Рішення

від 20.11.2014 по справі 1806/13747/12

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№ 1806/13747/12

Провадження №2/592/50/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Корольової Г.Ю.,

при секретарі Кириченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Акумуляторна компанія», ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Сумського міського округу ОСОБА_5, Управління Держкомзему у м. Суми про визнання недійсними договорів купівлі-продажу і про визнання недійсними державних актів та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккумуляторна компанія» про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

В 2011 році ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 02.03.1998 року між нею та Сумським автотранспортним підприємством Сумської міжобласної спілки споживчих товариств було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться у АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстрований в Сумському БТІ за № 583 05.03.1998 року. Згідно договору купівлі-продажу нерухоме майно розташовано на земельній ділянці площею 11105 кв.м та зазначена земельна ділянкв відповідно до державного акту від 22.11.1996 року, виданого Сумською міською радою, перебувала на праві постійного користування Сумського автотранспортного підприємства Сумської облспоживспілки. На даній земельній ділянці знаходиться належне майно - майстерня «А-1», склад «Б», вбиральня «Д», резервуар «V», тамбур « 6» - цегляні, склад «Г» - шиферний, огорожа №1-5 - металева, замощення « 1-1V» бетонні, естакада залізобетонна, кам'яна-бетонна огорожа, парковка автотранспорту, асфальто-бетонне замощення, навіси, чотири переривних колодязі водовідведення, мережа високовольтної лінії. Вважає, що на підставі ст. 30 ЗК України (1990 р.) має право на користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, на який розміщено її нерухоме майно.

Позивачка вказує, що 11.03.2010 року між Сумською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1373 га, розташованої в АДРЕСА_2, але вважає даний договір недійсний, посилаючись на те, що Сумська міська рада під час арешту стосовно даної земельної ділянки прийняла рішення про її продаж на протязі одного місяця. 28.07.2010 року ОСОБА_3 продала земельну ділянку площею 0,0465 га з кадастровим номером 5910136600:14:003:0020 Товариству з обмеженою відповідальністю «Аккумуляторна компанія» , а в подальшому 02.02.2011 року дана земельна ділянка була продана вищевказаним товариством ОСОБА_4 і прохає суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1373 га, розташованої в АДРЕСА_2, укладений 11.03.2010 року між Сумською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі під № 601;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0465 га, розташованої в АДРЕСА_2, укладений 28.07.2010 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ «Аккумуляторна компанія», посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі під № 2306;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0465 га, розташованої в АДРЕСА_2, укладений 02.02.2011 року між ТОВ «Аккумуляторна компанія» ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі під № 205;

- визнати недійсним державний акт ВП № 537167 на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0908 га по АДРЕСА_2, виданий Сумським міським управлінням земельних ресурсів 30.04.2010 року;

- визнати недійсним державний акт ЯЛ № 537168 на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0465 га під по АДРЕСА_2, виданий Сумським міським управлінням земельних ресурсіі 30.04.2010 року.

Із зустрічним позовом до суду звернулася ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та третьої особи: ТОВ «Аккумуляторна компанія» про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,0465 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер: 5910136600:14:003:0020, яку вона придбала за договором купівлі-продажу 02.02.2011 року у ТОВ «Аккумуляторна компанія», посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за № 205.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі за обставинами, які викладені у позовних заявах та прохала їх задовольнити у повному обсязі у зв'язку з порушеннями чинного законодавства. З позовними вимогами зустрічного позову не згодна повністю, посилаючись на те, що права ОСОБА_4 не порушені.

Представник відповідача Сумської міської ради за первісним позовом Базіль Р.В. в судовому засіданні не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1, посилаючись на те, що вона не є стороною договорів купівлі-продажу земельних ділянок, не має правовстановлюючих документів ані на користування суміжної земельної ділянки, ані права власності, її права як власника нерухомого майна ніким не порушуються. Крім того, ОСОБА_1 як власник нерухомого майна не використала свого права на дозвіл розробки технічної документації на користування земельної ділянки.

Представник відповідачки ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_8 в судовому засіданні з позовними вимогами ОСОБА_1 не згодна у повному обсязі, вказуючи, що її права не порушені, вона не є стороною укладених договорів купівлі-продажу земельної ділянки та відсутні правовстановлюючий документ на спірну або суміжну земельну ділянку.

Представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_9 в судовому засіданні з позовними вимогами ОСОБА_1 повністю не згоден та прохає зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - ТОВ «Аккумуляторна компанія» в судове засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належний чином, про причини неявки суд не повідомив, а тому є підстави для розгляду справи в його відсутність.

Третя особа - приватний нотаріус Сумського міського округу ОСОБА_5 в судове засідання не з*явився без поважних причин, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. У зв'язку з цим, є підстави для розгляду справи в його відсутність.

Від представника третьої особі - Управління Держкомзему у м. Суми надійшла заява про розгляд справи в їх відсутність.

Вислухавши сторін, які з*явилися у судове засідання, представників відповідачів за первісним позовом, представника позивача за зустрічним позовом, дослідивши письмові докази та вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права подання позову в тому числі й про визнання недійсним договорів купівлі-продау та визнання недійсними державних актів, позивачка ОСОБА_1 в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язана була довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з правилами ч.ч. 1,3 ст. 125 ЗК України право власності та постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно нотаріального договору купівлі-продажу № 835 від 2.03.1998 року придбала нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1. В договорі купівлі-продажу відображено, що придбане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці загальною площею 11105 кв.м. (а.с.24,т.1).

До складу придбаного у власність нерухомого майна входить частина нежитлового приміщення 494,20 кв.м, склад, майстерня, вбиральня, резервуар, тамбур, склад шиферний, металева огорожа, замощення двору та інше,серед майна є металеві ворота, огорожа, замощення (інші придбані споруди розташовані в глибині двору).

З метою оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно ОСОБА_1 у 1998 році зверталася до органів місцевого самоврядування з вимогою щодо оформлення зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 17 Земельного Кодексу України від 18.12.1998 року, що був чинним на момент звернення позивачки за первісним позовом з заявою у 1998 р. громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. В заяві зазначаються бажані розміри і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї. Порядок передачі земельних ділянок в оренду громадянам регулювався ст. 19 Земельного кодексу 1990 року, згідно якої підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержані земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадяни з заявою)до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обґрунтовують розміри намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали. У заяві громадянина про надання земельної ділянки вказуються бажані її розміри і місце розташування, мета використання.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки заява позивачки не відповідала вимогам ст.ст.17,19 ЗК України, її заява була залишена без задоволення, але при повторному зверненні ОСОБА_1 до Сумської міської ради у 2004 році, було прийнято рішення за №1263 від 05.07.2005 року, яким надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,5000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим використанням «під розміщення торговельно-сервісного центру та реконструкції автозаправочної станції АДРЕСА_1».

Проте, ОСОБА_1 не скористалася наданим її дозволом та в установлений 6-місячний термін не здійснила будь-яких дій щодо подальшого оформлення земельної ділянки.

Після наступного звернення ОСОБА_1 до Сумської міської ради за заявою від 18.07.2006 року, Сумською міською радою від 06.12.2006 року за №261-МР про надання згоди на розроблення проекту землеустрою та відведення земельної ділянки площею 0,5000 га за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням під розміщення торговельно-сервісного центру та реконструкції автозаправочної станції АДРЕСА_1», підстава для надання дозволу - договір купівлі-продажу ОСОБА_1 нерухомого майна Сумським автотранспортним підприємством Сумської облспоживспілки від 02.03.1998 р.

Ствердження позивачки, що відповідно до ст. 30 ЗК України (в ред. 1990 р.) та діяв у 1998 році, що вона разом з отриманням права власності вона набула право постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходяться придбані будівлі та споруди і вважає, що після введення в дію Земельного Кодексу України 2002 р. залишалась користувачем земельної ділянки, яка знаходиться в межах придбаних нею споруд і будівель, є безпідставними, оскільки у зазначеній статті йдеться про перехід права користування тільки тією земельною ділянкою, на якій знаходяться передані будівлі та споруди.

Зазначена норма встановлює порядок переходу права користування земельною ділянкою у разі придбання будівель та споруд тільки щодо тієї землі, на якій безпосередньо знаходиться придбана будівля, а не будь-якої іншої землі, що знаходиться поруч з будівлею.

Крім того, на замовлення самої ОСОБА_1 виготовлявся технічний паспорт на нежитлове приміщення по вул. АДРЕСА_1, в якому зазначено, що площа ділянки за відповідною нормою 11105 кв.м., самозахват - 1134 кв.м.

Судом достовірно встановлено, що у відношенні ОСОБА_1 будь-яких рішень стосовно передачі її у користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 прийнято не було, право користування вказаною земельною ділянкою державними атами не посвідчувалось, оскільки відповідно до ч.4 ст. 30 ЗК України 1990 року(чинний на той час в редакції), право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках (ч.3 ст. 30 Земельного Кодексу 1990 р.), посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу, а саме державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів, а це свідчить про те, що придбання ОСОБА_1 нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 само пособі не є підставою для виникнення у неї права користування земельною ділянкою, розташованою поруч з будівлею, адже жодних встановлених процедур, з виконанням яких Земельний Кодекс 1990 р. пов'язує виникнення у позивачки за первісним позовом права користування земельною ділянкою, ОСОБА_1 не вчинено, крім звернень до різних судових інстанцій.

Посилання позивачки за первісним позовом, що Сумська міська рада продала не існуючу земельну ділянку, спростовуються матеріалами справи, зокрема,адреса земельної ділянки 0,1373 га підтверджується витягом генерального плану розташування земельної ділянки по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4, а позивачка за первісним позовом згідно рішення № 1263 від 05.07.2005 р. отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,5000 га по АДРЕСА_1.

Ствердження позивача за первісним позовом на те, що на земельній ділянці, яка незаконно придбана за договором купівлі-продажу знаходиться споруди, яка належить саме її (металеві ворота, огорожа тощо), не відповідають дійсності, оскільки земельна ділянка, яка була продана ОСОБА_3 є вільна від будь-яких забудов, в тому числі придбаних ОСОБА_1, а металеві ворота та огорожа взагалі розташовані поруч з земельною ділянкою, придбаною ОСОБА_3, а не безпосередньо на ній. Даний факт підтверджується проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок приватному підприємцю ОСОБА_3 (т.1, а.с.190-246).

На підставі рішень Сумської міської ради від 15 липня 2009 року № 2864-МР «Про продаж земельних ділянок» та від 23 грудня 2009 року за № 3381-МР «Про внесення змін до деяких актів рішень Сумської міської ради» зобов'язалась передати у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1373 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2, яка складається з земельної ділянки - кадастровий номер 5910136600:14:003:0019, площею 0,0908 га та земельної ділянки - кадастровий номер 5910136600:14:993:0020 га згідно планом (схемою), укладений 11.03.2010 року між Сумською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі під № 601 (т.1, а.с. 10-11).

28.07.2010 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0465 га, розташованої в АДРЕСА_2 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ «Аккумуляторна компанія», посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі під № 2306 ( т.1, а.с.25).

Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 02.02.2011 року ТОВ «Аккумуляторна компанія» продала земельну ділянку площею 0,0465 га, розташованої в АДРЕСА_2, ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі під № 205 ( т. 2, а.с. 31).

Ствердження позивачки ОСОБА_1 про укладення договору під час заборони відчуження, не відповідає дійсності, оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,1373 га між Сумською міською радою та ФОП ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 укладено 11.03.2010 року, тобто після скасування Харківським апеляційним адміністративним судом ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.04.2008 р. про забезпечення позову, а отже відчуження земельної ділянки за договором купівлі-продажу відбулося на законних підставах.

Крім того, на оспорюванні договорів, на які посилається ОСОБА_1 від 28.07.2010 року та від 02.02.2011 року, то дані договори укладені на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ЯЛ № 537168, зареєстрованого в Книзі записі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 021063800010 від 06.05.2010 року, а ні на підставі рішень Сумської міської ради.

Посилання позивачки за первісним позовом про незаконності рішення Сумської міської ради щодо продажу земельної ділянки ОСОБА_3 за №33810-МР від 23.12.2009 р. та за №2864-МР від 15.07.2009 року, які визнані незаконними Зарічним районним судом м. Суми, суд не може погодитися, оскільки на час укладення договорів купівлі-продажу вони були дійсними та законними.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до п. 5,6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 09.11.2009 року, та статтею 217 ЦК України передбачено, що правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК України суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.

Виходячи з даних вимог закону судом встановлено, що ОСОБА_1 не являється в даному випадку стороною правочину ні з ОСОБА_3, ні з ТОВ «Акумуляторнакомпанія»,н із ОСОБА_4, тому право звернення до суду з позовом про визнання данних договорів законом для неї не передбачена.

Докази на підтвердження її позовних вимог, одержання ОСОБА_1 документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та державної реєстрації такого права відсутні. У зв'язку з цим суд вважає, що позивачем за первісним позовом не доведена наявність у неї права власності чи користування земельною ділянкою, в неї відсутнє будь-яке право на захист якого вона звернулася до суду із позовом, а його інтерес у задоволенні цього позову не заснований на законі, не відповідає загальноправовим критеріям справедливості, добросовісності, розумності, а також критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004).

Стосовно вимог щодо скасування державних актів на право приватної власності на земельні ділянки судом встановлено, що на підставі оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 11.03.2010 року відповідачкою ОСОБА_3 був отриманий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,1373 га по АДРЕСА_2 без порушення норм чинного на той час земельного законодавства, оскільки при складанні технічної документації на земельну ділянку не були виявленні відхилення між площею земельної ділянки зазначеної оспорюваних договорів та фактичних розмірах земельних ділянок.

У відповідності до п 1.13-1.15 Наказу Деркомзему України N 43 від 04.05.99 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі» , який діяв на час виникнення правовідносин, складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник додається до технічної документації зі складання відповідного державного акта, другий передається виконавцю робіт, третій - видається разом з державним актом на землю власнику або користувачу земельної ділянки. Власник або користувач земельної ділянки попереджається про відповідальність за порушення чи знищення вказаних знаків.

Розробку технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою здійснюють суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів.

Пунктом 1.19 Наказу встановлено, що технічна документація зі складання державних актів на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою розробляється у двох примірниках. Перший (з матеріалами польових вимірювань і обчислень) зберігається в районних міських) відділах (управліннях) земельних ресурсів Держкомзему України, другий - у виконавця робіт.

Разом з тим, ОСОБА_1 не є суміжним землекористувачем або власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 згідно державного акту ВП № 537167 право приватної власності на земельні ділянки площею 0,0908 га, виданого Сумським міський управлінням земельних ресурсів 30.04.2010 року та земельної ділянки площею 0,0465 га згідно державного акту ЯЛ №537168 по АДРЕСА_2, виданий Сумським міським управлінням земельних ресурсів 30.04.2010 р. на ім'я ОСОБА_3

За таких обставин, видані 30.04.2010 року ОСОБА_3 державні акти про право власності на землю ВП №537167 та ЯЛ №537168, відповідають чинному на час його видачі законодавству: підписаний головою Мінаєвим Г.М. міської ради, завірений печаткою та зареєстрований у міській раді за місцем розташування земельної ділянки, що спростовує посилання позивачки ОСОБА_1 про їх недійсність.

Із зустрічним позовом до суду звернулася ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,0465 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер 5910136600:14:003:0020 на підставах ст. 392 ЦК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 02.02.2011 року придбала земельну ділянку площею 0,0465 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 у ТОВ «Аккумуляторна компанія», що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за №205.

Позивачка за зустрічним позовом стверджує, що під час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки не було будь-яких перешкод для укладення даного договору та проведення покупцем державної реєстрації права власності, але у подальшому виник спір з боку позивачки за первісним позовом - ОСОБА_1

При таких обставинах заявлений ОСОБА_4 зустрічний позов задоволенню також не підлягає, оскільки він є необґрунтованим та його вимоги не засновані на законі

Разом із тим, за змістом роз'яснення, яке міститься в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», позов про визнання права власності на майно (стаття 392 ЦК України) є належним способом захисту, якщо позивач вимагає залишення у нього майна, відчуженого третьою особою за договором, учасником якого він не був, і це майно ще не вибуло з його володіння.

У зв'язку із цим необхідно зазначити наступне.

Відповідно до принципу диспозитивності (стаття 11 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб із зазначених ними підстав та в межах заявлених ними вимог.

Як убачається з матеріалів справи, способом захисту порушеного права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку позивачем обрано позов про визнання права власності на це майно (стаття 392 ЦК України), а не витребування майна від нинішнього його володільця шляхом віндикації (статті 387, 388 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З приводу оспорювання ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, суд відмовив у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом.

Крім того, у позивачки є у наявності правовстановлюючі документи на земельну ділянку, а тому суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213 ЦПК України, на підставі ст.ст.203, 215, 392 ЦК України, ст.ст. 78 - 81, 90,92, 93,95, 96, 116, 125, 126, 131, 152 ЗКУкраїни, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сумської міської ради, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Акумуляторна компанія», ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Сумського міського округу ОСОБА_5, Управління Держкомзему у м. Суми про визнання недійсними договорів купівлі-продажу і про визнання недійсними державних актів - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Акумуляторна компанія» про визнання права власності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Г.Ю. Корольова