Постанова

від 12.02.2015 по справі 6/75-б-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № 6/75-Б-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С. суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 11.11.2014

у справі№ 6/75-Б-10 господарського суду Херсонської області за заявою доДержавної податкової інспекції у м. Херсоні Приватного підприємця ОСОБА_4 пробанкрутство ліквідаторБелоусов Ігор Валентинович в судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "Комерційний Банк "Надра" Арбітражного керуючого Бєлоусова І.В.Ганжа В.С. (дов. від 06.02.2015) Поздняков П.В. (дов. від 01.08.2013) В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.05.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємця ОСОБА_4 за процедурою, передбаченою ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Херсонської області від 29.06.2010 боржника визнано банкрутом, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Бєлоусова І.В.

Арбітражний керуючий Бєлоусова І.В. звернувся до господарського суду з клопотанням від 11.08.2014 про затвердження витрат та розподіл коштів, що надійшли від продажу майна боржника.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 09.10.2014 (суддя Пригуза П.Д.) затверджено витрати ліквідатора Бєлоусова І.В. в сумі 2 185,93 грн. та встановлено ліквідатору винагороду в розмірі 6 302,40 грн.; розподілено виручені від продажу майна боржника кошти в сумі 63 024,00 грн. наступним чином: виплата ліквідатору Бєлоусову І.В. компенсацію витрат в сумі 2185,93грн. та винагороду в розмірі 6302,40 грн.; залишок коштів, з урахуванням витрат на банківські послуги, вирішено перерахувати кредитору ПАТ КБ "Надра".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 (колегія суддів: Лашин В.В., Аленін О.Ю., Ярош А.І.) ухвалу господарського суду Херсонської області від 09.10.2014 скасовано; затверджено оплату послуг арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. в розмірі 70888,29 грн. та витрати, здійснені під час ліквідаційної процедури, в сумі 2185,93 грн.; розподілено виручені під час продажу майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 кошти в сумі 63024 грн. наступним чином: 2185,93 грн. арбітражному керуючому Бєлоусову І.В. в якості компенсації витрат, понесених при здійсненні повноважень ліквідатора у справі; 60 838,07 грн. арбітражному керуючому Бєлоусову І.В. в якості оплати послуг за здійснення повноважень ліквідатора у справі.

Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Надра" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2014, ухвалу господарського суду Херсонської області від 09.10.2014 залишити в силі.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального права, зокрема: ст. ст.3 1 , 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 30.06.1999, далі - Закон).

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Загальний порядок оплати послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого врегульований ст.3 1 Закону.

Відповідно до ч.12 ст.3 1 Закону оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Згідно з ч.14 ст. 3 1 Закону оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Частиною 16 ст. 3 1 Закону передбачено, що звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Відповідно до ч.7 ст.48 Закону у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. ст. 3 1 , 48 Закону, суд повинен вирішити питання про затвердження розміру оплати послуг, відшкодування витрат ліквідатору у справі про банкрутство фізичної особи підприємця, оскільки арбітражний керуючий має право на оплату своїх послуг та відшкодування понесених ним витрат відповідно до Закону.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором виявлено майно банкрута, сформовано ліквідаційну масу, до якої включено транспортні засоби, нерухоме майно, земельна ділянка, проведено їх оцінку та здійснено продаж майна банкрута.

Суд першої інстанції, затверджуючи витрати ліквідатора Бєлоусова І.В., послався на ч.7 ст.48 Закону та виходив з того, що витрати, понесені ліквідатором в період з 01.03.2012 по 08.08.2014 у сумі 2185,93 грн. є підтвердженими, тому підлягають визнанню. Крім того, судом першої інстанції встановлено ліквідатору винагороди у розмірі 10% від вирученої суми продажу нерухомого майна у сумі 6302,40 грн. При цьому, судом першої інстанції в порушення вимог ч.14 ст. 3 1 Закону не вирішено питання щодо затвердження розміру оплати послуг ліквідатора за період виконання ним обов'язків.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, встановив, що під час ліквідаційної процедури був створений комітет кредиторів, яким щомісячно погоджувалися без зауважень звіти арбітражного керуючого по оплаті послуг в ліквідаційній процедурі та його витрати. В матеріалах оскарження відсутні скарги на дії ліквідатора.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на ч.1 ст.31 Закону, ч.4, ч.12, ч.14 ст.3 1 Закону, встановив, що витрати на оплату послуг арбітражного керуючого є витратами, пов'язаними із розглядом справи про банкрутство, а тому підлягають оплаті в заявленому арбітражним керуючим розмірі за період виконання ліквідатором своїх обов'язків з 01.03.2012 по 08.08.2014 в розмірі 70888,29 грн.

Отже, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог Закону правомірно затвердив оплату послуг ліквідатора боржника та витрати, здійснені під час ліквідаційної процедури.

Доводи заявника касаційної скарги про неправомірний розподіл коштів судом апеляційної інстанції у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця, не приймається до уваги колегією суддів з огляду на те, що відповідно до ч.1 ст.49 Закону до задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом. Витратами, пов'язаними з провадженням у справі про банкрутство відповідно до ст.31 Закону є витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до ч.1 ст.111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 у справі № 6/75-Б-10 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук