Постанова

від 11.11.2014 по справі 6/75-б-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р.Справа № 6/75-Б-10 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді : В.В. Лашина

суддів: О.Ю. Аленіна

А.І. Ярош

При секретарі: Р.О.Кияшко

Представники сторін:

Ліквідатор - Арбітражний керуючий Белоусов І.О., посвідчення НОМЕР_1, від 24.04.13;

Інші представники учасників провадження в судове засідання не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 09.10.2014 р.

у справі №6/75-Б-10

за заявою Державної податкової інспекції у м. Херсоні

до Приватного підприємця ОСОБА_4,

про банкрутство,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 12 травня 2010 року за заявою Державної податкової інспекції у м. Херсоні порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за ознаками ст.ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 р. (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду від 29.06.2010 р. боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру.

Ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В. подано до суду клопотання про затвердження йому оплати послуг та витрат, понесених в ліквідаційній процедурі, які з урахуванням уточнень від 24.09.2014 р., становлять 70 888,29 грн., а також про розподіл коштів, що надійшли від продажу нерухомого майна банкрута наступним чином: 63024 грн. як витрати, що пов'язані з провадженням у справі про банкрутство та оплата послуг арбітражного керуючого.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 09.10.2014 р. (суддя Пригуза П.Д.) затверджено витрати ліквідатора Бєлоусова І.В. в сумі 2185,93 грн. та встановлено ліквідатору винагороду в розмірі 6302,40 грн. Виручені від продажу майна банкрута кошти в сумі 63024 грн. розподілені наступним чином: - виплатити ліквідатору Бєлоусову І.В. компенсацію витрат в сумі 2185,93 гривень та винагороду в розмірі 6302,40 грн.; - залишок коштів, з урахуванням витрат на банківські послуги, перерахувати кредитору ПАТ КБ "Надра".

Не погоджуючись з цією ухвалою, ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. в апеляційній скарзі просить її скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про затвердження оплати його послуг, витрат на здійснення ліквідаційної процедури у повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим господарським судом положень ст. ст. 3-1, 49 Закону про банкрутство, які встановлюють порядок оплати послуг арбітражного керуючого при здійсненні ліквідаційної процедури фізичної особи - підприємця.

ПАТ "Комерційний Банк Надра" в відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну Бєлоусова І.В. без задоволення, а оскаржувану ухвалу господарського суду без змін, з мотивів викладених у відзиві.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, провадження у даній справі здійснювалося за статтею 47 Закону про банкрутство (банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина), яка не передбачає обов'язку ліквідатора щодо скликання зборів кредиторів та утворення комітету кредиторів боржника.

Відтак, господарський суд вправі самостійно встановити порядок оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, який виконує обов'язки ліквідатора у справі.

Водночас, по даній справі був створений комітет кредиторів, яким на протязі ліквідаційної процедури щомісячно погоджувалися без зауважень звіти арбітражного керуючого по оплаті послуг в ліквідаційній процедурі та його витрати.

Матеріали оскарження ухвали не містять доказів оскарження дій ліквідатора з приводу неналежного виконання останнім своїх повноважень або з приводу затягування ліквідаційної процедури.

Виносячи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд, виходячи з приписів ст. 48 Закону про банкрутство, зазначив про необхідність встановлення ліквідатору винагороди за продаж заставного майна в розмірі 10% від вирученої суми продажу. Суд відхилив заперечення заставодержателя ПАТ КБ "Надра" щодо перерахування йому всієї суми, одержаної від продажу заставного майна, оскільки заставлене майно було єдиним активом, а тому всі витрати пов'язані зі справою про банкрутство, повинні бути покрити за рахунок цього майна.

Аналізуючи матеріали справи, законодавство, що регулює питання оплати послуг арбітражного керуючого в процедурі банкрутства, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції не було повно встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення питання щодо оплати послуг ліквідатора, а відтак помилково застосовані норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення питання оплати послуг арбітражного керуючого.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 3-1 Закону про банкрутство арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Тобто, саме зазначеним вище Законом передбачено те, що надання послуг арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Згідно із ч. 12 зазначеної норми оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Частиною 14 ст. 3-1 Закону про банкрутство встановлено, що оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Отже, безпосередньо Законом про банкрутство встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого на рівні двох мінімальних заробітних плат та визначені спеціальні джерела такої оплати чи відшкодування його витрат, а саме: за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів, або коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Поряд з цим, спеціальні норми вказаного закону передбачають особливості задоволення вимог кредиторів, що забезпечені заставою.

Частиною другою статті 26 Закону про банкрутство унормовано, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство здійснюється першочергове погашення вимог кредиторів, що забезпечені заставою.

Одночасно з цим, витрати на оплату послуг арбітражного керуючого входять до витрат, пов'язаних із розглядом справи про банкрутство, тому підлягають оплаті в повному обсязі навіть незалежно від наявності у боржника майна. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 10.09.2014 р. у справі № 2/73/10.

Згідно до ч. 1 ст. 49 Закону про банкрутство до задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом.

Відтак, нормами закону встановлено позачергове задоволення витрат, пов'язаних із розглядом справи про банкрутство. Така ж правова позиція вбачається й з постанови Вищого господарського суду України від 11.12.2013 р. у справі № 32/71-10-2067.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів доходить до висновку про те, що судом першої інстанції помилково ототожнені питання оплати послуг арбітражного керуючого із встановленням йому винагороди, яка має додатковий характер заохочення та стимулювання за своєчасне та повне виконання ліквідатором повноважень, визначених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав для скасування судового рішення місцевого господарського суду визначене неправильне застосування судом норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, зокрема, протоколів комітету кредиторів банкрута та звітів ліквідатора за період з 01.03.2012 р. по 08.08.2014 р. оплаті послуг арбітражного керуючого підлягає сума в розмірі 70 888,29 грн. Також, як правильно було встановлено судом першої інстанції, підтверджені й витрати в розмірі 2185,93 грн., здійснені ліквідатором під час ліквідаційної процедури.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Херсонської області стосовно питання стягнення коштів в якості послуг ліквідатора не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення, яким заяву арбітражного керуючого про затвердження йому оплати послуг ліквідатора ФОП ОСОБА_4 слід задовольнити у повному обсязі.

Керуючись статтями 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ліквідатора фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича задовольнити, а ухвалу господарського суду Херсонської області від 09.10.2014 р. по справі № 6/75-Б-10 про затвердження витрат ліквідатора та розподіл коштів, виручених від продажу майна банкрута - скасувати.

Затвердити оплату послуг арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича в розмірі 70888,29 грн. та витрати, здійснені під час ліквідаційної процедури, в сумі 2185,93 грн.

Розподілити виручені під час продажу майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 кошти в сумі 63024 грн. наступним чином:

- 2185,93 грн. арбітражному керуючому Бєлоусову Ігорю Валентиновичу в якості компенсації витрат, понесених при здійсненні повноважень ліквідатора у справі № 6/75-Б-10;

- 60 838,07 грн. арбітражному керуючому Бєлоусову Ігорю Валентиновичу в якості оплати послуг за здійснення повноважень ліквідатора у справі № 6/75-Б-10.

Матеріали оскарження ухвали повернути господарському суду Херсонської області.

Повний текст складено 13.11.2014р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя А.І. Ярош