Постанова

від 05.11.2014 по справі 826/14655/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2014 року 12:00 № 826/14655/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Левченко І.В. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юко Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Юко Україна» (надалі - позивач або ТОВ «Юко Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2014 року № 0002182203, № 0002192203 та № 0002202203.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Юко Україна» не порушувало вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України та п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність Україні», що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит, формування валових витрат підприємства та від'ємного значення ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача законними та обґрунтованими, прийнятими з підстав встановлення, під час перевірки позивача, факту здійснення господарських операцій з підприємствами-постачальниками, що мають ознаки «сумнівності», а також факту здійснення господарських операцій з підприємствами-постачальниками, які не підтвердженні достатніми первинними документами, що, за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків (у даному випадку - позивача) права на формування податкового кредиту, валових витрат та від'ємного значення ПДВ по таким операціям.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з пп.78.1.11. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу начальника ДПІ від 26.03.2014 року № 565 та на виконання постанови слідчого з ОВС відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Київській області В.О. Швирхуна від 17.03.2013 року, винесеної за розглядом матеріалів досудового розслідування, внесеного до з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012100000000001 від 21.11.2012 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2,3 ст.212 КК України, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Про Орг» (код ЄДРПОУ 32716276), ТОВ «Тор-Пром-Альянс» (код ЄДРПОУ 38050063), ТОВ «Профікс Україна» (код ЄДРПОУ 38013655), ТОВ «Сі Ай ЛТД» (код ЄДРПОУ 38736366), ТОВ «Карат офіс» (код ЄДРПОУ 38606586), ТОВ «Тєфія» (код ЄДРПОУ 35023477) за період з 01.07.2011 року по31.12.2013 року та інших підприємств покупців, постачальників з січня 2011 року по грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 09.04.2014 року № 762/26-53-22-03-21, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 973091 грн., в т.ч. по періодам: за півріччя 2012 року на суму 307289 грн., за 9 місяців 2012 року на суму 446862 грн., за 2012 рік на суму 591272 грн., за 2013 рік на суму 381819 грн.;

п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму - 932064 грн., в т.ч.: за квітень 2012 року на суму 75177 грн., за травень 2012 року на суму 108304 грн., за червень 2012 року на суму 94074 грн., за липень 2012 року на суму 55416 грн., за серпень 2012 року на суму 45979 грн., за жовтень 2012 року на суму 49991 грн., за грудень 2012 року на суму 131402 грн., за січень 2013 року на суму 13518 грн., за березень 2013 року на суму 57197 грн., за квітень 2013 року на суму 51309 грн., за травень 2013 року на суму 42512грн., за червень 2013 року на суму 48649 грн., за липень 2013 року на суму 33750 грн., за серпень 2013 року на суму 20923 грн., за вересень 2013 року на суму 103863 грн. та завищено від'ємне значення ПДВ (рядок 24 Декларації) за грудень 2013 року на суму 9356 грн.

Наявність порушень позивачем норм податкового законодавства, зафіксованих в акті перевірки від 09.04.2014 року № 762/26-53-22-03-21, обґрунтовані з боку відповідача наступним (за змістом акту перевірки).

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з наступними підприємствами-постачальниками: ТОВ «Тор-Пром-Альянс», ТОВ «Профікс Україна», ТОВ «Про Орг», ТОВ «Сі Ай ЛТД», ТОВ «Карат офіс». Проте, до перевірки позивач не надав договорів на придбання товарів у вищезазначених підприємств-постачальників та товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт їх перевезення від постачальників.

При цьому, до складу валових витрат та податкового кредиту, за рахунок якого, відповідно, було сформовано від'ємне значення ПДВ, позивачем були віднесені витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами на підставі виписаних ними первинних документів, а саме: актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних.

В той же час, як вбачається з тексту постанови слідчого з ОВС відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Київській області В.О.Швирхуна від 17.03.2013 року, в ході проведення слідчих (розшукових) дій було встановлено, то при проведенні фінансово-господарських операцій ТОВ «Тор-Пром-Альянс», ТОВ «Профікс Україна», ТОВ «Про Орг», ТОВ «Сі Ай ЛТД», ТОВ «Карат офіс» по взаємовідносинам ТОВ «ТЄФІЯ» (код ЄДРПОУ 35023477) - у бухгалтерському та податковому обліках відображали операції з продажу інших товарів, ніж які були придбані у ТОВ «ТЄФІЯ», та не відображали операцій щодо оренди складів, зберігання продукції, тощо. Зокрема, такі операції відбувались між ТОВ «Тор-Пром-Альянс», ТОВ «Профікс Україна», ТОВ «Про Орг», ТОВ «Сі Ай ЛТД», ТОВ «Карат офіс» та ТОВ «Юко Україна». Також, слідчими діями було встановлено, що ТОВ «Тор-Пром-Альянс», ТОВ «Профікс Україна», ТОВ «Про Орг», ТОВ «Сі Ай ЛТД», ТОВ «Карат офіс» мають явні ознаки фіктивності, а саме: за місцем реєстрації підприємства не знаходяться, своїх виробничих потужностей не мають, тощо.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що складені контрагентами, які мають явні ознаки фіктивності, первинні документи є такими, що складені всупереч вимогам чинного законодавства та не мають юридичної сили і доказовості, отже, у позивача не було підстав для податкового обліку господарських операцій з наведеними контрагентами.

Також, до складу валових витрат та податкового кредиту, за рахунок якого, відповідно, було сформовано від'ємне значення ПДВ, позивачем були віднесені витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам із постачальниками, що мають ознаки «сумнівності», а саме: ТОВ «ТД Мустанг» та ТОВ «Запоріжметалхолдінг».

Так, позивачем надано до перевірки договір №34/12 від 17.09.2012 року, укладений з ТОВ «ТД Мустанг», за умовами якого позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець зобов'язувався виконати роботи по реконструкції електропостачання виробничих приміщень замовника в с. Літки, вул. Гагаріна, 2а, вартістю 174924,96 грн. (у т.ч. ПДВ - 29154,16 грн.).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, ТОВ «ТД Мустанг» були виписані на користь позивача первинні документи - акт здачі-приймання виконаних робіт та податкову накладну.

В той же час, в ході перевірки позивача, відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано акт від 13.06.2012 року №58/2220/36800282 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД Мустанг» (код ЄДРПОУ 36800282) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за лютий 2013 року, яким зафіксовано відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.11.11 року по 31.01.13 року в розумінні ст.134 р.ІІІ Податкового кодексу України та ст.185 р.V Податкового кодексу України.

Також, до перевірки позивачем надано договір поставки №74/03/12 від 15.03.2012 року з ТОВ «Запоріжметалхолдінг», за умовами якого, контрагент як постачальник, зобов'язувався передати у власність позивача як покупця, товар-металопрокат, а останній, у свою чергу, зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Приблизна ціна Договору становить1 800 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 300 0000,00 грн.).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, ТОВ «Запоріжметалхолдінг» були виписані на користь позивача первинні документи - видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні.

В той же час, в ході перевірки позивача, відповідачем від ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано акт №1487/22.8/31407820 від 25.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Запоріжметалхолдінг» (ПН31407820) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, яким зафіксовано, що товариство має стан - « 9» до ЄДР направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.05.2013 року; загальна чисельність працюючих згідно баз даних становить 1 чол. Крім того, використовуючи акти перевірок контрагентів ТОВ «Запоріжметалхолдінг» зроблено висновок про відсутність у нього об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток операцій з контрагентами в розумінні ст.134 та ст.185 Податкового кодексу України.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що контрагенти позивача - ТОВ «ТД Мустанг» та ТОВ «Запоріжметалхолдінг» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій з надання податкової вигоди тертім особам, отже, складені зазначеними контрагентами по взаємовідносинам з позивачем первинні документи, є такими, що складені всупереч вимогам чинного законодавства та не мають юридичної сили і доказовості. Таким чином, у позивача не було підстав для податкового обліку господарських операцій з ТОВ «ТД Мустанг» та ТОВ «Запоріжметалхолдінг».

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки від 09.04.2014 року № 762/26-53-22-03-21, за результатом розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

При цьому, суд вважає, що без належної правової оцінки вищенаведеним первинним документам, в основу висновків акту перевірки позивача, відповідачем, фактично, покладена інформація, зафіксована в актах про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів та постанові слідчого з ОВС відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Київській області від 17.03.2013 року.

Також, суд звертає увагу, що у супереч вимог Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про відсутність підстав для податкового обліку господарських операцій з контрагентами, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп.78.1.11. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, крім іншого, у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

При цьому, за правилами п.86.9. ст.86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Не зважаючи на зазначене, на підставі акта перевірки від 09.04.2014 року № 762/26-53-22-03-21, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.05.2014 року:

№ 0002192203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 9356,00 грн.;

№ 0002202203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 932064,00 грн. за основним платежем та 466032,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 0002182203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 973091,00 грн. за основним платежем та 243273,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного оскарження, зазначені рішення відповідача були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Кодексу).

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1. ст.200 Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 Кодексу).

Відповідно до п.200.4. ст.200 Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення встановлено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, оформлені належним чином (згідно вимог діючого законодавства України) податкова накладна, розрахункові, платіжні та інші первинні документи (акти виконаних робіт (наданих послуг), видаткові накладні, договори), є документами, які є підставою для нарахування податкового кредиту, формування валових витрат підприємства та від'ємного значення ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, зафіксовано в акті перевірки позивача та вже зазначалося раніше, позивач мав взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «Тор-Пром-Альянс», ТОВ «Профікс Україна», ТОВ «Про Орг», ТОВ «Сі Ай ЛТД», ТОВ «Карат офіс» та ТОВ «ТД Мустанг» та ТОВ «Запоріжметалхолдінг».

На підтвердження реальності зазначених взаємовідносин, позивачем подані суду копії договорів та виписаних зазначеними контрагентами первинних документів - актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних, а також платіжних доручень на підтвердження оплати товарів та послуг, придбаних у контрагентів (додатки № 1 та № 2 до справи), під час огляду та дослідження яких, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов'язкові реквізити, визначені діючим законодавством, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентами.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не подано.

При цьому, суд критично сприймає доводи відповідача про відсутність належного підтвердження факту поставок (перевезення) товару, придбаного у контрагентів, у зв'язку з неподанням позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних (ТТН), оскільки Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, якими передбачено складання ТТН, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, ТТН не може вважатися єдиним доказом доставки товару. Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою (ухвали ВАСУ від 19.02.2013 року № К/9991/64514/11, від 16.04.2013 року № К/800/9087/13), а також листом Міністерстві доходів і зборів України від 19.09.2013 року № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128.

Крім того, в ході розгляду даної справи, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на момент здійснення відповідних господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача та/або його контрагента не визнані в судовому порядку недійсними.

При цьому, суд притримується позиції, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платник податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховуються положення ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якою закріплено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, фактично були відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентами.

Між тим, наявність податкових накладних та інших первинних документів є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат підприємства, оскільки право на їх оформлення надають лише реальні господарські операцій, за результатами яких платник податків формує податковий кредит, валові витрати та від'ємне значення ПДВ.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В той же час, доводи відповідача на невідповідність наданих позивачем первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами вимогам діючого законодавства, не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки, а ні з акту перевірки, а ні з пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, суду не вдалось встановити розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та їх фактичним змістом, крім посилань на факт наявності ознак фіктивності контрагентів, встановлений актами про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів та постанови слідчого про призначення позапланової перевірки.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст.16 Кодексу, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту, валових витрат та від'ємного значення ПДВ.

Сам факт наявності господарських відносин з контрагентами, який порушують податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагентів.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (ухвали ВАСУ від 19.02.2013 року № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 року № К/800/9087/13).

Таким чином, відповідачем, незважаючи на положення ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було подано належних та допустимих доказів на обґрунтування власних доводів та/або доведення узгодженості дій позивача з недобросовісними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод чи обізнаності позивача з відповідними діями контрагентів.

Крім того, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі постанови про призначення позапланової документальної перевірки без наведення доказів суперечності відповідних первинних документів фіскальним інтересам держави та без встановлення факту узгодженості дій позивача з недобросовісними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями контрагентів, оскільки це суперечить вимогам діючого законодавства.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідачем, ні під час перевірки позивача, ні під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не була дана належна оцінка укладеним між позивачем та контрагентами договорам, а також складеним по взаємовідносинам між ними первинним документам, а були лише прийняті до уваги обставини наявності ознак фіктивності контрагентів, не підтверджені належними доказами (вироками судів щодо контрагентів та їх посадових осіб).

Таким чином, на виконання вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, за наслідками яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Окрім того, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача - ТОВ «ТД Мустанг» та ТОВ «Запоріжметалхолдінг», з наступних підстав.

По-перше, відповідач не був замовником зустрічної звірки контрагентів позивача, а тому отримані ним акти про неможливість проведення такої зустрічної звірки не може бути належними доказами, оскільки отримані всупереч діючому законодавству у неналежній формі. Зокрема, в порушення вимог Податкового кодексу України (п.73.5 ст.73), відповідачем прийняті як докази акти про неможливість проведення зустрічної звірки - ТОВ «ТД Мустанг» та ТОВ «Запоріжметалхолдінг», а не довідки, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

По-друге, за правилами діючого податкового законодавства, наведена в актах інформація підлягала перевірці належними та допустимими доказами, проте, як вбачається з тексту акту перевірки позивача, насправді, податкова інформація з актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД Мустанг» та ТОВ «Запоріжметалхолдінг», фактично, була переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з зазначеними контрагентами та іншим доказам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Також, суд звертає увагу на закріплений статтею 61 Конституції України принцип індивідуалізації відповідальності, виходячи зі змісту якого, підприємство не несе відповідальності за своїх контрагентів та не позбавлене права на податковий кредит (формування валових витрат, від'ємного значення ПДВ) у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/валових витрат, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі "Булвес" АД проти Болгарії.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки позивача, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми підставами для визнання господарських операцій між позивачем та контрагентами нереальними та не можуть одночасно бути достатніми доказами неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення відповідача від 22.05.2014 року № 0002182203, № 0002192203 та № 0002202203.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.05.2014 року № 0002182203, № 0002192203 та № 0002202203 з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юко Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві від 22.05.2014 р. за № 0002182203 про донарахування податку на прибуток та штрафні санкції загальною сумою 1216364,00 грн., за № 0002192203 про зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 9356,00 грн. та за № 0002202203 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ та штрафні санкції загальною сумою 1398096,00 грн.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юко Україна» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій