Рішення

від 28.11.2014 по справі 903/965/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2014 р. Справа № 903/965/14

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Баїв"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Мале приватне підприємство фірма "Ерідон"

про стягнення 381 757,00 грн.

Суддя С.В.Костюк

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Карпюк Л.В., дов.№14 від 16.09.2014 року, Черьомуха О.В., дов.№2 від 16.07.2014 року

від відповідача: Павлович І.І., дов. від 16.10.2014 року, Усаченко О.В., дов. від 16.10.2014 року

3-я особа: Кролевець С.В., дов.№02/01-10 від 02.01.2014 року

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору : Позивач - СГ ТзОВ "Україна" звернувся з позовом до ТзОВ "Україна-Баїв" про стягнення з останнього 381 757грн., з них 311 373,30 грн. заборгованості за цукор відпущений по накладних від 02.12 та 06.12.2013 року, 63019,30 грн. пені за прострочку оплати цукру, 7364,40 грн. відсотків річних.

Обгрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що реалізація цукру на загальну суму 311 373,30 грн. відбулась по накладних б/н від 06.12.2013 року та №318 від 02.12.2013 року; згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 16.09.2014 року одночасно керівником товариств був Павлович І.І., який користуючись своїм посадовим становищем здійснював реалізацію товару, на момент подачі позову оплата за цукор не проведена, хоча в силу ч.1-3 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому вказує, що посадовими особами та власниками ТзОВ "Україна-Баїв" є колишні співвласники СГ ТзОВ "Україна" Павлович І.І. та Ярема В.П., які володіли 40% статутного капіталу товариства та які в кінці 2013 року зареєстрували ТзОВ "Україна-Баїв" за адресою СГ ТзОВ "Україна"; по факту незаконного заволодіння колишніми службовими особами майном СГ ТзОВ "Україна" та його незаконного відчуження новоствореному ТзОВ "Україна-Баїв" розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню №42013020130000034 за ч.5 ст.191, ч.4 ст.358, ч.2 ст.366 КК України; обвинувальний акт 28.08.2014 року направлено в Луцький міськрайонний суд.

Також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 63019,30 грн. нараховану на заборгованість згідно ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та 3% річних в сумі 7364,40 грн. на підставі ст.625 ЦК України.

В додатковому поясненні від 10.11.2014 року вказує, що факт відпуску відповідачу цукру по накладній №318 (податковій накладній №4/2) від 02.12.2013 року на суму 193953,30 грн. та накладних від 06.12.2013 року на суму 67710 грн. та 55710 грн. підтверджено у висновку експерта та за результатами судово-економічної експертизи від 02.10.2014 року №639/14-23, 1349/1350/14-2, яка проводилась по Постанові слідчого СУ УМВС України у Волинській області майора міліції Желєзная-Бондарук Н.О. При здійсненні господарської операції по накладній №318 від 02.12.2013 року СГ ТзОВ "Україна" Павлович І.І. перевищив повноваження, оскільки згідно з положеннями Статуту товариства не мав права укладати договір на суму, яка перевищувала 100 000 грн., однак рішення загальних зборів про надання дозволу на укладення та підписання договору відсутні, тому позовну вимогу в частині стягнення 193953 грн. обґрунтовує з посиланням на норми гл.83 ЦК України, а саме ст.ст.1212,1213 ЦК України, щодо стягнення заборгованості в сумі 55710 грн. та 67710 грн. по накладних від 06.12.2013 року посилається на норми ст.ст.526, 692 ЦК України.

До пояснення долучив висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 02.10.2014 року та висновок головного державного ревізора відділу боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом, ГУ Міндоходів у Волинській області Байчук О.В. від 29.08.2014 року.

Відповідач у відзиві від 07.11.2014 року вх.№01-29/10575/14 не заперечує отримання від СГ ТзОВ "Україна" цукру по накладних від 02, 06.12.2013 року на загальну суму 311373,30 грн.

Однак позов заперечив, з тих підстав, що у п.1 договору про переведення боргу від 29 листопада 2013 року, укладеного між Малим приватним підприємством фірма "Ерідон" (кредитор), Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальність "Україна-Баїв" (новий боржник), сторони погодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник заміняє первісного боржника як зобов'язану сторону у договорі поставки №766/13/93 від 05 квітня 2013р., укладеному між первісним боржником і МПП Фірма "Ерідон", за яким кредитор поставив, а первісний боржник отримав товар на загальну суму 3 277 066,19 грн. Заборгованість з оплати товару за договором поставки № 766/13/93 від 05 квітня 2013р. на момент укладення договору переведення боргу становила 995 314,19 грн.

Згідно п.2 вказаного договору новий боржник став зобов'язаною стороною за договором поставки № 766/13/93 від 05 квітня 2013р. та зобов'язувався здійснити замість первісного боржника обов'язки останнього, а саме сплатити на користь кредитора заборгованість за договором поставки № 766/13/93 в сумі 995 314,19 грн.

На виконання вказаного договору ТОВ "Україна-Баїв" сплатило МПП фірма "Ерідон" кошти в сумі 311 373,30 грн. згідно платіжного доручення №1238 від 23.10.2014 року.

Тому заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Баїв" перед Сільськогосподарським товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" за цукор отриманий в грудні 2013 року відсутня через зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою від 29.10.2014р. на суму 311 373,30 грн.

В обґрунтування послався на ст. 203 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 512, 514, 601 Цивільного кодексу України.

До відзиву долучив договір про переведення боргу від 29.11.2013р., укладений між Малим приватним підприємством фірма "Ерідон" (кредитор), Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальність "Україна-Баїв" (новий боржник), заяву ТзОВ "Україна-Баїв" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.10.2014р., платіжне доручення №1238 від 23.10.2014 року, договір поставки №766/13/93 від 05.04.2013р. з додатками, укладений між МПП фірма "Ерідон" (постачальник) та СГ ТзОВ "Україна" (покупець), акти звірки взаєморозрахунків між СГТзОВ "Україна" та ТзОВ "Україна-Баїв" за період з 01.08.2013р. по 30.11.2013р., 01.12.2013р. по 06.12.2013р., Статут ТзОВ "Україна-Баїв".

Ухвалою суду від 13.11.2014 року залучено 3-ю особою на стороні відповідача МПП фірма «Ерідон» з метою зясування обставин по договору про переведення боргу від 29.11.2013 року.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні будь-яких пояснень не надав.

24.11.2014 року від позивача надійшло додаткове пояснення до позову, в якому заперечуються доводи відповідача щодо повного розрахунку за отриманий цукор. При цьому вказує, що за договором про переведення боргу відбулася заміна боржника, а не кредитора, тому посилання відповідача на застосування норм п.4 ч.1 ст.512 ЦК України є необґрунтованим. Також вказує, що відповідач обґрунтовуючи безпідставність позову з мотивів припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяв від 29.10.2014 року з посиланням на договір переведення боргу, звернувся до господарського суду про визнання даного договору недійсним з підстав невідповідності законодавству. В додатковому поясненні підтримує вимогу про стягнення з відповідача 381 757 грн.

24.11.2014 року від відповідача надійшов додатковий відзив на позовну заяву в якому зазначено про відкликання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на адресу СГ ТзОВ «Україна» від 29.10.2014 року.

В додатковому відзиві не заперечує отримання цукру від СГ ТзОВ «Україна» по накладних №318 від 02.12.2013 року та двох накладних б/н від 06.12.2013 року на загальну суму 311 373,30 грн. Однак вказує, що заборгованість на даний час відсутня через зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою від 24.11.2014 року згідно договорів про відступлення права вимоги №№1,2 від 21.11.2014 року укладених між ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» (Первісний кредитор) та ТзОВ «Україна-Баїв» (новий кредитор). За даними договорами ТзОВ «Україна-Баїв» одержало право вимагати від боржника СГ ТзОВ «Україна» сплатити грошові кошти належні ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» по договору купівлі-продажу Вп №12023 від 12.02.2013 року в сумі 214 564 грн. та договору на перевезення автомобільним транспортом В-апт №20101 від 20.10.2012 року в сумі 96 809,30 грн.

Вважає, що в результаті укладення договорів про відступлення права вимоги між позивачем та відповідачем виникли зустрічні однорідні вимоги, які підлягають зарахуванню згідно заяви від 24.11.2014 року.

Також вказує на відсутність підстав для нарахування пені, оскільки письмовий договір, яким передбачались штрафні санкції між сторонами відсутній.

До додаткового відзиву долучає договори про відступлення права вимоги №1 та №2 від 21.11.2014 року, договір купівлі-продажу від 12.02.2013 року та договір на перевезення автомобільним транспортом від 20.10.2012 року між СГ ТзОВ «Україна» та ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» , видаткові накладні на відпуск товару по договору купівлі-продажу, акти виконаних робіт та рахунки на оплату по договору перевезення, повідомлення ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» на адресу СГ ТзОВ «Україна» про відступлення права вимоги №817 від 21.11.2014 року.

Представники позивача в судовому засіданні проти викладеного відповідачем у додатковому відзиві заперечують та просять задоволити позовні вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - СГ ТзОВ «Україна» згідно накладних №318 від 02.12.2013 року та двох накладних б/н від 06.12.2013 року представнику ТзОВ «Україна-Баїв» Павловичу І.І., дов.№16 від 02.12.2013 року, було відпущено цукор на загальну суму 311373,30 грн. (а.с.13-14). Факт отримання цукру відповідачем не заперечується.

За загальними нормами ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між позивачем та відповідачем по справі виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В данному випадку обовязок щодо оплати товару виник у відповідача по накладній №318 з 2 грудня 2013 року, а по накладних від 06.12.2013 року з 6 грудня 2013 року.

Однак відповідачем зобовязання щодо оплати цукру отриманого по вищезазначених накладних не виконані, заборгованість по оплаті становить 311 373,30 грн., яка підтверджена матеріалами справи і підлягає стягненню з відповідача.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Оскільки договір купівлі-продажу яким передбачалось стягнення штрафних санкцій між сторонами не укладався, підстави для нарахування пені відсутні, а тому вимога про стягнення пені в сумі 63 019,30 грн. є безпідставною.

За ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому нарахування позивачем 3% річних в сумі 7364,40 грн. суд вважає правомірним і в даній частині позов задовольняє.

Посилання відповідача на відсутність заборгованості в результаті її погашення через зарахування зустрічних однорідних вимог по заяві від 21.11.2014 року (а.с.12-12 т.2) не береться судом до уваги з врахуванням наступного.

За ст.601 ЦК зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

За змістом вказаної статті зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Водночас відповідач не надав суду належних доказів про те, що ТзОВ «Україна» є зобовязаною перед ТзОВ «Україна-Баїв» за конкретним правочином, строк виконання зобов'язання по якому настав.

З врахуванням зазначеного відсутні правові підстави вважати, що зобов'язання ТзОВ «Україна-Баїв» перед СГ ТзОВ «Україна» по накладним на відпуск цукру від 02.12. та 06.12.2013 року на суму 311 373,30 грн. є припиненими.

Відповідно до ст.49 ГПК України понесені позивачем витрати по оплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526,601,610,655,692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Баїв» (45643, Волинська область, Луцький район, с.Баїв, вул.Перемоги,1, АТ «Райфайзен банк Аваль», МФО 380805, р/р26002424585, ідент. код 38815285) в користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (43000, м.Луцьк, вул.Словацького, 7, оф.207, ідент.код 03737416) 318737,70 грн., з них 311373,30 грн. заборгованості, 7364,40 грн. відсотків річних, а також 6374,75 грн. судових витрат по оплаті судового збору.

3.В стягненні пені в сумі 63 019,30 грн. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

28.11.2014

Суддя С. В. Костюк