Постанова

від 24.11.2014 по справі 910/19790/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р. Справа№ 910/19790/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства ,,Укртелеком"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.09.2014р.

у справі № 910/19790/14 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,С_В_Р"

до Публічного акціонерного товариства ,,Укртелеком"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Старлайт Діджитал Сейлз"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Зет Телеком"

3) Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Вес Медіа"

про виконання обов'язку в натурі

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,С_В_Р" (далі - позивач) звернулось в господарський суд м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Укртелеком" (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Старлайт Діджитал Сейлз" (далі - третя особа 1), Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Зет Телеком" (далі - третя особа 2), Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Вес Медіа" (далі - третя особа 3) про виконання обов'язку в натурі, де просить суд зобов'язати відповідача в натурі виконувати обов'язки за договором № 888331-32 від 27.01.2010р. про надання послуг Аудіотекс.

Позивачем, з метою забезпечення виконання рішення суду, подано заяву про забезпечення позову шляхом поновлення доступу абонентів до обладнання оператора за кодом 0-900-10-Х-ХХХ; заборони будь-яких обмежень доступу абонентів до обладнання оператора за кодом 0-900-10-Х-ХХХ; заборони обмеження доступу абонентів до обладнання ТОВ ,,С_В_Р" або інших дій, що унеможливлюють надання послуг, таких як штучне відключення або обмеження кількості з'єднувальних ліній, блокування дзвінків на код 0-900-10-Х-ХХХ загалом, або окремих послуг, обмеження часу з'єднання, блокування транзитних дзвінків, що надходять до обладнання ТОВ ,,С_В_Р" з мереж інших операторів через мережу Укртелеком, та інших операторів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2014р. у справі № 910/19790/14 заяву позивача про забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили, поновлено доступ абонентів до обладнання оператора за кодом 0-900-10-Х-ХХХ, заборонено будь-які обмеження доступу абонентів до обладнання оператора за кодом 0-900-10-Х-ХХХ, заборонено обмеження доступу абонентів до обладнання ТОВ ,,С_В_Р" або інші дії, що унеможливлюють надання послуг, такі, як штучне відключення або обмеження кількості з'єднувальних ліній, блокування дзвінків на код 0-900-10-Х-ХХХ загалом або окремі послуги, надходять до обладнання ТОВ ,,С_В_Р" з мереж інших операторів через мережу Укртелеком та інших операторів.

Мотивуючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції, посилаючись на норми п. 6 ч. 1 ст. 58 Закону України ,,Про телекомунікації", Правила взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж загального користування, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 08.12.2005р. №155 ,,Про затвердження Правил взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж загального користування" дійшов висновку, що наслідком невжиття заходів до забезпечення позову може стати порушення прав споживачів, оскільки вони не матимуть змоги користуватись телекомунікаційними послугами.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 30.09.2014р. у справі №910/19790/14 скасувати, прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятою ухвалою, оскільки судом першої інстанції неповно були з'ясовані всі обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Зокрема, скаржник вказує, що висновок суду ,,що споживачі не матимуть змоги користуватись телекомунікаційними послугами" не відповідає обставинам справи, оскільки загальнодоступними та іншими телекомунікаційними послугами, які надає відповідач, абоненти продовжують користуватись, а послугами Аудіотекс, які є розважальними/додатковими послугами, оператором яких є позивач - ні, оскільки договір припинив свою дію, про що відповідач належним чином повідомив позивача. Також відповідач зазначає, що між ТОВ ,,С_В_Р" та ПАТ ,,Укртелеком" відсутній договір про взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж загального користування операторів, та позивач станом на даний час не має встановленого законом дозволу на використання номерного ресурсу, на відносини між сторонами Правила взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж не поширюються.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про її необґрунтованість, та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги у справі на 11.11.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014р. продовжено строк розгляду скарги на 15 днів, розгляд скарги у справі № 910/19790/14 відкладено на 24.11.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 24.11.2014р. представник відповідача та представник третьої особи 3 підтримали апеляційну скаргу, представник позивача заперечив проти скарги, представники третіх осіб 1 та 2 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду скарги повідомлені своєчасно та належним чином ухвалою суду від 17.11.2014р.

Заяв про відкладення розгляду справи від третіх осіб 1 та 2 не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи їх належне повідомлення про час та місце розгляду скарги, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала має бути скасована з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом про виконання обов'язків в натурі, та, з метою забезпечення виконання рішення суду, звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом поновлення доступу абонентів до обладнання оператора за кодом 0-900-10-Х-ХХХ; заборони будь-яких обмежень доступу абонентів до обладнання оператора за кодом 0-900-10-Х-ХХХ; заборони обмеження доступу абонентів до обладнання ТОВ ,,С_В_Р" або інших дій, що унеможливлюють надання послуг, таких як штучне відключення або обмеження кількості з'єднувальних ліній, блокування дзвінків на код 0-900-10-Х-ХХХ загалом, або окремих послуг, обмеження часу з'єднання, блокування транзитних дзвінків, що надходять до обладнання ТОВ ,,С_В_Р" з мереж інших операторів через мережу Укртелеком, та інших операторів.

Мотивуючи заяву про забезпечення позову, позивач посилається на ту обставину, що існує загроза безперебійному наданню послуг на виконання діючих договорів, укладених з іншими юридичними особами, що є кореляційними по відношенню до таких договорів, припинення надання послуг призведе до порушення позивачем своїх зобов'язань за договорами з іншими юридичними особами. Зокрема, позивач зазначає, що в разі невжиття заходів забезпечення позову існує ймовірність утруднення виконання рішення суду, оскільки на налагодження усіх процесів співпраці залучених юридичних осіб щодо послуги Аудіотекс буде затрачено певний час, внаслідок чого будуть порушені права абонентів. До заяви про забезпечення позову позивачем долучені копії витягів з договорів, укладених між позивачем та третіми особами.

Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про можливе утруднення виконання рішення в разі задоволення позову.

Суд першої інстанції задовольнив дану заяву, вказуючи, що існують достатньо обґрунтовані підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у даній справі, призведе до невиконання позивачем своїх зобов'язань за договорами з іншими юридичними особами, що суттєво ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення у даній справі про захист прав власності позивача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України, суд, за заявою сторони, прокурора або з своєї ініціативи, має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Положеннями Пленуму Вищого господарського суду № 16 від 26.12.2011р. ,,Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Слід зазначити, що заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, в заяві позивачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, а саме, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. З наданих до заяви про забезпечення позову витягів з договорів, укладених між позивачем та третіми особами, колегія суддів не вбачає обставин, які могли б унеможливити виконання рішення у даній справі, оскільки господарські відносини позивача з третіми особами, що підтверджуються наданими договорами, не є належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 34 ГПК України, які б могли свідчити про імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованими для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Однак, жодних доказів вчинення відповідачем дій, які б могли свідчити про ухилення від виконання судового рішення позивачем як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції не надано.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд першої інстанції не зробив системного аналізу фактів, обставин, які у разі невжиття заходів до забезпечення позову, можуть утруднити виконання чи привести до невиконання рішення суду.

Крім того, колегія суддів також звертає увагу на те, що вимоги позивача про забезпечення позову в даному випадку були задоволені за відсутності доведення обставин, що можуть свідчити про необхідність їх застосування, а також судом не враховано, що така процесуальна дія може призвести до негативних наслідків для діяльності відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги позивача про зобов'язання відповідача в натурі виконати обов'язки за договором №888311-32 від 27.01.2010р. про надання послуг Аудіотекс, укладеного між Відкритим акціонерним товариством ,,Укртелеком" та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,С_В_Р".

Предметом даного договору (розділ 2) є забезпечення абонентів доступом до обладнання оператора для отримання послуг Аудіотекс, встановлення порядку взаємодії сторін та взаєморозрахунків, як учасників технологічного процесу при наданні Абонентам послуг Аудіотекс.

Як роз'яснено п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду № 16 від 26.12.2011р. ,,Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

З огляду на предмет спору у даній справі, суд першої інстанції ухвалою від 30.09.2014р. фактично задовольнив позовні вимоги, не вирішуючи спір по суті, оскільки поновлюючи доступ абонентів до обладнання оператора за кодом 0-900-10-Х-ХХХ, забороняючи будь-які обмеження доступу абонентів до обладнання оператора за кодом 0-900-10-Х-ХХХ, забороняючи обмеження доступу абонентів до обладнання ТОВ ,,С_В_Р" або інші дії, що унеможливлюють надання послуг, такі, як штучне відключення або обмеження кількості з'єднувальних ліній, блокування дзвінків на код 0-900-10-Х-ХХХ загалом або окремі послуги, надходять до обладнання ТОВ ,,С_В_Р" з мереж інших операторів через мережу Укртелеком та інших операторів, суд оскаржуваною ухвалою без розгляду позову по суті, зобов'язав відповідача виконувати умови договору № 888331-32 від 27.01.2010р., який, як зазначає відповідач, припинив свою дію.

Тобто, слід дійти висновку, що суд першої інстанції шляхом вжиття заходів забезпечення позову фактично задовольнив позовні вимоги у даній справі, що суперечить нормам чинного законодавства.

Щодо посилання позивача та третьої особи на те, що невжиття заходів забезпечення позову матиме негативні наслідки для споживачів та третіх осіб, колегія суддів зазначає, що зазначені обставини не є тими обставинами, з якими процесуальний закон пов'язує застосування певного виду забезпечення позову з точки зору неможливості чи утруднення виконання рішення.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, допустив неправильне застосування норм процесуального права, а тому ухвала господарського суду міста Києва від 30.09.2014р. у справі № 910/19790/14 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволення заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 49, 66, 67, 99, 101, 103 - 106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Укртелеком" на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.09.2014р. у справі № 910/19790/14 задовольнити.

2. Скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 30.09.2014р. у справі № 910/19790/14.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ,,С_В_Р" про забезпечення позову у справі № 910/19790/14.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук

Повний текст складено та підписано 27.11.2014р.