Постанова

від 26.11.2014 по справі 904/5466/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2014 року Справа № 904/5466/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі Литвин А.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Яковенко М.В. представник, довіреність №253 від 30.12.13;

від відповідача: Руднєва І.В. представник, довіреність №1 від 07.10.13;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року у справі № 904/5466/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат», м. Орджонікідзе Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКБ-М», м. Дніпропетровськ

про стягнення 248 924,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року (суддя Загинайко Т.В.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» задоволені частково.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ-М" на користь Публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" 21 864 грн. 96 коп. - штрафу та 437 грн. 30 коп. - витрат по сплаті судового збору. В решті частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Публічне акціонерне товариство «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, та задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, суд дійшов неправильного висновку щодо строку поставки, який за умовами договору наступає після отримання заявки покупця. Проте, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 530 ЦК України, визнав такий строк з моменту отримання претензії від покупця, що потягло за собою неправильний розрахунок розміру штрафу.

Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано прийняв від позивача заяву про зменшення позовних вимог, оскільки у представника позивача згідно наданої йому довіреності були відсутні такі повноваження.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 10 листопада 2014 року.

В судовому засідання 10.11.2014 року було оголошено ухвалу про відкладення до 24.11.2014 року у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання.

В судовому засіданні від 24.11.2014 року було оголошено перерву до 26.11.2014 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2013р. між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СКБ-М", як постачальником, та відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", як покупцем, було укладено Договір поставки №Т1075/05 (надалі - Договір поставки), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики вказуються в специфікаціях (додатках) до договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору поставки, детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься у специфікаціях до цього договору.

Відповідно до умов Специфікації від 23.08.2013р., яка є додатком №1 до Договору поставки (надалі - Специфікація), сторони узгодили найменування товару - класифікатор 1КСН-12М, кількість - 1 шт., сума - 336 384 грн. 00 коп. (з ПДВ), та умови оплати:

• 10% - передоплата;

• 40% по факту узгодження креслень і технічних вимог, перед запуском у виробництво;

• 50% по факту готовності товару, при наявності акта попереднього огляду, складеного на території постачальника комісією покупця, підписаного комерційним директором.

Також специфікацією встановлено строк поставки: до 30.12.2013 року.

Як вбачається з наданих позивачем виписок по банківському рахунку (а.с. 51-61) позивачем було перераховано відповідачу у якості попередньої оплати загальну суму коштів у розмірі 168 192 грн. 00 коп., у тому числі 16.12.2013р. - 33 638 грн. 40 коп. та 25.12.2013р. - 134 553 грн. 60 коп.

Звертаючись із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКБ-М» про стягнення штрафу у сумі 282 562,56 грн., позивач посилався на порушення відповідачем умов договору поставки товару в частині несвоєчасної поставки оплаченого товару, який мав бути поставлений до 30.12.2013 року, а фактично був поставлений лише 28.05.2014 року. Оскільки за затримку поставки умовами договору передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 0,5% від суми непоставленого товару за кожен день прострочення, а у разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів, у розмірі 10% від суми не поставленого товару, то просив стягнути 282 562,56 грн. станом на 01.06.2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги частково, з урахуванням заяви позивача (вх. №59185/14 від 23.09.2014р.) про зменшення позовних вимог до 248 924 грн. 16 коп., та стягуючи на користь позивача 21 864 грн. 96 коп. - штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що початком строку порушення зобов'язання відповідачем є дата отримання ним претензії від покупця, тобто, 8 травня 2014 року. Оскільки поставка відбулась 28 травня 2014 року, то строк нарахування штрафу складає за означений період:13 днів х 0,5% = 21 864,96 грн.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до Договору поставки, постачальник зобов'язується поставити товар покупцеві у строки, визначені в пункті 3.3 цього договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником згідно п. 3.1 даного договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця; у письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, який містить обсяги та терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують у специфікаціях (додатках) до цього договору; дострокова поставка товару постачальником допускається тільки за письмовою згодою сторін (пункт 3.3 Договору поставки).

Відповідно до умов специфікації визначено строк поставки: до 30.12.2013 року.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк,- відповідно до положень статті 530 ЦК України.

Як вбачається з договору поставки, його умови містять вказівку на подію, яка має настати, тобто на отримання постачальником (відповідачем у справі) письмового підтвердження на поставку товару (заявки), тому і поставка самого товару має відбутися саме після отримання такої заявки постачальником, тому висновки суду першої інстанції з посиланням на ч.2 ст. 530 ЦК України про те, що строк виконання боржником обов'язку не встановлений, є безпідставними і такими, що не відповідають обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем листом від 27.12.2013р. №3261-05 було спрямовано відповідачу „Заявку-підтвердження згідно пункту 3.3 договору №Т1075/05 від 23.09.2013р.", у якій позивачем повідомлено відповідача про здійснені попередні оплати та підтверджено поставку класифікатора 1КСН-12М у кількості 1 шт. в строк до 30.12.2013р.

Зазначену вище заявку-підтвердження від 27.12.2012р. відповідачем було отримано 09.01.2014р., а оскільки строк поставки за умовами договору пов'язаний з отриманням заявки-підтвердження, а спеціфікацією визначено строк поставки до 30.12.2013 року, то зобов'язання відповідача поставити оплачений товар повинно відбутися не пізніше 30.12.2013 року, але з урахуванням дати отримання заявки-підтвердження, такий обов'язок виник саме з дати отримання цієї заявки, тобто, з 10.01.2014 року, а не з дати отримання претензії від покупця 8.05.2014 року, як вважає суд першої інстанції.

За таких обставин суд першої інстанції зробив неправильні висновки про те, що строк виконання зобов'язання пов'язаний зі строком пред'явлення вимоги, і неправильно розрахував кількість днів прострочення виконання зобов'язання.

Згідно ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки сторони погодили строк поставки до 30.12.2013 року, проте визначили, що поставка здійснюється тільки після отримання письмового підтвердження, яке було отримано відповідачем 9 січня 2014 року, колегія суддів вважає, що прострочення виконання зобов'язання починається з 10 січня 2014 року, що спростовує висновки суду першої інстанції про початок прострочення і кількість днів прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п.10.3. Договору поставки, у разі порушення строків поставки товару, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від суми не поставленого товару за кожен день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми непоставленого товару.

Оскільки поставка товару була прострочена на 138 днів (період з 10.01.2014 року по 27.05.2014 року), то сума штрафу у розмірі 0,5% складає 232 104,96 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Разом з цим, доводи апелянта про необґрунтоване прийняття судом першої інстанції від позивача заяви про зменшення позовних вимог на суму штрафу в розмірі 10%, яка передбачена п. 10.3 Договору, оскільки у представника позивача згідно наданої йому довіреності були відсутні такі повноваження, не ґрунтуються на матеріалах справи і апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Так, в матеріалах справи міститься заява представника позивача -Яковенко М.В., про зменшення позовних вимог, в якій він просив стягнути лише штраф у розмірі 0,5%, передбачений п. 10.3 Договору (а.с. 75).

Згідно довіреності, наданій позивачем на ім'я Яковенко М.В. вбачається, що йому, як представнику позивача, надано право вести всі судові справи, вчиняти процесуальні дії, згідно з наведеним у довіреності переліком, а також надано право користуватися іншими процесуальними правами згідно з ГПК України.

Право на зменшення розміру позовних вимог є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, тому посилання апелянта на те, що його ж представник не мав права на зменшення позовних вимог, є безпідставними і спростовуються вищенаведеним.

Заперечення відповідача про те, що він не мав можливості виготовити передбачений договором товар у такий короткий термін - з дати оплати 40 % товару,тобто, 27.12.2013 року і до отримання ними заявки-підтвердження, не може бути прийнято до уваги, оскільки саме цей строк поставки був узгоджений сторонами. Таких умов, на які посилається відповідач у запереченнях, сторони у договорі та специфікації не погоджували.

Посилання відповідача на те, що остаточний розрахунок між сторонами - по факту виготовлення товару та строк виконання - 120 днів з моменту виготовлення, є безпідставним, оскільки спростовується як укладеним договором поставки, так і специфікацією до Договору, в якій відсутні посилання на такі умови та строк.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, що у відповідності до статті 104 ГПК України, є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового, про часткове задоволенні позову в сумі 232 104,96 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,104 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року у справі № 904/5466/14 - скасувати .

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ-М" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 4; ідентифікаційний код 35863488) на користь Публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (53300, м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, вул. Калініна, 11; ідентифікаційний код 00190928) 232 104,96 грн. - штрафу та 2321,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Доручити господарському суду першої інстанції видати наказ.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 28.11.2014 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.В.Чус

Суддя М.О.Дармін