Ухвала

від 22.02.2017 по справі 826/14655/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 року м. Київ К/800/16284/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

головуючого Бухтіярової І .О .

суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.

при секретарі Бовкуні В.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Борозни М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015

у справі № 826/14655/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Юко Україна (далі - позивач, ТОВ Юко Україна )

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Юко Україна звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2014 № 0002182203, № 0002192203 та № 0002202203 ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до наказу начальника податкового органу від 26.03.2014 № 565 та на виконання постанови слідчого з ОВС відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Київській області В.О. Швирхуна від 17.03.2013, винесеної за розглядом матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012100000000001 від 21.11.2012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 212 КК України, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Про Орг , ТОВ Тор-Пром-Альянс , ТОВ Профікс Україна , ТОВ Сі Ай ЛТД , ТОВ Карат офіс , ТОВ Тєфія за період з 01.07.2011 по 31.12.2013 та інших підприємств покупців, постачальників з січня 2011 року по грудень 2013 року, за результатами якої складено акт № 762/26-53-22-03-21 від 09.04.2014, яким зафіксовано наступні порушення: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні , в результаті чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 973 091 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у перевіряємому періоді всього на суму 932 064 грн. та завищено від'ємне значення ПДВ (рядок 24 Декларації) за грудень 2013 року на суму 9356 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки 22.05.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002182203 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 1 216 364 грн., в т.ч.: 973 091 грн. основного платежу та 243 273 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0002192203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9 356 грн.; - № 0002202203 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 398 096 грн., в т.ч.: 932 064 грн. основного платежу та 466 032 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу зроблені на підставі того, що позивачем не надано договорів на придбання товарів у контрагентів: ТОВ Тор-Пром-Альянс , ТОВ Профікс Україна , ТОВ Про Орг , ТОВ Сі Ай ЛТД , ТОВ Карат офіс , а також товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт їх перевезення.

При цьому, до складу валових витрат та податкового кредиту, за рахунок якого, відповідно, було сформовано від'ємне значення податку на додану вартість, позивачем були віднесені витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами на підставі виписаних ними первинних документів, а саме: актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних.

В той же час, згідно тексту постанови слідчого з ОВС відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Київській області В.О. Швирхуна від 17.03.2013, в ході проведення слідчих (розшукових) дій було встановлено, що при проведенні фінансово-господарських операцій ТОВ Тор-Пром-Альянс , ТОВ Профікс Україна , ТОВ Про Орг , ТОВ Сі Ай ЛТД , ТОВ Карат офіс по взаємовідносинам з ТОВ Тєфія - у бухгалтерському та податковому обліках відображали операції з продажу інших товарів, ніж які були придбані у ТОВ Тєфія , та не відображали операцій щодо оренди складів, зберігання продукції, тощо. Зокрема, такі операції відбувались між ТОВ Тор-Пром-Альянс , ТОВ Профікс Україна , ТОВ Про Орг , ТОВ Сі Ай ЛТД , ТОВ Карат офіс та ТОВ Юко Україна . Також, слідчими діями було встановлено, що ТОВ Тор-Пром-Альянс , ТОВ Профікс Україна , ТОВ Про Орг , ТОВ Сі Ай ЛТД , ТОВ Карат офіс мають явні ознаки фіктивності, а саме: за місцем реєстрації підприємства не знаходяться, своїх виробничих потужностей не мають, тощо.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що складені контрагентами, які мають явні ознаки фіктивності, первинні документи є такими, що складені всупереч вимогам чинного законодавства та не мають юридичної сили і доказовості, отже, у позивача не було підстав для податкового обліку господарських операцій з наведеними контрагентами.

Також, до складу валових витрат та податкового кредиту, за рахунок якого, відповідно, було сформовано від'ємне значення ПДВ, позивачем були віднесені витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам із постачальниками, що мають ознаки сумнівності , а саме: ТОВ ТД Мустанг та ТОВ Запоріжметалхолдінг .

Матеріалами справи встановлено, що позивачем до перевірки надано договір № 34/12 від 17.09.2012, укладений з ТОВ ТД Мустанг , за умовами якого позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець зобов'язувався виконати роботи по реконструкції електропостачання виробничих приміщень замовника в с. Літки, вул. Гагаріна, 2а, вартістю 174 924,96 грн. (у т.ч. ПДВ - 29 154,16 грн.).

Факт виконання зазначеного договору підтверджено дослідженими судами попередніх інстанцій первинними документами, а саме: актом здачі-приймання виконаних робіт та податковою накладною.

В ході перевірки позивача відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано акт від 13.06.2012 № 58/2220/36800282 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТД Мустанг з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за лютий 2013 року, яким зафіксовано відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.11.2011 по 31.01.2013 в розумінні ст. 134 та ст. 185 ПК України.

Також, до перевірки позивачем надано договір поставки № 74/03/12 від 15.03.2012 з ТОВ Запоріжметалхолдінг , за умовами якого, контрагент як постачальник, зобов'язувався передати у власність позивача як покупця, товар-металопрокат, а останній, у свою чергу, зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Приблизна ціна Договору становить 1 800 000 грн. (у т.ч. ПДВ - 300 000 грн.).

Факт виконання зазначеного договору підтверджено дослідженими судами попередніх інстанцій первинними документами, а саме: видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними.

В той же час, в ході перевірки позивача, відповідачем від ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано акт № 1487/22.8/31407820 від 25.04.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Запоріжметалхолдінг щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04 по 30.06.2012, яким зафіксовано, що товариство має стан - 9 до ЄДР направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.05.2013; загальна чисельність працюючих згідно баз даних становить 1 чол. Крім того, використовуючи акти перевірок контрагентів ТОВ Запоріжметалхолдінг зроблено висновок про відсутність у нього об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток операцій з контрагентами в розумінні ст. 134 та ст. 185 ПК України.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що контрагенти позивача - ТОВ ТД Мустанг та ТОВ Запоріжметалхолдінг здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій з надання податкової вигоди тертім особам, отже, складені зазначеними контрагентами по взаємовідносинам з позивачем первинні документи, є такими, що складені всупереч вимогам чинного законодавства та не мають юридичної сили і доказовості. Таким чином, у позивача не було підстав для податкового обліку господарських операцій з ТОВ ТД Мустанг та ТОВ Запоріжметалхолдінг .

Взаємовідносини з контрагентами - ТОВ Тор-Пром-Альянс , ТОВ Профікс Україна , ТОВ Про Орг , ТОВ Сі Ай ЛТД , ТОВ Карат офіс , ТОВ ТД Мустанг та ТОВ Запоріжметалхолдінг , підтверджені актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними, а також платіжними дорученнями на підтвердження оплати товарів та послуг, придбаних у контрагентів, під час огляду та дослідження яких, судами встановлено їх відповідність вимогам чинного законодавства.

В основу ж висновків акту перевірки позивача, відповідачем, фактично, покладена інформація, зафіксована в актах про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів та в постанові слідчого з ОВС відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Київській області від 17.03.2013.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Слід зазначити, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням його контрагентами вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушенням контрагентами вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності або деякими дефектами в розрахункових документах, зумовленими допущеними помилками.

Посилання відповідача на відсутність у підприємств-постачальників товару адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням, яке не доведено, і само собою не свідчить про нереальний характер господарських операцій між позивачем і постачальниками. До того ж підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення торгівельної діяльності.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, тому відсутність товарно-транспортної накладної, яка не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності належних первинних документів на поставку товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій.

Крім того, у розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Однак, доказів наявності таких обставин на підтвердження доводів відповідача щодо відсутності реальності здійснення вищезазначених господарських операцій, суду не надано.

При цьому, судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ Юко Україна , тому податковим органом безпідставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Слід також зазначити, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів платника податків не є джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 ПК України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічної звірки контрагентів платника податків не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства таким платником податків.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.О. Бухтіярова Судді О.А. Веденяпін І.В. Приходько