Ухвала

від 09.02.2015 по справі 826/11609/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/11609/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

09 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Малого приватного підприємства «Атол» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17 березня 2014 року №0003642203, №0003652203,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17 березня 2014 року №0003642203, №0003652203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку МПП «Атол» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Виробничо - Комерційна фірма «Мілана» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року; за наслідками перевірки складено акт від 25.02.2014 року №178/26-54-22-03/19483917.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 133470,00 грн., у тому числі за червень 2012 року в сумі 1800,00 грн, липень 2012 року - 9500,00 грн, серпень 2012 року - 6000,00 грн, вересень 2012 року - 3700,00 грн, жовтень 2012 року - 25000,00 грн, листопад 2012 року - 31000,00 грн, грудень 2012 року - 51900,00 грн, лютий 2013 року - 4570,00 грн; п. 138.1 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 139687,00 грн, у тому числі за ІІ квартал 2012 року в сумі 1890,00 грн, за ІІІ квартал 2012 року - 20160,00 грн, за IV квартал 2012 року - 113295,00 грн, за 2013 рік - 4342,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань контролюючий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з «ВКФ «Мілана», оскільки згідно акту Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 24.07.2013 року №30/22-2/30523272 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Мілана» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальниками за період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року вказаний контрагент здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Окрім цього, посадовою особою відповідача в акті зазначено, що згідно листа ОУ ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.11.2013 року №1117/7/26-58-07-03 в провадженні СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві розслідується кримінальне провадження від 28.02.2013 року №320131002000000033 в рамках якого встановлено місцезнаходження та допитано посадових осіб ФСПД, які входили до конвертаційного центру викритого 03.04.2013 року.

17 березня 2014 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0003642203, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 200205,00 грн;

- №0003652203, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 209530,50 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з зазначеним вище контрагентом, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, протягом 2012 року та 1-го кварталу 2013 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Мілана» (Виконавець) були укладені однотипні письмові договори на виконання певних робіт, а саме: обстеження металевих конструкцій Гайворонської ГЕС (договір від 12.02.2013 року №15), очищення металевих конструкцій від обростання та іржі та конопатка шиберних затворів Гайворонської ГЕС (договір від 14.02.2013 року №16), аналіз даних визначення ефективності рибозахисної системи АРЗП «Цикада» на водозабірних ковшах Дніпровської та Деснянської водопровідних станцій (договір від 21.11.2012 року), визначення ефективності рибозахисної системи АРЗП «Цикада» на водозабірному ковшу Деснянської водопровідної станції (договір від 19.11.2012 року №161), визначення ефективності рибозахисної системи АРЗП «Цикада» на водозабірному ковшу Дніпровської водопровідної станції (договір від 16.11.2012 року №160), технічні роботи по устаткуванню центральної насосної станції, насосної пожеже-технічного водопостачання, очищення металоконструкцій на гідротехнічних спорудах (договір від 14.11.2012 року №158), розчищення території МГЕС у с. Полонисте від кущів, дерев та сміття (договір від 12.11.2012 року №155), розчищення території МГЕС у с. Перегонівка від кущів, дерев та сміття (договір від 09.11.2012 року), технічні роботи по очищенню гідротехнічних споруд: водойму резервної технічної води, колектору технічної води і каналу технічної води (договір від 15.10.2012 року №136), капітальний ремонт насосної станції у Народницькому парку (договір від 11.10.2012 року №123), поточний ремонт водоприймального ковша берегової насосної станції №1 (договір від 08.10.2012 року №114), заміна тросів на сегментних затворах Гайворонської ГЕС на р. Південний Буг (договір від 05.10.2012 року №103), ремонт тяг на сегментних затворах Гайворонської ГЕС на р. Південний Буг (договір від 03.10.2012 року), технічний ремонт БНС-2 р. Псел (договір від 06.09.2012 року №95), роботи по технічному обслуговування БНС-2 оз. Олдиш (договір від 05.09.2012 року №94), ремонт гідротехнічних споруд і водорозділяючої стіни на р. Південний Буг (договір від 01.08.2012 року №102), обстеження водорозділяючої стіни нижнього б'єфа на р. Південний Буг (договір від 20.07.2012 року №83), обстеження гідротехнічних споруд верхнього б'єфа на р. Південний Буг (договір від 19.07.2012 року №82), обстеження насосної станції у Народницькому парку (договір від 14.06.2012 року №41), обстеження рибозахисних споруд насосної станції оз. Олдиш на р. Псел (договір від 11.06.2012 року №33).

За умовами цих договорів виконавець зобов'язується за дорученням замовника виконати відповідні роботи протягом визначеного терміна та за певну ціну, що визначена сторонами в кожному договорі окремо.

Результати закінчених робіт оформлювалися сторонами шляхом підписання актів здачі -приймання робіт, та які є підставою для проведення кінцевих розрахунків за даними договорами.

На підтвердження фактів виконання ТОВ «ВКФ «Мілана» підрядних робіт (ремонтні та дослідницькі роботи) та проведення розрахунків за такі роботи позивач надав копії актів здачі-приймання робіт, податкових накладних, виписок по рахунках у банках з відомостями про перерахування протягом липня-грудня 2012 року та січня-березня 2013 років коштів на користь ТОВ «ВКФ «Мілана» в якості оплати за виконанні роботи (вартість робіт з ПДВ).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначені документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з пояснень МПП «АТОЛ» від 11.11.2014 року, що наявні в матеріалах даної справи, результати спірних підрядних робіт були використанні позивачем безпосередньо у своїй господарській діяльності (зокрема, до основних видів діяльності підприємства відносяться виконання робіт в сфері проектування в галузі водогосподарського будівництва та підводні роботи по обстеженню об'єкта, його очищенню та проведення ремонтних робіт на глибині, що відповідає зареєстрованими видам діяльності та не заперечується відповідачем). Так, внаслідок укладення позивачем в якості підрядної організації договорів із суб'єктами господарювання-замовниками (ПАТ« АК «Київводоканал», ПАТ «Харківська ТЕЦ-5», ПАТ «Сумихімпром», ПАТ «Центренерго», ТОВ «Гідроенергоінвест», ТОВ «БК «Новітні технології») щодо виконання певних робіт на користь останніх, виникла нагальна потреба у залучені субпідрядних організацій за певними напрямками робіт. Однією з таких субпідрядних організацій було ТОВ «ВКФ «Мілана», яке до того мало у власності спеціальне обладнання, необхідне для виконання договірних робіт.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог МПП «АТОЛ» надало копії свідоцтва про допуск водолаза, що видана на ім'я керівника МПП «АТОЛ»; договорів та первинних документів, оформлених/отриманих МПП «АТОЛ» в результаті господарських взаємовідносин із суб'єктами господарської діяльності-замовниками робіт; виписок з банку по особовому рахунку МПП «АТОЛ» з відомостями про надходження сум коштів від контрагентів-замовників підрядних робіт.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище товариством здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегією суддів встановлено, що на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкових повідомлень - рішень від 17 березня 2014 року №0003642203, №0003652203.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 16.02.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.