Постанова

від 24.11.2014 по справі 904/4071/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 року Справа № 904/4071/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Анисимова О.В., довіреність,

від відповідача: Левченко Н.В., довіреність,

від третьої особи: у засідання не прибули,

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №39" Дніпропетровської міської ради

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р.

у справі № 904/4071/14 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції

до відповідача Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №39" Дніпропетровської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача - Управління Державної казначейської служби України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

про стягнення 96 813,18 грн. заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №39" Дніпропетровської міської ради про стягнення 89043,20 грн. основного боргу, 3673,98 грн. 3% річних, 4096 грн. інфляційних. До участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача залучено Управління Державної казначейської служби України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014р. (суддя Манько Г.В.) у задоволенні позову відмовлено з огляду на обставини відсутності фінансування позивача.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р. (колегія суддів у складі: Березкіної О.В., Дарміна М.О., Чус О.В.) рішення суду першої інстанції скасовано, а позовні вимоги задоволено з підстав їх доведеності.

Не погодившись в вказаною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заявив вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 14.11.2012р. між сторонами у справі укладено договір №39-11 придбання шаф поштових з абонентськими скриньками, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача (покупець) шафи поштові з абонентськими скриньками, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору. Цей договір 14.11.2012р. зареєстровано управлінням Державної казначейської служби України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська. Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором підтверджується актом приймання-передачі товару від 14.11.2012р. та відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору розрахунки проводяться шляхом перерахування покупцем коштів за переданий товар постачальнику на його рахунок протягом 30 банківських днів з моменту отримання товару; оплата за цим договором буде здійснюватись за бюджетні кошти на підставі накладної підписаної стороною покупця.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати придбаного товару позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення 89043,2 грн. основного боргу, 3673,98 грн. 3% річних, 4096 грн. інфляційних.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що відповідач був позбавлений можливості розрахуватись з позивачем за отриманий товар з причин, які від нього не залежали - у зв'язку з відсутністю фінансування, а за умовами п.п. 4.2, 8.1 договору сторони виключили відповідальність відповідача за наявності саме таких обставин.

Проте суд першої інстанції не навів правової підстави для звільнення відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання з оплати придбаного товару; безпідставно послався на положення п. 8.1, яка передбачає сплату пені, щодо стягнення якої позивачем вимоги не заявлялись; а також залишив поза увагою приписи ст. 625 ЦК України, які передбачають обов'язок зі сплати інфляційних та 3% річних та не звільняють боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст.ст. 525, 526, 625, 629, 712 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України, правильно задовольнив позовні вимоги у справі.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано положення ч. 1 ст. 96, ст. 617 ЦК України і ст. 218 ГК України, згідно з якими юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; не вважаються обставинами, які б звільняли від відповідальності, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З цього приводу судом апеляційної інстанції встановлено, що 22.08.2013р. надійшло фінансування в сумі 89043,2 грн., проте 23.12.2013р. ці кошти були повернуті на рахунок головного розпорядки коштів; а відповідач не довів вжиття ним заходів щодо оплати за договором з часу надходження коштів до їх повернення.

Одночасно суд правильно відхилив доводи відповідача про те, що в п. 4.2 договору сторони визначили відкладальну обставину - надходження бюджетних коштів, яка так і не настала на момент звернення позивача до суду, оскільки зі змісту наведеної умови договору не вбачається наявність домовленості сторін щодо відкладальної обставини в розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що відсутність бюджетних коштів не є достатньою підставою для звільнення від виконання зобов'язання з огляду на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України", яка підлягає обов'язковому врахуванню в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові, касаційна інстанція не вбачає підстав для її скасування та задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство №39" Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р. у справі №904/4071/14 Господарського суду Дніпропетровської області - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я.

Судді Жаботина Г.В.

Ковтонюк Л.В.