Постанова

від 26.11.2014 по справі 826/10487/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10487/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко А.І.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Відкритого недержавного пенсійного фонду «Столичний Резерв» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2014 року по справі за їх позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкритий недержавний пенсійний фонд «Столичний Резерв» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 32 000,00 грн., розміщених у ПАТ «Банк Форум» згідно генерального договору банківського вкладного (депозитного) рахунку № 211 від 28 березня 2013 року та договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» №211/1 від 28 березня 2013 року та зобов'язання повернути зазначені грошові кошти.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відкритий недержавний пенсійний фонд «Столичний Резерв» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція не може погодитися з такою правовою позицією, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 березня 2013 року між ПАТ «Банк Форум» та Непідриємницьким товариством «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Столичний Резерв», від імені та за рахунок якого на підставі договору про управління активами недержавного пенсійного фонду від 21 вересня 2007 року № 8-КУА виступили ПАТ «Компанія з управління активами «Національний резерв», укладено генеральний договір банківського вкладного (депозитного) рахунку № 211.

Відповідно до умов названого договору його предметом є відкриття банком вкладнику вкладного (депозитного) рахунку і розміщення на платній основі тимчасово вільних коштів/банківських металів.

Розмір залучених коштів/банківських металів вкладника, процентна ставка, строк користування залученими банком коштами/банківськими металами вкладника (строк вкладу (депозиту) обумовлюється в договорах банківського вкладу (депозиту), які є невід'ємними частинами цього генерального договору.

Пунктом 3.1. договору закріплено, що банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 26517300250744 (980).

Порядок зарахування коштів/банківських металів на депозитний рахунок та повернення їх вкладнику врегульований розділом 4 генерального договору.

Так, пунктом 4.1 закріплено, що на підставі відповідного договору депозиту вкладник здійснює переказ грошових коштів/банківських металів на депозитний рахунок у безготівковій формі із свого реєстраційного рахунку, який зазначений в розділі «Адреси, реквізити та підписи сторін» відповідного договору депозиту протягом 3-х банківських днів з дня підписання кожного депозитного договору.

Повернення вкладу або його частини з депозитного рахунку, згідно пункту 4.3 генерального договору, здійснюється банком самостійно шляхом переказу в безготівковій формі на реєстраційний рахунок вкладника, який зазначений в розділі "Адреси, Реквізити та підписи Сторін" відповідного договору депозиту, за умови наявності файлу - відповіді про відкриття депозитного рахунку з відміткою про взяття цього рахунку на облік органом державної податкової служби.

У той же час, пунктом 6.1.4 пункту 6.1 розділу 6 генерального договору, банк зобов'язаний при умові, що майнові права по відповідному договору депозиту не знаходяться у заставі та (або) не обтяжені зобов'язаннями, які виникають в силу закону, і за наявності файлу - відповіді про відкриття вкладного (депозитного) рахунку з відміткою про взяття цього рахунку на облік органом державної податкової служби на вимогу вкладника повернути вклад та сплатити проценти, передбачені відповідним договором депозиту.

Згідно п. 9.1 генерального договору, усі зміни, доповнення до цього договору є його невід'ємними частинами, здійснюються в письмовій формі, підписуються уповноваженими представниками сторін.

На підставі зазначеного договору 28 березня 2013 року між зазначеними суб'єктами підписано договір банківського вкладу (депозиту) «Строковий» № 211/1, відповідно до п. 1 якого вкладник розміщує на депозитному рахунку тимчасово вільні грошові кошти в сумі 32 000,00 грн. строком до 27 березня 2014 року. На суму вкладу банк нараховує і виплачує проценти у розмірі 20,00 % (двадцять процентів) річних.

У зв'язку з прийняттям Національним банком України 13 червня 2014 року постанови № 355 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Форум», 17 червня 2014 року ПАТ «Компанія з управління активами «Національний резерв», яка діє від імені позивача на підставі договорів про управління активами недержавного пенсійного фонду від 21 вересня 2007 року № 8-КУА та від 02 червня 2014 року № 3-КУА, звернулися до ПАТ «Банк Форум» Уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію Соловйової Н.А. із заявою № 229 про повернення грошових коштів.

Відповідь від банку на вказане звернення так і не надійшла, а сума вкладу повернута не була.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність дій відповідачів щодо відмови в поверненні пенсійних активів, з чим апеляційна інстанція не може погодитися з огляду на наступне.

Згідно ч.ч. 2 та 3 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі . Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір , так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Пунктом 4.4. Положення про провадження діяльності з адміністрування недержавного пенсійного фонду, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 20.07.2004 року № 1660, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.08.2004 року за № 990/9589, передбачено, що сума чистої вартості активів фонду має дорівнювати сумі пенсійних коштів на всіх індивідуальних пенсійних рахунках учасників.

Грошові кошти ПФ, що знаходяться в банківських установах, оцінюються так:

- у разі невиконання банківською установою своїх зобов'язань (невиконання наданих платіжних доручень, неповернення суми вкладу (депозиту), несплати процентів за банківськими вкладами в національній та іноземній валютах, що нараховані відповідно до умов договору банківського вкладу на дату оцінки (до призначення тимчасової адміністрації), у строк, що перевищує один місяць, оцінка грошових коштів, а також нарахованих, але несплачених процентів за ними, визначених підпунктами 17.1 - 17.4 цього пункту, проводиться із застосуванням ПК 0,9 . Кожний наступний місяць (до виконання банківською установою своїх зобов'язань) цей ПК зменшується на 0,1 (п. 17.5 Положення про порядок визначення чистої вартості активів пенсійного фонду, затвердженого рішенням Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.08.2004 року № 339, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2005 року за № 96/10376 (зі змінами (далі - Положення);

- у разі призначення Національним банком України в банківській установі тимчасової адміністрації на весь період її роботи грошові кошти, які належать ПФ та обліковуються в такій банківській установі, оцінюються так: нараховані проценти за депозитами та залишками на поточних рахунках оцінюються за нульовою вартістю; грошові кошти на депозитних та поточних рахунках оцінюються із застосуванням ПК 0,9 протягом перших трьох місяців дії тимчасової адміністрації, а кожен наступний місяць цей ПК зменшується на 0,1. Базою для застосування ПК є балансова вартість активу, розрахована відповідно до підпункту 17.5 цього пункту, у випадку, якщо такий розрахунок проводився (п. 17.6 Положення);

- у разі прийняття Національним банком України рішення про ліквідацію банківської установи грошові кошти, а також нараховані, але несплачені проценти за ними, які належать ПФ та обліковуються у такій банківській установі, оцінюються за нульовою вартістю , починаючи з дати оприлюднення відповідного рішення (пункт - 17.8 Положення).

Згідно вказаних приписів повернення позивачеві пенсійних активів на рахунок у зберігача спричиняє переоцінку пенсійних активів, збільшення їх чистої вартості, а відтак - збільшення залишків сум пенсійних коштів на всіх індивідуальних пенсійних рахунках учасників фонду - фізичних осіб.

Наведене у сукупності свідчить, що за договором банківського вкладу в розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є саме фізичні особи-учасники позивача, на яких розповсюджуються гарантії, встановлені цим законом.

Тому посилання суду першої інстанції на приписи ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як на обґрунтування неповернення позивачеві пенсійних активів є неправомірним. Натомість мали бути застосовані приписи пп. 1 ч. 6 ст. 36 цього ж закону, згідно яких обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом .

Зазначене вище підтверджує протиправну бездіяльність відповідача щодо неповернення позивачеві пенсійних активів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», у цьому Законі поняття вживаються в такому значенні: недержавний пенсійний фонд (далі - пенсійний фонд) - юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку; пенсійні активи - активи пенсійного фонду, страхової організації, банківської установи, сформовані відповідно до цього Закону, за рахунок яких здійснюються пенсійні виплати ; учасник пенсійного фонду (далі - учасник фонду) - фізична особа, на користь якої сплачуються (сплачувалися) пенсійні внески до пенсійного фонду та яка має право на отримання пенсійних виплат або отримує такі виплати з пенсійного фонду згідно із цим Законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» визначено, що недержавне пенсійне забезпечення здійснюється на принципах, зокрема: розмежування та відокремлення активів пенсійного фонду від активів інших суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення та накопичувального пенсійного страхування з метою захисту майнових прав учасників пенсійного фонду та унеможливлення банкрутства пенсійного фонду; гарантування фізичним особам реалізації прав, наданих їм цим Законом; цільового та ефективного використання пенсійних коштів; державного регулювання діяльності з недержавного пенсійного забезпечення та нагляду за його здійсненням.

Статтею 6 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» (далі - Закон) визначено, що пенсійні фонди не мають на меті одержання прибутку на користь одноосібного засновника або для його подальшого розподілу між засновниками. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої цим Законом, забороняється. Активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та інших надходжень до пенсійного фонду.

Таким чином, Відкритий недержавний пенсійний фонд «Столичний Резерв» є особливим суб'єктом, який розпоряджається виключно пенсійними активами фізичних осіб, при цьому у своїй власності жодних активів не має.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправомірно не застосував приписи ч. 2 ст. 48 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», згідно яких пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків .

Згідно ч. 5 ст. 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»: «Активи недержавних пенсійних фондів, іпотечні активи, що перебувають в управлінні банку або є забезпеченням виконання зобов'язань за сертифікатами з фіксованою дохідністю, емітентом яких є банк, активи банку, включені до складу іпотечного покриття іпотечних облігацій, а також кошти на рахунку фонду фінансування будівництва або майно фонду операцій з нерухомістю, в тому числі кошти на його рахунку, що перебувають в управлінні банку, не включаються до ліквідаційної маси банку.

В даному випадку фрагмент речення - «що перебувають в управлінні банку або є забезпеченням виконання зобов'язань за сертифікатами з фіксованою дохідністю», стосується лише іпотечних активів, і взагалі не може застосовуватись до пенсійних активів. Це підтверджується також системним аналізом Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» законодавства, а саме приписами:

- пп. 1 ч. 1 ст. 40, згідно якої особи, що здійснюють управління активами пенсійних фондів, під час провадження такої діяльності не мають права : використовувати пенсійні активи пенсійного фонду для забезпечення виконання будь-яких зобов'язань , виникнення яких не пов'язане з функціонуванням цього пенсійного фонду, в тому числі власних;

- ч. 1 ст. 34, згідно якої управління активами недержавних пенсійних фондів може здійснюватися такими особами: компанією з управління активами; банком щодо активів створеного ним корпоративного пенсійного фонду у разі, якщо він не виконує функції зберігача цього фонду; Національним банком України щодо активів створеного ним корпоративного пенсійного фонду; професійним адміністратором, який отримав ліцензію на провадження діяльності з управління активами.

Відтак, пенсійні активи позивача, який є відкритим пенсійним фондом, не можуть бути будь-яким забезпеченням, і не можуть управлятись як пенсійні активи безпосередньо банком.

Тому вже згаданий вище фрагмент «що перебувають в управлінні банку або є забезпеченням виконання зобов'язань за сертифікатами з фіксованою дохідністю» стосується лише іпотечних активів, і не обмежує заборону на включення будь-яких пенсійних активів в ліквідаційну масу банку.

Відповідно до положень ст. 48 Закону пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення. Використання пенсійних активів для інших цілей забороняється.

Апеляційна інстанція також не може не погодитися з доводами апелянта щодо необґрунтованості посилань суду першої інстанції, як на підставу для відмови у позові, на ненадання позивачем доказів, зокрема, реєстру фізичних осіб (учасників пенсійного фонду). Так, це суперечить принципу офіційного з'ясування обставин справи, зокрема, ч. 4 та ч. 5 ст. 11 КАС України, за приписами якої суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку сулу, не вистачає. Разом з тим, суд першої інстанції не пропонував надати вказані докази та не витребував від позивача жодних реєстрів (на які йде посилання в мотивувальній частині постанови) для повного з'ясування обставин справи, з метою встановлення об'єктивної істини по справі.

Апелянтом в судове засідання було надано копію реєстру учасників ВНПФ «Столичний Резерв» станом на 28.03.2013 року, що не може бути залишено поза увагою апеляційної інстанції та вкотре підтверджує факт перебування в складі даного Фонду виключно фізичних осіб, а, отже, активами позивача є виключно їх внески. Крім того, надані позивачем платіжні доручення від 28.03.2013 року № 3302 та № 3300 свідчать, що власником коштів в розмірі 32000,00 грн. є саме позивач і саме ці кошти були предметом генерального договору банківського вкладного (депозитного) рахунку № 211 від 28 березня 2013 року та договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» №211/1 від 28 березня 2013 року, які позивач просить повернути.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону сума пенсійних коштів усіх учасників пенсійного фонду дорівнює чистій вартості активів пенсійного фонду. Відповідно до статті 1 цього ж Закону України чиста вартість активів пенсійного фонду - різниця між вартістю активів пенсійного фонду на день проведення підрахунку та сумою зобов'язань пенсійного фонду, що підлягають виконанню на день проведення підрахунку.

Згідно вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» пенсійні кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, є власністю такого учасника та використовуються на цілі, визначені цим Законом.

Як вже зазначалося вище, сума чистої вартості активів фонду має дорівнювати сумі пенсійних коштів на всіх індивідуальних пенсійних рахунках учасників (п. 4.4. Положення про провадження діяльності з адміністрування недержавного пенсійного фонду).

Наведене свідчить про невиконання відповідачем вимог п. 2.10 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 року № 2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 року за № 1581/21893 (зі змінами), згідно якого уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку зобов'язана вжити заходів щодо передачі активів недержавних пенсійних фондів до іншого зберігача відповідно до вимог законодавства України.

Колегія суддів також зауважує, що «вказаною правовою нормою передбачений обов'язок уповноваженої особи ФГВФО, зокрема, щодо передачі активів недержавного пенсійного фонду від одного зберігача до іншого у разі виведення банку з ринку», оскільки у пункті 1.3 розділу І Положення визначено, що дія цього Положення поширюється на всі банки , зареєстровані відповідно до законодавства України, у разі віднесення їх до категорії неплатоспроможних, крім публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (до прийняття відповідного закону щодо участі такого банку у Фонді) та санаційного банку, створеного до набрання чинності Законом.

Визначення конкретного банку, в який мають бути повернені пенсійні активи, має бути здійснено позивачем відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Аналіз зазначених вище правових норм дає підстави судовій колегії погодитися з доводами апелянта, що останній ніколи не розміщував пенсійні активи на депозитних рахунках як свої власні, прибуток від такого інвестування завжди зараховувався на користь його учасників, а не на користь фонду, а тому пенсійні активи не є вкладом юридичної особи.

Відповідно до чинного законодавства України правовий режим активів фізичних осіб є особливим та відмінним від правового режиму активів юридичних осіб. Вказане підтверджується Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення», Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Законом України «Про банки та банківську діяльність» тощо.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків. Аналогічні приписи містить і ст. 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»

Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Отже, держава гарантує збереження пенсійних активів шляхом заборони їх використання не за цільовим призначенням.

За таких обставин апеляційна інстанція знаходить правомірними посилання апелянта на те, що імперативна заборона включати пенсійні активи до ліквідаційної маси банків встановлює пряму заборону виконувати будь-які зобов'язання фінансової установи (банку) за рахунок цих пенсійних активів.

Крім того, суд першої інстанції не врахував і приписи ч. 1 та пп. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно яких уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду. З дня призначення уповноваженої особи Фонду, зокрема, припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).

З огляду того, що з дати прийняття рішення про призначення уповноваженої особи відповідач набув всі повноваження по управлінню майном ПАТ «Банк Форум», останній втратив свою господарську самостійність, колегія суддів вважає, що в даній справі мають бути застосовані приписи ч. 1 та 2, пп. 2. ч. 3 ст. 1212 ЦК України, якими визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно . Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку, що незалежно від того на підставі якого правочину активи пенсійного фонду були розміщені у банку, банк, що ліквідується зобов'язаний повернути пенсійні активи в повному обсязі їх законному розпоряднику, визначеному Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Те, що активи недержавних пенсійних фондів не можуть включатися до ліквідаційної маси будь-якого із банків підтверджується і роз'ясненнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Тобто, орган державної влади, що формує та забезпечує реалізацію політики державного регулювання у сфері ринків фінансових послуг прямо зазначає, що пенсійні активи мають спеціальний правовим режим, що гарантує заборону їх включення до ліквідаційної маси будь-якого банку.

Позивач є неприбутковою організацію, виключним видом діяльності якої є недержавне пенсійне забезпечення.

Згідно ст. 1 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» діяльність з недержавного пенсійного забезпечення - сукупність організаційних, юридичних та інших передбачених законодавством дій, спрямованих на здійснення недержавного пенсійного забезпечення фізичних осіб. Отже, позивач позбавлений будь-якої юридичної можливості бути власником власних активів, в тому числі пенсійному фонду заборонено ними розпоряджатися (інвестувати, використовувати на власний розсуд).

Наведене вище також підтверджується листом Нацкомфінпослуг від 07.08.2013 року № 7360/14-12, в якому зазначено: «...недержавний пенсійний фонд не є власником пенсійних активів, а лише розпоряджається ними у відповідності із Законом. Окрім того, чинним законодавством України не передбачено можливість недержавною пенсійного фонду бути власником будь-якого майна, в тому числі і грошових коштів, а відповідно і розпоряджатися ними на власний розсуд з метою отримання прибутку на свою користь. В тому числі недержавний пенсійний фонд не наділений правом розміщувати грошові кошти на банківських депозитних рахунках, що є пенсійними активами від свого імені як власні, отримувати не на користь учасників відповідний дохід (відсотки)... .

… будь-які грошові кошти пенсійного фонду, в тому числі і інвестовані у банківські депозитні рахунки, не втрачають свій статус як пенсійні активи недержавного пенсійного фонду. Грошові кошти у вигляді доходу, отримані пенсійним фондом в результаті здійснення такого інвестування, також мають статус пенсійних активів, зараховуються до вартості активів такого фонду та належать його учасникам...».

Отже, фізичні особи-учасники ВНПФ «Столичний Резерв» є єдиними власниками чистих активів ВНПФ «Столичний Резерв», в тому числі і тих, які були розміщені на вкладних (депозитних) строкових рахунках ПАТ «Банк Форум». Відтак всі угоди, укладені від імені позивача з пенсійними активами, укладаються не на користь позивача, а на користь власників цих пенсійних активів.

В договорі банківського вкладу не вказані імена конкретних фізичних осіб, на користь яких цей договір укладено, його стороною є саме позивач, який згідно наведених вище норм чинного законодавства наділений компетенцією укладати договори лише на користь своїх учасників-фізичних осіб .

У будь-якому разі пенсійні активи належать виключно учасникам фонду, якими можуть бути тільки фізичні особи, управління такими активами здійснюється в інтересах і на користь таких учасників. Отже, відсутності в договорі банківського вкладу прямого посилання на те, що такий правочин вчинений на користь фізичних осіб - учасників ВНПФ «Столичний Резерв», жодним чином не впливає на правовий режим коштів, що були розміщені пенсійним фондом за договором.

Аналогічна правова позиція підтримана в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.04.2014 року по справі № К/800/54289/13.

Пунктом 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» передбачено, що у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача, суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. ... Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

З Рекомендаці1 № Я (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційним повноваженням розуміють повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Оскільки апеляційна інстанція прийшла до висновку щодо відсутності у відповідачів повноважень на використання пенсійних активів, то вони не можуть вчинити щодо цих активів інші дії, ніж повернення їх позивачеві, а тому, обраний спосіб захисту порушеного права (зобов'язання повернути кошти) є належним і єдино можливим способом повного захисту порушеного права позивача та його учасників.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своїх дій щодо не повернення позивачу пенсійних активів, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого недержавного пенсійного фонду «Столичний Резерв» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2014 року - скасувати, постановити нову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 32000 (тридцяти двох тисяч) грн. 00 коп., розміщених у публічному акціонерному товаристві «Банк Форум» згідно генерального договору банківського вкладного (депозитного) рахунку № 211 від 28 березня 2013 року та договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» №211/1 від 28 березня 2013 року.

Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути Відкритому недержавному пенсійному фонду «Столичний Резерв» пенсійні активи у розмірі 32000 (тридцяти двох тисяч) грн. 00 коп., розміщених у публічному акціонерному товаристві «Банк Форум» згідно генерального договору банківського вкладного (депозитного) рахунку № 211 від 28 березня 2013 року та договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» №211/1 від 28 березня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 26.11.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.