Ухвала

від 25.02.2015 по справі 826/12340/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа: № 826/12340/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Маркет-Плазо» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Маркет-Плазо» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Маркет-Плазо» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників ( далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2013 р. № 0000363910, № 0000373910 та № 0000383910.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року зазначене рішення суду першої інстанції було скасовано, а в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 26 серпня 2014 року скасував зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про задоволення позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, дочірнє підприємство «Маркет-Плазо» ( далі - ДП «Маркет-Плазо» ) є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Маркет-Плазо» з питань правильності визначення, повноти нарахування та достовірності сплати ПДВ та податку на прибуток підприємства по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Сан-Кор Трейд» за період із 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 24.05.2013 р. № 597/39-10/32251573.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі на 2062605,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у загальному розмірі на 1157292,00 грн., чим порушено пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.1 , 138.2, 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а також занижено ПДВ у загальному розмірі на 1367515,00 грн., чим порушено п.п. 198.1, 198.3, 198.6 т. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки від 24.05.2013 р. № 597/39-10/32251573 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.06.2013 р. №0000363910, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 1367515,00 грн. за основним платежем та на 683757,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000373910, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2062605,00 грн. за основним платежем; № 0000383910, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 1157292,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Сан-Кор Трейд» не мають реального характеру та не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, підстави апеляційного перегляду, а також виниклі між сторонами правовідносини, у відповідності з нормами діючого законодавства, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ належить з'ясовувати реальність руху активів у процесі здійснення відповідних господарських операцій та використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що між позивачем і ТОВ «Сан-Кор Трейд» були укладені договори купівлі-продажу від 28.01.2011 р. № 597 (купівля-продаж грецького горіху без шкарлупи), від 01.07.2011 р. № 621 (купівля-продаж яєць) та від 15.07.2011 р. № 688 (купівля-продаж яєць), господарські операції за якими, на думку апелянта, підтверджуються відповідними видатковими і податковими накладними та актами прийому-передачі товару.

Однак, у зазначених видаткових накладних / Т. 1 а.с. 194, 196, 198, 200, 202, 204, 208, 236 та ін. / не вказано, на підставі яких довіреностей службовою особою позивача здійснювалось приймання товару від його контрагента.

Крім того, у договорі купівлі-продажу від 28.01.2011 р. № 597 та в додаткових угодах до нього № 1,2,3 йдеться про закупівлю позивачем горіху грецького без шкарлупи, а у видаткових накладних та в актах прийому-передачі товару, складених начебто на підставі виконання цього договору, товаром, зокрема, вказано насіння гарбузове / Т.1 а.с. 194, 195 /, горіх волоський у шкарлупі / Т.1 а.с. 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202 та ін. /, тобто товар відмінний від того, який був предметом зазначеного договору купівлі-продажу.

Викладене переконує колегію суддів у тому, що перелічені первинні документи не відповідають вимогам ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, а отже, не є належними і допустимими доказами в розумінні ст. 70 КАС України, та не підтверджують реальності здійснення спірних господарських операцій.

Перевіряючи підстави апеляційного перегляду, колегія суддів встановила, що в доводах апеляційної скарги ДП «Маркет Плазо» посилається на те, що реалізація товару, придбаного ним у ТОВ «Сан-Кор Трейд» на підставі договорів купівлі-продажу від 28.01.2011 р. № 597, від 01.07.2011 р. № 621 та від 15.07.2011 р. № 688, здійснювалась його контрагентом ТОВ «Ріад» на підставі договорів комісії від 28.01.2011 р. № К-2801/1, від 29.01.2011 р. № К-2901/10, який забезпечив експортування товару за межі України шляхом його продажу суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності.

Разом з тим, апеляційний суд, зазначає, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачем не було надано жодних доказів, підтверджуючих переміщення товару, придбаного ДП «Маркет Плазо» у ТОВ «Сан-Кор Трейд» на підставі договорів від 28.01.2011 р. № 597, від 01.07.2011 р. № 621 та від 15.07.2011 р. № 688, контрагентом позивача за договорами комісії - ТОВ «Ріад». Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які товарно-транспортні документи та/або карантинні сертифікати, які не є обов'язковою первинною документацією при обчисленні податкових зобов'язань платників податків, однак, у відповідності з вимогами Закону України «Про карантин рослин», є необхідними при переміщенні рослинних продуктів, а отже, могли б підтвердити реальність спірних господарських операцій.

Будь-яких інших належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б спростовували викладену аргументацію та правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом суду надано не було.

Натомість, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та переконав судову колегію у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для задоволення адміністративного позову та приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційна скарга дочірнього підприємства «Маркет-Плазо» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Маркет-Плазо» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 26.02.2015 р.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.