Постанова

від 19.11.2014 по справі 826/11609/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2014 року 08 год. 25 хв. № 826/11609/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомМалого приватного підприємства «АТОЛ» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 березня 2014 року № 0003642203 і № 0003652203, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Мале приватне підприємство «АТОЛ» (далі - позивач, МПП «АТОЛ») з позовом до Державної податкової інспекції у в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 березня 2014 року № 0003642203 і № 0003652203.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.02.2014р. № 178/26-54-22-03/19483917, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки МПП «АТОЛ» з питань дотримання вимог податкового по взаємовідносинах з ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана» (ідентифікаційний код 30523272) за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р., документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між МПП «АТОЛ» і ТОВ «ВКФ «Мілана» (що здійснювалися згідно договорів на виконання певних робіт) ґрунтується на неналежних доказах, та спростовується наявними у позивача первинними і розрахунковими документами .

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 17.09.2014р. б/н та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка МПП «АТОЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана» (ідентифікаційний код 30523272) за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої складений Акт від 25.02.2014р. № 178/26-54-22-03/19483917. Згідно висновків цього Акта перевірки позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок контрагента - підприємства з ознаками фіктивності ТОВ «ВКФ «Мілана» (зокрема, неможливість останнього здійснювати реальну господарську діяльність підтверджується висновками Акта Бориспільської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області від 24.07.2013р. № 30/22-2/30523272 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Мілана»), чим порушив вимоги норм п. 138.1 і п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.03.2014р. № 0003642203 і № 0003652203.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 06 листопада 2014 року в судовому засіданні заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні.

11 листопада 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі норми ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що в лютому 2014 року працівником ДПІ згідно із нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та на підставі Наказу ДПІ від 10.02.2014р. № 248, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка МПП «АТОЛ» (ідентифікаційний код 19483917) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Мілана» (ідентифікаційний код 30523272) за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р., за результатами якої складений Акт від 25.02.2014р. № 178/26-54-22-03/19483917 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини МПП «АТОЛ» з суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «ВКФ «Мілана» згідно договорів на виконання робіт від 12.02.2013р. № 15, від 14.02.2013р. № 16, від 21.11.2012р. № 163, від 19.11.2012р. № 161, від 16.11.2012р. № 160, від 14.11.2012р. № 158, від 12.11.2012р. № 155, від 09.11.2012р. № 152, від 15.10.2012р. № 136, від 11.10.2012р. № 123, від 08.10.2012р. № 114, від 05.10.2012р. № 103, від 03.10.2012р. № 101, від 06.09.2012р. № 95, від 05.09.2012р. № 94, від 01.08.2012р. № 102, від 20.07.2012р. № 83, від 19.07.2012р. № 82, від 14.06.2012р. № 41, від 11.06.2012р. № 33, за умовами яких Виконавець (ТОВ «ВКФ «Мілана») зобов'язується виконати на користь Замовника (МПП «АТОЛ») певні визначені платні роботи.

Відповідно до наданих до перевірки актів здачі-приймання робіт і податкових накладних, датованих червнем, липнем, серпнем, вереснем, жовтнем, листопадом і груднем 2012 року та лютим 2013 року (перелік останніх міститься на стор. 6, 14 - 15 Акта перевірки), обсяг виконаних ТОВ «ВКФ «Мілана» підрядних робіт становить 800 820,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 133 470,00 грн.). Розрахунки між сторонами проводились в безготівковій формі, кредиторська/дебіторська за вказаним договорами перевіркою не виявлена.

За результатами таких господарських операцій МПП «АТОЛ» віднесло до складу податкового кредиту загальну суму податку на додану вартість 133 470,00 грн., в т.ч. в червні 2012 року в сумі 1 800,00 грн., в липні 2012 року - 9 500,00 грн., в серпні 2012 року - 6 000,00 грн., у вересні 2012 року - 3 700,00 грн., в жовтні 2012 року в сумі 25 000,00 грн., в листопаді 2012 року - 31 000,00 грн., у грудні 2012 року в сумі 51 900,00 грн., в лютому 2013 року - 4 570,00 грн.).

При цьому під час проведення перевірки перевіряючим були враховані висновки, викладені в Акті Бориспільської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області від 24.07.2013р. № 30/22-2/30523272 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Мілана» (код ЄДРПОУ 30523272) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Фруком» (код 38256383), ТОВ «Імортель груп» (код 31663229), ТОВ «Еко-Сервіс» (код 34751286), ТОВ «Скомп» (код 38256357), ТОВ «Прімум Компані» (код 37779105), ТОВ «Саміро Холдинг» (код 37563814), ТОВ «Рекламна агенція «Принцепс» (код 36827126), ТОВ «Нашира» (код 37474667), ТОВ «Детемо» (код 37563821), ТОВ «Автобудсервіс-7» (код 35063331), ТОВ «Новий градъ» (код 37779084) за період з 01.01.2011 по 30.06.2013». За висновками Акта від 24.07.2013р. № 30/22-2/30523272 не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «ВКФ «Мілана» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Крім того в тексті акта перевірки містяться посилання на отримання відомостей про перебування в провадженні СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві кримінального провадження № 320131002000000033 від 28.02.2013р., що порушене за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. В рамках досудового розслідування цього кримінального провадження встановлено місцезнаходження та допитано посадових осіб фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, які входили до «конвертаційного» центру, викритого 03.04.2013р.

На підставі вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у МПП «АТОЛ» правових підстав для формування валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних правочинів з ТОВ «ВКФ «Мілана», та про порушення позивачем норм п. 138.1 і п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток в сумі 139 687,00 грн. (в т.ч. за 2-ий квартал 2012 року на суму 1 890,00 грн., за 3-ій квартал 2012 року - 20 160,00 грн., за 4-ий квартал 2012 року - 113 295,00 грн., за 2013 рік - 4 342,00 грн.), і податку на додану вартість на загальну суму 133 470,00 грн. (в т.ч. за червень 2012 року на суму 1 800,00 грн., за липень 2012 року - 9 500,00 грн., за серпень 2012 року - 6 000,00 грн., за вересень 2012 року - 3 700,00 грн., за жовтень 2012 року - 25 000,00 грн., за листопад 2012 року - 31 000,00 грн., за грудень 2012 року - 51 900,00 грн., за лютий 2013 року - 4 570,00 грн.).

17 березня 2014 року ДПІ підставі вказаного Акта перевірки прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0003642203, яким визначило МПП «АТОЛ» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 200 205,00 грн., в т.ч. 133 470,00 грн. - основний платіж, 66 735,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0003652203, яким визначило МПП «АТОЛ» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 209 530,50 грн., в т.ч. 139 687,00 грн. - основний платіж, 69 843,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції , якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що протягом 2012 року та 1-го кварталу 2013 року між МПП «АТОЛ» (Замовник) і ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана» (Виконавець) були укладені однотипні письмові договори на виконання певних робіт, а саме: обстеження металевих конструкцій Гайворонської ГЕС (договір від 12.02.2013р. № 15), очищення металевих конструкцій від обростання та іржі та конопатка шиберних затворів Гайворонської ГЕС (договір від 14.02.2013р. № 16), аналіз даних визначення ефективності рибозахисної системи АРЗП «Цикада» на водозабірних ковшах Дніпровської та Деснянської водопровідних станцій (договір від 21.11.2012р.), визначення ефективності рибозахисної системи АРЗП «Цикада» на водозабірному ковшу Деснянської водопровідної станції (договір від 19.11.2012р. № 161), визначення ефективності рибозахисної системи АРЗП «Цикада» на водозабірному ковшу Дніпровської водопровідної станції (договір від 16.11.2012р. № 160), технічні роботи по устаткуванню центральної насосної станції, насосної пожеже-технічного водопостачання, очищення металоконструкцій на гідротехнічних спорудах (договір від 14.11.2012р. № 158), розчищення території МГЕС у с. Полонисте від кущів, дерев та сміття (договір від 12.11.2012р. № 155), розчищення території МГЕС у с. Перегонівка від кущів, дерев та сміття (договір від 09.11.2012р.), технічні роботи по очищенню гідротехнічних споруд: водойму резервної технічної води, колектору технічної води і каналу технічної води (договір від 15.10.2012р. № 136), капітальний ремонт насосної станції у Народницькому парку (договір від 11.10.2012р. № 123), поточний ремонт водоприймального ковша берегової насосної станції № 1 (договір від 08.10.2012р. № 114), заміна тросів на сегментних затворах Гайворонської ГЕС на р.Південний Буг (договір від 05.10.2012р. № 103), ремонт тяг на сегментних затворах Гайворонської ГЕС на р. Південний Буг (договір від 03.10.2012р.), технічний ремонт БНС-2 р. Псел (договір від 06.09.2012р. № 95), роботи по технічному обслуговування БНС-2 оз. Олдиш (договір від 05.09.2012р. № 94), ремонт гідротехнічних споруд і водорозділяючої стіни на р. Південний Буг (договір від 01.08.2012р. № 102), обстеження водорозділяючої стіни нижнього б'єфа на р. Південний Буг (договір від 20.07.2012р. № 83), обстеження гідротехнічних споруд верхнього б'єфа на р. Південний Буг (договір від 19.07.2012р. № 82), обстеження насосної станції у Народницькому парку (договір від 14.06.2012р. № 41), обстеження рибозахисних споруд насосної станції оз. Олдиш на р. Псел (договір від 11.06.2012р. № 33).

За умовами цих Договорів Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника виконати відповідні роботи протягом визначеного терміна та за певну ціну, що визначена сторонами в кожному договорів окремо.

Результати закінчених робіт оформлювалися сторонами шляхом підписання актів здачі-приймання робіт, та які є підставою для проведення кінцевих розрахунків за даними договорами.

На підтвердження фактів виконання ТОВ «ВКФ «Мілана» підрядних робіт (ремонтні та дослідницькі роботи) та проведення розрахунків за такі роботи позивач надав до суду копії наступних документів: актів здачі-приймання робіт, податкових накладних, виписок Мінського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023) по особовому рахунку МПП «АТОЛ» № 26002000018525 з відомостями про перерахування протягом липня-грудня 2012 року та січня-березня 2013 років коштів на користь ТОВ «ВКФ «Мілана» в якості оплати за виконанні роботи (вартість робіт з ПДВ).

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Відповідно до усних пояснень представника позивача та письмових пояснень МПП «АТОЛ» від 11.11.2014р., що наявні в матеріалах даної справи, результати спірних підрядних робіт були використанні позивачем безпосередньо у своїй господарській діяльності (зокрема, до основних видів діяльності підприємства відносяться виконання робіт в сфері проектування в галузі водогосподарського будівництва та підводні роботи по обстеженню об'єкта, його очищенню та проведення ремонтних робіт на глибині, що відповідає зареєстрованими видам діяльності та не заперечується відповідачем). Так, внаслідок укладення позивачем в якості підрядної організації договорів із суб'єктами господарювання-замовниками (ПАТ« АК «Київводоканал», ПАТ «Харківська ТЕЦ-5», ПАТ «Сумихімпром», ПАТ «Центренерго», ТОВ «Гідроенергоінвест», ТОВ «БК «Новітні технології») щодо виконання певних робіт на користь останніх, виникла нагальна потреба у залучені субпідрядних організацій за певними напрямками робіт. Однією з таких субпідрядних організацій було ТОВ «ВКФ «Мілана», яке до того мало у власності спеціальне обладнання, необхідне для виконання договірних робіт.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог МПП «АТОЛ» надало суду копії наступних документів: свого статуту та довідки з органу статистики відносно МПП «АТОЛ» станом на 01.11.2012р.р.; свідоцтва про допуск водолаза, виданого ОСОБА_2 (керівнику МПП «АТОЛ»); договорів та первинних документів, оформлених/отриманих МПП «АТОЛ» в результаті господарських взаємовідносин із суб'єктами господарської діяльності-замовниками робіт; виписок з банку по особовому рахунку МПП «АТОЛ» з відомостями про надходження сум коштів від контрагентів-замовників підрядних робіт, та ін.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище договорів на виконання робіт, зокрема, того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявна в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітні періоди червень-грудень 2012 року та лютий 2013 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у МПП «АТОЛ» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів. При цьому судом не приймається до уваги посилання відповідача на акт Бориспільської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області від 24.07.2013р. № 30/22-2/30523272 як беззаперечний доказ відсутності у контрагента позивача реальної можливості виконати взятті на себе зобов'язання за спірними договорами, оскільки з тексту цього Акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Мілана» таких відомостей не вбачається.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Також згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як МПП «АТОЛ», так і його контрагентом-постачальником (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні документальні докази на підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Проте під час судового розгляду даної справи відповідач не надав, по-перше, будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам МПП «АТОЛ» або його контрагента - ТОВ «ВКФ «Мілана» за відповідною статтею Кримінального кодексу України, безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених таким Кодексом.

Таким чином, з урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість, та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування спірного у справі податкових повідомлень-рішень від 17.03.2014р. № 0003642203 і № 0003652203.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Малого приватного підприємства «АТОЛ» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 17 березня 2014 року № 0003642203 і № 0003652203.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова