Постанова

від 28.11.2014 по справі 922/1441/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р. Справа № 922/1441/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Степанишена А.В. за довіреністю №31/16 від 14.01.2014 р.,

1-го відповідача - Прокопченко К.А. за довіреністю б/н від 01.11.2013 р.,

2-го відповідача - Харченко К.С. за довіреністю б/н від 14.04.2014 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування" м. Харків (вх. №2225 Х/3) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" м. Харків (вх. № 2226 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 29.07.14 р. у справі № 922/1441/14

за позовом ДП "Завод ім. В. О. Малишева"

до 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" м. Харків

2 . Товариства з обмеженою відповідальністю "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування", м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.07.2014 по справі № 922/1441/14 (головуючий суддя Присяжнюк О.О., суддя Денисюк Т.С., суддя Казарцева В.В.) позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди № 10/11 від 04.07.2011, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" на користь Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева"" 609,00 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування" на користь Державного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева"".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування" (2-й відповідач) з рішенням господарського суду Харківської області не погодилось, звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2014 по справі № 922/1441/14 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у позові Державному підприємству "Завод ім. В. О. Малишева". При цьому, скаржник не погоджується з позицією господарського суду про те, що спірний договір оренди мав бути укладений не з ТОВ "Еко-Комуненерго", а з ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2009 у справі № 27/362-09, посилаючись на те, що дане рішення банком не виконано, права банка н реалізовані, в той час, як право власності ТОВ "Еко-Комуненерго" скасовано не було, в зв'язку з чим 2-й відповідач вважає, що ТОВ "Еко-Комуненерго" мав право передавати майно в оренду. Крім того, 2-й відповідач не погоджується з висновками суду про те, що договір оренди суперечить ст.ст. 9, 12 Закону України «Про іпотеку» та ст.ст. 586, 629 ЦК України, оскільки, на думку 2-го відповідача, згода банку підтверджується наявним у справі листом ПАТ "Укрсоцбанк", як іпотекодержателя нерухомого майна. Також, 2-й відповідач зазначає про те, що права та охоронювані законом інтереси ДП "Завод ім. В. О. Малишева" спірним договором оренди ані ТОВ "Еко-Комуненерго", ані ТОВ "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування" не порушено. Вказані обставини 2-й відповідач вважає підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" (1-й відповідач) також звернулось з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2014 по справі № 922/1441/14, в якій, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована посиланням на наявність у ТОВ "Еко-Комуненерго" права, як власника майна, передавати приміщення в оренду, у тому числі ТОВ "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування", зокрема, після прийняття господарським судом Харківської області рішення від 16.12.2009 у справі № 27/362-09, що, на думку 1-го відповідача, підтверджено судовими рішеннями у справі № 922/5190/13. 1-й відповідач також не погоджується з висновками суду про те, що договір оренди суперечить ст.ст. 9, 12 Закону України «Про іпотеку» та ст.ст. 586, 629 ЦК України, з підстав наявності згоди банку на укладання спірного договору оренди згідно листа ПАТ "Укрсоцбанк" № 08.42-186/67-6986 від 17.04.2014. 1-й відповідач посилається також на факт припинення договору оренди № 640дп від 01.10.2008, укладеного між ТОВ "Еко-Комуненерго" та ДП "Завод ім. В. О. Малишева", та факт безпідставного зайняття останнім нежитлових приміщень, що підтверджується рішенням господарського суду харківської області від 12.12.2012 у справі № 5023/4656/11 та рішенням господарського суду Харківської області від 14.10.2013 у справі № 922/3822/13, що позбавило ТОВ "Еко-Комуненерго" можливості передати нежитлові приміщення в оренду ТОВ "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування" у передбачений договором строк, у зв'язку з чим останній скористався своїм правом на відмову від договору оренди, а ТОВ "Еко-Комуненерго" понесло збитки у вигляді упущеної вигоди, що стало підставою позовних вимог у справі № 922/5190/13. Виходячи з наведених доводів, 1-й відповідач вважає, що права та законні інтереси позивача не порушені.

Позивач у відзиві на апеляційні скарги з наведеними в них доводами не погоджується, просить залишити апеляційні скарги без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. В обґрунтування викладених заперечень позивач посилається на те, що у 1-го відповідача були відсутні правові підстави передавати майно в оренду на підставі спірного договору у зв'язку із набранням законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 16 грудня 2009 у справі №27/362-09, яким обмежено правомочність ТОВ "Еко-Комуненерго", як власника щодо разпорядження майном; позивач вважає правомірними висновки суду про те, що спірний договір оренди укладено з порушенням ст.ст. 9, 12 Закону України «Про іпотеку» та ст.ст. 586, 629 ЦК України, без письмової згоди іпотекодержателя. Також, позивач зазначає, що він є суб'єктом, право та охоронювані інтереси якого порушує спірний договір, посилаючись при цьому на те, що даний договір оренди став однією з підстав для прийняття судового рішення у справі № 922/5190/13 про стягнення з ДП "Завод ім. В. О. Малишева" на користь ТОВ "Еко-Комуненерго" грошових коштів, з яких 2 788 712,50 грн. - на підставі договору оренди № 10/11 від 04.07.2011.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 розгляд справи відкладено на 13.10.2014.

13.10.2014 представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про залучення по справі додаткових доказів, а саме: постанови Вищого господарського суду України від 23.09.2014 р. по справі № 922/5190/13, якою скасовані рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 по справі № 922/5190/13, в зв'язку з чим позивач вважає безпідставними посилання відповідачів на зазначені судові рішення в якості доказів того, що ТОВ "Еко-Комуненерго" мало право укладати спірний договір оренди з ТОВ "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування".

В судових засіданнях 13.10.2014 та 03.11.2014 оголошено перерву.

24.11.2014 позивач надав до суду апеляційної інстанції копії постанов Вищого господарського суду України за результатами перегляду судових рішень в касаційному порядку у справах № 922/1861/14, № 922/1440/14, № 922/1688/14.

В судовому засіданні 24.11.2014 сторони підтвердили свої позиції, викладені в апеляційних скаргах та у відзиві на них.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, виходячи з наступних

Як свідчать матеріли справи, рішенням господарського суду Харківської області від 18.07.2007 року у справі № 21/235-07 на задоволення вимог акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії (ПАТ "Укрсоцбанк") за договором кредиту № 805/6/18/6-031 від 22.03.2006 року та договором кредиту № 805/6/18/6-111 від 19.09.2006 року звернено стягнення за іпотечними договорами: № 805/13/26/6-408 реєстровий № 964 від 22.03.2006 року та № 805/13/26/6-1492 реєстровий № 3382 від 19.09.2006 року на предмет іпотеки: нежитлову будівлю літ. "Р/1-7", загальною площею 17 323, 2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126. Надано акціонерно-комерційному банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії право на продаж предмету іпотеки будь-якій особі - покупцеві. Встановлено початкову ціну продажу предмету іпотеки для його подальшої реалізації на нежитлову будівлю літ. "Р/1-7", загальною площею 17 323, 2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 в розмірі не менш 24 141 996 грн., в тому числі ПДВ в сумі 4 023 660 грн.

22.09.2008 року ТОВ "Еко-Комуненерго" та акціонерний комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" уклали договір кредиту № 805/6/18/8-116, відповідно до п. 1.1. якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 5 772 005, 00 доларів США.

Пунктом 1.2. вказаного кредитного договору сторони погодили, що кредит надається позичальнику на наступні цілі: купівлі нежитлового приміщення загальною площею 17 323, 2 кв. м., що розташоване за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літ. Р/1-7, належить на правах власності ДП "Завод ім. Малишева" та є предметом забезпечення по кредиту ДП "Завод ім. Малишева" за іпотечними договорами: № 805/13/26/6-408 реєстровий № 964 від 22.03.2006 року та № 805/13/26/6-1492 реєстровий № 3382 від 19.09.2006 року.

Судом першої інстанції досліджено, що на виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2007 року у справі № 21/235-07 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить державі Україна (користувач - ДП "Завод ім. В.О. Малишева") шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", 22.09.2008 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ТОВ "Еко-Комуненерго" було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. за реєстровим № 4020, відповідно до умов якого, продавець, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати у власність покупцеві нежитлову будівлю літ. "Р/1-7", загальною площею 17 323, 2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти зазначений у п. 1.1. об'єкт і сплатити продавцеві договірну ціну за нього, яка становить 30 000 000, 00 грн. в тому числі ПДВ 5 000 000, 00 грн.

22.09.2008 року ТОВ "Еко-Комуненерго" та ПАТ "Укрсоцбанк" уклали іпотечний договір № 805/13/18-5/8-846, згідно пп. 1.1.1. п. 1.1. якого іпотекодавець передає у наступну іпотеку іпотекодержателю, у якості забезпечення виконання зобов'язання за договором кредиту № 805/6/18/8-116 від 22.09.2008 року, нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. "Р/1-7" загальною площею 17 323 кв. м., що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що 29 вересня 2008 року було здійснено державну реєстрацію права власності першого відповідача на вказану вище нежитлову будівлю, що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно.

01.10.2008 року між ТОВ "Еко-Комуненерго", як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, було укладено договір оренди № 640дп, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає у відплатне користування нежитлове приміщення літера "Р/1-7", що знаходить за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, загальною площею 17 323, 2 кв. м. (об'єкт оренди) для використання в господарській діяльності орендаря.

Положеннями п. 1.2. договору оренди сторони узгодили, що об'єкт оренди знаходиться в іпотеці за вказаним вище іпотечним договором.

Місцевим господарським судом також досліджено, що 29.10.2009 року, у зв'язку із невиконанням ТОВ "Еко-Комуненерго" своїх зобов'язань перед акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" за договором кредиту від 22.09.2008 року № 805/6/18/8-116, ПАТ "Укрсоцбанк", звернулось з позовом до ТОВ "Еко-Комуненерго" про стягнення заборгованості за вказаним договором в розмірі 6 025 548, 00 (шість мільйонів двадцять п'ять тисяч п'ятсот сорок вісім доларів) та пені в розмірі 279 796, 48 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2009 року у справі № 27/362-09 позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Еко-Комуненерго" задоволені: звернено стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю літ. "Р/1-7" загальною площею 17 323, 2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126; визначено спосіб реалізації предмета іпотеки за оціночною вартістю шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, надано АКБ "Укрсоцбанк" право на продаж предмета іпотеки, а також право проведення всіх дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмета іпотеки; надано АКБ "Укрсоцбанк" до моменту продажу предмета іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки у якості Орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами; зобов'язано ТОВ "Еко-Комуненерго" звільнити займані приміщення, передати АКБ "Укрсоцбанк" одночасно з Актом приймання-передачі нежитлової будівлі ключі від предмету іпотеки, податкову накладну.

Проте, рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2009 року у справі № 27/362-09, в передбачений процесуальним законодавством строк, оскаржено не було, а тому набрало законної сили 01.01.2010 року. Апеляційні скарги ТОВ "Машгідропривід", як заінтересованої особи, на рішення від 16.12.2009 року у справі № 27/362-09, подані останнім 11.03.2011 року, 24.03.2011 року та 19.04.2011 року та які були залишені без розгляду відповідно до ухвал Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 року, від 07.04.2011 року та 28.04.2011 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2011 року у справі № 27/362-09 касаційну скаргу ТОВ "Машгідропривод" залишено без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2011 року у справі № 27/362-09 залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2011 року ТОВ "Еко-Комуненерго" та ТОВ "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування" уклали договір оренди № 10/11, згідно п. 1.1. якого перший відповідач надає, а другий відповідач приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 7-го поверху № № №№I-XXX загальною площею 2 276, 5 кв. м. нежитлової будівлі літ. "Р/1-7", розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 (далі за текстом - "об'єкт, що орендується").

Згідно п. 1.2. договору оренди, об'єкт, що орендується, є предметом іпотеки за договором № 850/13/18-5/8-846 від 22.09.2008 року, укладеним між ТОВ "Еко-Комуненерго" та АКБ СР "Укрсоцбанк".

Положеннями п. 5.1. договору оренди сторони погодили, що ТОВ "Еко-Комуненерго" не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту укладання цього договору зобов'язався передати ТОВ "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування" в оренду об'єкт, що орендується, по відповідному акту приймання-передачі.

Пунктом 7.4. договору оренди закріплено, що якщо перший відповідач не передає другому відповідачу об'єкт оренди, то другий відповідач має право, зокрема, відмовитись від договору і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Місцевим господарським судом досліджено, що в зв'язку з тим, що перший відповідач в обумовлений договором строк, об'єкт оренди другому відповідачу не передав, останній скористалось своїм правом, передбаченим ст. 766 Цивільним кодексом України та п. 7.4. договору, щодо відмови від договору оренди, про що направило повідомлення ТОВ "Еко-Комуненерго" за вих. № 1/1 від 08.07.2011 року про відмову від договору.

Звертаючись до господарського суду, позивач обґрунтовує свої доводи щодо недійсності оскаржуваного правочину (договору оренди № 10/11 від 04.07.2011, укладеного між ТОВ "Еко-Комуненерго" та ТОВ "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування") тим, що спірний договір, з огляду на зазначене вище рішення суду від 16.12.2009 року у справі № 27/362-09, з боку орендодавця, укладено не уповноваженою особою, оскільки відповідним рішенням суду перший відповідач (як орендодавець за спірним договором) був обмежений у реалізації відповідної правомочності, а орендне майно за спірним договором мало бути передане виключено за письмовою згодою іпотекодержателя. Крім того, в обґрунтування факту порушення своїх прав та законних інтересів спірним правочином, позивач посилається на те, що даний правочин став однією з підстав для прийняття судового рішення у справі № 922/5190/13 про стягнення з ДП "Завод ім. В. О. Малишева" на користь ТОВ "Еко-Комуненерго" грошових коштів, з яких 2 788 712,50 грн. - на підставі договору оренди № 10/11 від 04.07.2011.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин за якими встановив, що ТОВ "Еко-Комуненерго" є власником нежитлової будівлі літ. "Р/1-7", що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, його право власності є дійсним, що підтверджується відповідними доказами, а саме витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20392003 від 29.09.2008 р. та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №21044150 від 28.04.2014 р., копії яких містяться в матеріалах справи. Разом з цим, рішенням господарського суду Харківської області від 16 грудня 2009 року у справі № 27/362-09 обмежено правомочність Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" як власника щодо розпорядження нежитловою будівлею літера "Р/1-7", що знаходить за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, загальною площею 17323,2 кв.м. В зв'язку з чим, суд першої інстанції вважав, що з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 16 грудня 2009 року у справі № 27/362-09 правомочним суб'єктом на укладення договору оренди нежитлової будівлі літера "Р/1-7" (її частини), що знаходить за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, загальною площею 17323,2 кв.м. є АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії. Також, місцевий господарський суд встановив факт відсутності письмової згоди іпотекодержателя на укладання договору оренди. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір оренди № 10/11 від 04.07.2011 р. укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку", ст. 586, ст. 629 ЦК України) та він є недійсним в силу ч.3 ст. 12 ЗУ "Про іпотеку", ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду щодо наявності правових підстав для визнання недійсним спірного договору оренди, та зазначає наступне.

Так, предметом даного господарського спору є вимога позивача про визнання недійсним договору оренди № 10/11 від 04.07.2011 р., укладеного між ТОВ "Еко-Комуненерго" та ТОВ "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування" на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та з огляду на передачу в оренду нерухомого майна, яке перебувало в іпотеці без відповідної згоди іпотекодержателя, наявність якої передбачена нормами Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найом має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Отже, виходячи зі змісту вказаної норми, майно може передаватися в оренду альтернативними суб'єктами: або власником, або особою, якій належать майнові права.

Оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 16 грудня 2009 року у справі № 27/362-09 обмежено правомочність ТОВ "Еко-Комуненерго" як власника щодо розпорядження нежитловою будівлею літера "Р/1-7", що знаходить за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, загальною площею 17323,2 кв.м., тому з моменту набрання законної сили даного рішення правомочним суб'єктом на укладення договору оренди вказаної нежитлової будівлі є саме АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що після обмеження правомочності ТОВ "Еко-Комуненерго" щодо розпорядження нежитловою будівлею літера "Р/1-7", що знаходить за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, загальною площею 17323,2 кв.м., ним було укладено 04 липня 2011 року договір оренди.

При цьому, колегія суддів зазначає, що надання АКБ "Укрсоцбанк" права господарського управління предметом іпотеки одночасно позбавляє ТОВ "Еко-Комуненерго" відповідних правомочностей, одночасно така дія не є позбавленням першого відповідача права власності в цілому (закріпленого ст. ст. 13, 41 Конституції України, про порушення яких вказують скаржники), а лише обмежує його у реалізації деяких правомочностей відповідно до чинного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Такі випадки, зокрема, передбачені Законом України "Про іпотеку", відповідно до ст. 1 та ч. 1 ст. якого іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, а тому правова природа іпотеки характеризується, серед іншого, обмеженнями щодо розпорядження заставленим майном.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про іпотеку" після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом.

При цьому, використання законодавцем терміну "переданий" виключає можливість тлумачення, за якого у власника майна залишається правомочність з управління (зокрема, розпорядження) заставленим майном, у тому числі - і щодо передання його в оренду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що до прийняття судом рішення від 16.12.2009 року у справі № 27/362-09 у першого відповідача - ТОВ "Еко-Комуненерго", як власника майна існувало саме право (а не обов'язок) розпоряджатися спірним майном, яке (право, а не обов'язок) і було передано банку як іпотекодержателю за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції обґрунтовано вказано про те, що правомочність щодо розпорядження заставленим майном переходить до іпотекодержателя. Разом з цим, нормами чинного законодавства не передбачено, що - у разі нездійснення іпотекодержателем дій з розпорядження даним майном протягом певного часу - нереалізоване право повертається власникові майна без вжиття сторонами або судом заходів, спрямованих на зняття встановлених обмежень у здійсненні права власності.

Необґрунтованими є посилання ТОВ "Еко-Комуненерго" на обставини, встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2014 року у справі № 922/5190/13, в мотивувальній частині якого зазначено, що до правомочностей ТОВ "Еко-Комуненерго" як власника нежитлової будівлі належить, зокрема, право передати нежитлову будівлю в користування (оренду), з огляду на наступне.

Так, зроблений висновок у судовому рішенні від 24.02.2014 року у справі № 922/5190/13 про наявність у ТОВ "Еко-Комуненерго" права передання заставленої нежитлової будівлі в оренду, зроблено судом на підставі оцінки доказів та застосування правових норм. При цьому серед фактичних обставин, на підставі яких суд дійшов зазначеного висновку, вказано, що укладені ТОВ "Еко-Комуненерго" договори оренди недійсними не визнавались. Таким чином, факт дійсності (недійсності) договору оренди є преюдиційним для вирішення спору про застосування наслідків його припинення (що було предметом спору у справі №922/5190/13), а не навпаки.

Колегія суддів зазначає, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

За таких обставин, правова оцінка обставин справи № 922/5190/13 (щодо наявності у ТОВ "Еко-Комуненрго" права передання заставленої нежитлової будівлі в оренду), здійснена господарським судом Харківської області при розгляді вказаної справи, не може бути визнана преюдиційним фактом під час розгляду даної справи № 922/1441/14 та, відповідно, не може вплинути на оцінку доказів у даній справі, предметом доказування в якій є саме наявність або відсутність правових підстав для визнання недійсним договору оренди (за наслідками припинення якого господарським судом прийнято рішення у справі № 922/5190/13 про стягнення коштів на користь ТОВ "Еко-Комуненерго").

До того ж, постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2014 у справі № 922/5190/13 скасовано рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 у даній справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у ТОВ "Еко-Комуненерго" на момент укладання спірного договору був відсутній належний обсяг правочиноздатності, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в оренду.

Відповідно до ч. 3. ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Пунктом 2.1.4 іпотечного договору №805/13/18-5/8-846 від 22.09.2008 р. передбачено, що Іпотекодавець (ТОВ "Еко-Комуненерго") зобов'язаний без письмової згоди Іпотекодержателя не відчужувати предмет іпотеки (його частину), а також не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Крім того, п. 2.1.12 іпотечного договору №805/13/18-5/8-846 від 22.09.2008 р. передбачено наступне: "В усі договори оренди Предмету іпотеки (його частини), що будуть укладені Іпотекодавцем (ТОВ "Еко-Комуненерго") за письмовою згодою Іпотекодержателя, в обов'язковому порядку включити нижченаведені пункти…".

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

ТОВ "Еко-Комуненерго" в якості підтвердження надання письмової згоди іпотекодержателя на укладання договору оренди до матеріалів справи надано копію листа №08.42-186/67-6986 від 17.04.2014 року за підписом директора з ризиків ПАТ "Укрсоцбанк".

Судова колегія, надаючи оцінку зазначеному доказу, зазначає, що вказаний лист № 08.42-186/67-6986 від 17.04.2014 року не є належним доказом надання іпотекодержателем письмової згоди на укладення ТОВ "Еко-Комуненерго" договору оренди.

Вказаний лист датований 17 числом квітня місяця 2014 року, в той час, коли договір оренди укладався 04 липня 2011 року. Інших доказів письмової згоди на укладення договору оренди відповідачами не надано. Викладені обставини свідчать про те, що, станом на момент укладення договору оренди № 8/11 від 04 липня 2011 року, письмова згода іпотекодержателя на його укладення була відсутня.

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 3. ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент укладення спірного договору у ТОВ "Еко-Комуненерго" була відсутня письмова згода банку як іпотекодержателя, однак дана обставина не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки суб'єктний склад сторін спірного договору свідчить про відсутність у орендодавця (першого відповідача) необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення спірного договору.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що договір №10/11 від 04.07.2011 р. укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку", ст. 586, ст. 629 ЦК України.

Крім того, колегія суддів зазначає про доведеність позивачем у даній справі факту порушення його прав та охоронюваних інтересів спірним договором оренди з огляду на наступне.

Так, нормами чинного законодавства прямо не визначено коло осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, в зв'язку з чим господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК України.

Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

В даному випадку позивач не є стороною спірного договору, втім є суб'єктом, права та охоронювані законом інтереси якого порушує спірний договір, оскільки, як зазначалось вище, рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2014 року у справі № 922/5190/13 з ДП "Завод імені З.О. Малишева" стягнуто на користь TOB "Еко-Комуненерго", зокрема, упущену вигоду в розмірі 9 954 625, 00 грн., з яких 2 788 712,50 грн. - на підставі договору оренди № 10/11 від 04.07.2011.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст.20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Отже, господарський договір, в тому числі спірний договір може бути визнаний за наявності двох умов: перша це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

В даному випадку позивачем доведено, як факт порушення прав та законних інтересів ДП "Завод імені З.О. Малишева" спірним правочином, так і наявність передбачених законом підстав для визнання спірного договору недійсним, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин, відповідачі ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду їх апеляційних скарг не надали жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених в апеляційних скаргах тверджень. Наведені ними доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Їхня позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідачів, що зазначені в апеляційних скаргах, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 29.07.14 у справі № 922/1441/14.

Керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування" м. Харків та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.07.14 у справі № 922/1441/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 28 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.