Постанова

від 11.02.2015 по справі 922/1441/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 922/1441/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Жукової Л.В. розглянувши касаційні скарги 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" на рішення та постановугосподарського суду Харківської області від 29.07.2014 Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 у справі№ 922/1441/14 за позовомДержавного підприємства "Завод ім. В. О. Малишева" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування" провизнання недійсним договору за участю представників сторін:

від позивача: Коваль В.І. - за довіреністю;

від відповідача-1: Прокопченко К.А. - за довіреністю;

від відповідача-2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Завод ім. В. О. Малишева" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "ЕКО Комуненерго" та ТОВ Особливе конструкторсько - технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування" про визнання недійсним договору оренди № 10/11 від 04.07.2011 р., укладеного між відповідачами у даній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що спірний договір відносно майна, яке перебувало в іпотеці Банку за іпотечним договором № 805/13/18-5/8-846 від 22.09.2008 р., було передано в оренду без відповідної згоди іпотекодержателя, наявність якої передбачена нормами Закону України "Про іпотеку", тобто оскаржуваний договір не відповідає нормам закону, що є підставою для визнання його недійсним.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.07.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним договір оренди № 10/11 від 04.07.2011 р., укладений між ТОВ "ЕКО-Комуненерго" та ТОВ "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування".

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для визнання недійсним спірного договору на підставі приписів Закону України "Про іпотеку".

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідачі звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 та рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи були встановлені наступні обставини:

- 22.09.2008 р. між ТОВ "ЕКО Комуненерго" (позичальник) та АКБ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" (кредитор) укладено договір кредиту № 805/6/18/8-116, відповідно умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 5 772 005,00 доларів США на наступні цілі: купівля нежитлового приміщення загальною площею 17323,2 кв.м., що розташоване за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літ. Р/1-7, яка належить на правах власності ДП "Завод ім. Малишева" та є предметом забезпечення по кредиту ДП "Завод ім. Малишева" в Харківській області філії АКБ "Укрсоцбанк";

- 22.09.2008 р. між УКБ "Укрсоцбанк" (продавець) та ТОВ "ЕКО Комуненерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до умов якого продавець в порядку та умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати у власність покупцеві нежитлову будівлю літ. "Р/1-7" загальною площею 17323,2 кв.м., що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, 126. Продаж майна здійснено банком в порядку виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.07.07 у справі № 21/235-07, за яким банку в силу приписів статті 38 Закону України "Про іпотеку" було надано таке право продажу;

- 29.09.2008 р. здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ "ЕКО Комуненерго" на вказану нежитлову будівлю та видано витяг з реєстру права власності на нерухоме майно;

- 22.09.2008 р. між ТОВ "ЕКО Комуненерго" (іпотекодавець) та АКБ "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № 805/13/18-5/8-846, за умовами якого іпотекодавець передає у наступну іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язання за договором кредиту № 805/6/18/8-116 від 22.09.2008 р. нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. "Р/1-7" загальною площею 17323,2 кв.м., що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

Судами під час розгляду справи також було встановлено, що 01.10.2008 р. між ТОВ "ЕКО Комуненерго" (орендодавець) та ДП "Завод ім. Малишева" (орендар) було укладено договір оренди № 640дп, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у відплатне користування нежитлове приміщення літера "Р/1-7", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, загальною площею 17323,2 кв.м. (об'єкт оренди) для використання в господарській діяльності орендаря.

Пунктом 1.2 вказаного договору сторонами обумовлено, що об'єкт оренди знаходиться в іпотеці за іпотечним договором № 805/13/18-5/8-846 від 22.09.2008 р., укладеним орендодавцем з АКБ "Укрсоцбанк".

01.10.2008 р. за актом приймання-передачі орендодавець фактично передав, а орендар фактично прийняв обумовлене договором оренди майно.

Крім того, судами було встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2009 р. у справі № 27/362-09 задоволено позов АКБ "Укрсоцбанк" до ТОВ "ЕКО Комуненерго" за договором кредиту № 805/6/18/8-116 від 22.09.2008 в розмірі 6025548,00 доларів та пені 279796,48 грн., що в загальній сумі в еквіваленті за курсом НБК становить 48 544 435,96 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю літ. "Р/1-7" загальною площею 17323,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 та належить ТОВ "ЕКО-Комуненерго" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 22.09.2008 р.;

- визначено спосіб реалізації предмета іпотеки за оціночною вартістю, шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", надано іпотекодержателю - АКБ СР "Укрсоцбанк" право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, а також право проведення усіх дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмета іпотеки;

- зобов'язано ТОВ "ЕКО - Комуненерго" звільнити займані приміщення, передати АКБ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії одночасно з актом приймання-передачі нежитлової будівлі, ключі від предмету іпотеки, та податкову накладну;

- надано АКБ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії до моменту продажу предмету іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами, та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором;

- надано АКБ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", з метою збереження предмету іпотеки до його реалізації, право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами.

20.06.2011 р. між ТОВ "ЕКО - Комуненерго" (орендодавець) та ДП "Завод ім. Малишева" (орендар) було укладено договір про припинення договору оренди № 640дп від 01.10.2008 р., згідно умов якого сторони дійшли згоди про припинення з 01.07.2011 р. вказаного договору оренди № 640дп, у зв'язку з його розірванням, а також передбачено, що даний договір про розірвання договору оренди майна є підставою для звільнення орендарем займаних приміщень.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 04.07.2011 р. між ТОВ "ЕКО - Комуненерго" (орендодавець) та ТОВ "ОКТБ "ХЗТМ" (орендар) було укладено договір оренди № 10/11, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 7-го поверху загальною площею 2276,5 кв.м. нежитлової будівлі літ. "Р/1-7", розташованої за адресою: м.Харків, вул.Плеханівська, 126.

Строк оренди починає обчислюватися з моменту передачі орендодавцем об'єкта, що орендується, в оренду орендарю, про що сторони підписують відповідний акт приймання-передачі. У випадку не передання орендодавцем об'єкту оренди орендар має право за своїм вибором вимагати або передання об'єкта, що орендується і відшкодування збитків, завданих затримкою, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування завданих йому збитків (пункти 1.5 та 7.4 договору).

08.07.2011 р. ТОВ "ОКТБ "ХЗТМ" листом повідомило ТОВ "ЕКО - Комуненерго" про відмову від договору в порядку пункту 7.4 договору, у зв'язку із порушенням орендодавцем умов договору щодо передачі об'єкту оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є недійсність договору оренди № 10/11 від 04.07.201 р., укладеного між ТОВ "ЕКО - Комуненерго" та ТОВ "ОКТБ "ХЗТМ" на підставі, зокрема, статей 203, 215 Цивільного кодексу України та з огляду на передачу в оренду нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці без відповідної згоди іпотекодержателя, наявність якої передбачена нормами Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Ііпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено володіння, користування і розпорядження предметом іпотеки та встановлено, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування (абз. 4 частини 3 статті 9 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Здійснюючи судовий розгляд справи судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази надання іпотекодержателем письмової згоди на укладення іпотекодавцем спірного договору оренди майна - предмета іпотеки, у зв'язку з чим висновок судів про задоволення позовних вимог є законним.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року та рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2014 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Особливе конструкторсько-технологічне бюро "Харківського заводу транспортного машинобудування"та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 та рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2014 у справі №922/1441/14 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Л.В. Жукова