Ухвала

від 24.03.2015 по справі 826/14655/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14655/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

24 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О ., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного судум. Києва від 05 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юко Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного судум. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2014 року № 0002182203, № 0002192203 та № 0002202203.

Постановою Окружного адміністративного судум. Києва від 05 листопада 2014 року - позов задоволено, а саме:

визнані протиправними та скасувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві від 22.05.2014 р. за № 0002182203 про донарахування податку на прибуток та штрафні санкції загальною сумою 1216364,00 грн., за № 0002192203 про зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 9356,00 грн. та за № 0002202203 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ та штрафні санкції загальною сумою 1398096,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі Податковий кодекс) ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 09.04.2014 року на підставі наказу від 26.03.2014р. №565 було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Про Орг» (код ЄДРПОУ 32716276), ТОВ «Тор-Пром-Альянс» (код ЄДРПОУ 38050063), ТОВ «Профікс Україна» (код ЄДРПОУ 38013655), ТОВ «Сі Ай ЛТД» (код ЄДРПОУ 38736366), ТОВ «Карат офіс» (код ЄДРПОУ 38606586), ТОВ «Тєфія» (код ЄДРПОУ 35023477), ТОВ «ТД Мустанг» та ТОВ «Запорожметалхолдінг», за період з01.07.2011р. по 31.12.2013p. з січня 2011 по грудень 2013 року.

Результати вищевказаної перевірки оформленні Актом від 09.04.2014 року №762/26-53-22-03-21/32489506 про результати позапланової документальної виїзної перевірки Позивача (далі Акт), яким встановлено, що TOB «Юко Україна» порушено п.п.139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) та п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV із змінами та доповненнями, а саме TOB «Юко Україна» занижено податок на прибуток на загальну суму 973 091,00 грн. та п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, у зв'язку з чим TOB «Юко Україна» занижено податок на додану вартість на загальну суму - 932 064,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.05.2014р. № 0002182203, № 0002192203 та № 0002202203 з урахуванням вимог встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Кодексу).

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1. ст.200 Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 Кодексу).

Відповідно до п.200.4. ст.200 Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення встановлено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, оформлені належним чином (згідно вимог діючого законодавства України) податкова накладна, розрахункові, платіжні та інші первинні документи (акти виконаних робіт (наданих послуг), видаткові накладні, договори), є документами, які є підставою для нарахування податкового кредиту, формування валових витрат підприємства та від'ємного значення ПДВ.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, та було зафіксовано в акті перевірки позивача, позивач мав взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «Тор-Пром-Альянс», ТОВ «Профікс Україна», ТОВ «Про Орг», ТОВ «Сі Ай ЛТД», ТОВ «Карат офіс» та ТОВ «ТД Мустанг» та ТОВ «Запоріжметалхолдінг».

На підтвердження реальності зазначених взаємовідносин, позивачем були подані до суду першої інстанції копії договорів та виписаних зазначеними контрагентами первинних документів - актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних, а також платіжних доручень на підтвердження оплати товарів та послуг, придбаних у контрагентів (додатки № 1 та № 2 до справи), під час огляду та дослідження яких, не було встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов'язкові реквізити, визначені діючим законодавством, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентами.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не було подано.

Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про відсутність належного підтвердження факту поставок (перевезення) товару, придбаного у контрагентів, у зв'язку з неподанням позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних (ТТН), оскільки Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, якими передбачено складання ТТН, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, ТТН не може вважатися єдиним доказом доставки товару. Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою (ухвали ВАСУ від 19.02.2013 року № К/9991/64514/11, від 16.04.2013 року № К/800/9087/13), а також листом Міністерстві доходів і зборів України від 19.09.2013 року № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128.

Крім того, на момент здійснення відповідних господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача та/або його контрагента не визнані в судовому порядку недійсними.

Отже, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що фактично були відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентами.

Зокрема, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в розумінні ст.16 Податкового Кодексу, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту, валових витрат та від'ємного значення ПДВ.

Сам факт наявності господарських відносин з контрагентами, який порушують податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагентів.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.

Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (ухвали ВАСУ від 19.02.2013 року № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 року № К/800/9087/13).

Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, які сформовані на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача - ТОВ «ТД Мустанг» та ТОВ «Запоріжметалхолдінг», з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не був замовником зустрічної звірки контрагентів позивача, а тому отримані ним акти про неможливість проведення такої зустрічної звірки не може бути належними доказами, оскільки отримані всупереч діючому законодавству у неналежній формі. Зокрема, в порушення вимог Податкового кодексу України (п.73.5 ст.73), відповідачем прийняті як докази акти про неможливість проведення зустрічної звірки - ТОВ «ТД Мустанг» та ТОВ «Запоріжметалхолдінг», а не довідки, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Крім того, за правилами діючого податкового законодавства, наведена в актах інформація підлягала перевірці належними та допустимими доказами, проте, як вбачається з тексту акту перевірки позивача, податкова інформація з актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД Мустанг» та ТОВ «Запоріжметалхолдінг», фактично, була переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складених по взаємовідносинах позивача з зазначеними контрагентами та іншим доказам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що контролюючим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 22.05.2014 року № 0002182203, № 0002192203 та № 0002202203, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного судум. Києва від 05 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: О.О. Шостак

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 27.03.2014.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.