Ухвала

від 26.05.2015 по справі 826/12340/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року м. Київ К/800/11306/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Рибченко А. О. Титенко М. П. Вороніна В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Маркет-Плазо» на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2014 року Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 року у справі№ 826/12340/13-а за позовомДочірнього підприємства «Маркет-Плазо» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2014 року у справі № 826/12340/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 11, 70. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з вимогами та доводами скаржник не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Справа в касаційному порядку переглядається повторно.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Маркет-Плазо» з питань правильності визначення, повноти нарахування та достовірності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Сан-Кор Трейд» за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року складено акт від 24.05.2013 року № 597/39-10/32251573, яким зафіксовано порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. п. 138.1, 138.2, 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в сумі 2 062 605,00 грн.; п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 1 367 515,00 грн.

На підставі акта перевірки 14.06.2013 року Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000383910, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 157 292,00 грн.;

- № 0000373910, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 2 062 605,00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 2 062 605,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 0,00 грн.;

- № 0000363910, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2 051 272,50 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1 367 515,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 683 757,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що матеріалами справи не підтверджується фактичне виконання господарських відносин позивача та ТОВ «Сан-Кор Трейд».

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

На підтвердження реальності господарських операцій по виконанню договорів від 28.01.2011 року № 597, від 15.07.2011 року № 688, від 01.07.2011 року № 621, укладених позивачем з ТОВ «Сан-Кор Трейд» позивачем надано первинні документи, зокрема, видаткові накладні, акти прийому-передачі товару, податкові накладні, платіжні доручення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вказані документи не підтверджують фактичне виконання спірних договорів, оскільки платником в зазначених видаткових накладних відсутні відомості про те, на підставі яких довіреностей службовою особою позивача здійснювалось приймання товару від контрагента. Також судами зазначено, що позивачем не надано документи щодо транспортування та зберігання товару.

Заперечуючи проти таких висновків, позивач посилається на те, що придбаний товар відразу передавався комісіонеру ТОВ «Ріад» для подальшого експорту.

Такі твердження позивача підлягають відхиленню, оскільки з наявних в матеріалах справи звітів комісіонера вбачається, що всі документи, які підтверджують виконання доручення, комісіонер передав комітенту (позивачу). Проте, останні не були надані позивачем на підтвердження своїх доводів.

Крім того, акти приймання-передачі товару комісіонеру підписано представником підприємства без надання доказів відрядження в місця прийняття товару.

Суд апеляційної інстанції вказав, що у видаткових накладних та в актах прийому-передачі товару, складених начебто на підставі виконання цього договору купівлі-продажу від 28.01.2011 року № 597 вказано про придбання насіння гарбузового, горіху волоського у шкарлупі, що не передбачено цим договором. Проте, такі висновки спростовуються умовами додаткових угод, які визначають предмет операцій купівлі-продажу.

Однак, зазначена помилка не вплинула на правильність вирішення спору, оскільки доводи позивача щодо реальності спірних договорів спростовуються матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги щодо правомірності формування витрат та податкового кредиту позивачем по спірним операціям, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню .

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Маркет-Плазо» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 року у справі № 826/12340/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

А. О. Рибченко