Ухвала

від 25.11.2014 по справі 405/10319/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2369/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І.М.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту Доповідач Кодрул М. А.

УХВАЛА

Іменем України

25.11.2014 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Кодрула М.А.

суддів: Чорнобривець О.С., Потапенка В.І.

за участю секретаря: Кечкіна А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за позовом Кредитної спілки „Простір" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю „ВА-Банк 2005" про стягнення боргу за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 червня 2014 року,-

ВСТАНОВИЛА:

30 жовтня 2013 року Кредитна спілка «Простір» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «ВА-Банк 2005» про стягнення боргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 10.10.2006 року між кредитною спілкою та членом кредитної спілки ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 234, за умовами якого спілка надала кредит в сумі 40 000.00 грн. строком на 12 місяців до 10.10.2007 року зі сплатою 72% річних.

10.10.2007 року було укладено додаткову угоду № 1, якою внесені зміни до договору № 234, згідної якої строк повернення кредиту подовжено до 10.10.2010 року, 21.09.2009 року укладено додаткову угоду № 2, якою було зменшено розмір кредитної ставки з 72% до 48% річних, та встановлено термін повернення кредиту не пізніше 10.10.2010 року.

Поручителями ОСОБА_2 за кредитним договором № 234, згідно договорів поруки від 10.10.2006 року та від 21.09.2009 року № 234/1-П та № 234/2-П виступили ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «ВА-Банк 2005», які на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання солідарно відповідати перед кредитною спілкою по його зобов'язаннях, які виникають з умов договору в повному обсязі, в строки та на умовах зазначених у договорі.

Відповідно до умов договорів відповідач зобов'язаний проводити погашення кредиту згідно з графіком, проте такі умови ним не виконувалися і станом на 21.10.2013 року виникла заборгованість позичальника ОСОБА_2 в сумі 318979,58 грн.

10.04.2014 року до суду першої інстанції надійшла заява Кредитної спілки «Простір» про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якої сума боргу, який слід стягнути з боржників складає: 264 954,98 грн., з яких 34 979, 73 грн. основний борг по кредиту (тіло кредиту) та 229 975, 25 грн. відсотки за користування кредитом.

Посилаючись на вказані обставини кредитна спілка просила стягнути зазначену суму боргу за кредитним договором солідарно з відповідачів та сплачений судовий збір.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 червня 2014 року позовні вимоги задоволені та вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності. Зокрема вказує на те, що порука є припиненою, оскільки припиненим є кредитний договір та тому, що в 2009 році договір поруки з ТОВ «ВА-Банк 2005» не укладався, з позичальником укладені додаткові угоди, якими збільшено розмір поручителів без їх згоди. Крім того, суд помилково не застосував строк позовної давності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися для участі у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 10.10.2006 року між Кредитною спілкою „Простір" та членом спілки ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 234, відповідно до якого спілка надала відповідачу в кредит грошові кошти в сумі 40 000 грн. зі сплатою 72% річних з терміном повернення кредиту до 10.10.2007 року, а п. 3.6 вищезазначеного Договору встановлено, що в разі несплати відсотків у визначений термін, на другий день після виникнення заборгованості, відсоткова ставка збільшується вдвічі.Грошові кошти відповідач отримав в сумі 40 000 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером та особовою карткою позичальника. Погашення кредиту та відсотків відповідач повинен здійснювати щомісячно, проте отримані в кредит кошти ним своєчасноне повернуто.

10.10.2007 року між кредитною спілкою та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до вказаного кредитного договору, відповідно до якої строк дії додаткової угоди встановлено до 10.10.2010 року при збережені процентної ставки в 72 % річних, додатковою угодою № 2 від 21.09.2009 року процентна ставка встановлена в розмірі 48 % річних, строк дії додаткової угоди до 10.10.2010 року.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом також встановлено, що 10.10.2006 року між кредитною спілкою та з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ „ВА_Банк-2005", з кожним окремо укладені договори поруки відповідно до яких вони зобов'язалися відповідати перед кредитною спілкою за зобов'язаннями ОСОБА_2 по виконанню кредитного договору № 234 від 10.10.2006 року.

21.09.2009 року між кредитною спілкою та з ОСОБА_3, ОСОБА_4, з кожним окремо, укладені договори поруки відповідно до яких вони зобов'язалися відповідати перед кредитною спілкою за зобов'язаннями ОСОБА_2 по виконанню кредитного договору № 234 від 10.10.2006 року. Зазначені договори поруки укладені вже після укладення між ОСОБА_2 та кредитною спілкою додаткових угод від10.10.2007 року та від 21.09.2009 року до кредитного договору № 234 від 10.10.2006 року.

Згідно наданих позивачем розрахунків, з урахуванням їх уточнення, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором відповідачем ОСОБА_2, станом на 21.10.2013 року, заборгованість за кредитним договором № 234 від 10.10.2006 року становить 264 954,98 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту 34 979,73 грн. (тіло кредиту) та відсотків за користування кредитом 229 975,25 грн.

З особової картки позичальника ОСОБА_2 вбачається, що на погашення кредиту та відсотків вносилися грошові кошти в 2010-2012 роках, в тому числі останній платіж на часткове погашення кредиту та відсотків внесено 29 вересня 2012 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову, вказавши, що строк звернення до суду за захистом своїх інтересів позивачем не пропущено.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Зокрема не грунтуються на нормах чинного законодавства доводи апеляційної скарги про те, що договори поруки є припиненими, тому у суду не було підстав для стягнення заборгованості з поручителя.

У п.22 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 6- 34цс12 від 21 листопада 2012 року, який в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів, у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, таке право підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12 - 15, 20 ЦК, ст. ст. 3 - 5, 11, 15, 31 ЦПК України).

Пред'явивши до поручителів позов, кредитна спілка не визнала їх право на припинення зобов'язання за договорами поруки.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «ВА-Банк 2005» з позовом про визнання поруки припиненою до суду не звертався, тому судом першої інстанції питання припинення поруки не розглядалось і у суду не було підстав для визнання поруки припиненою.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

В пункті 4.1 договорів поруки від 10 жовтня 2006 року зазначено, що строк закінчення договору поруки не вказується сторонами конкретно, так як він визначається моментом повернення сум кредиту, відсотків за кредит, інших платежів за кредитним договором № 234 від 10.10.2006 року.

Оскільки строк закінчення цих договорів поруки пов'язаний з подією повернення всіх сум за кредитним договором, які не повернуто до цього часу, то порука не є припиненою.

В пункті 4.1 договорів поруки від 21 вересня 2009 року зазначено, що договір вважається припиненим, якщо протягом 10 років від дня настання строку виконання зобов'язання боржника за кредитним договором, кредитор не пред'явить позов до поручителя, тобто ця порука також не є припиненою.

Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції помилково не застосував позовну давність.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Про переривання строку позовної давності свідчать дії позичальника по частковій сплаті боргу за кредитним договором, які мали місце 26.08.2010 року, 24.09.2010 року, 25.10.2010 року, 17.11.2010 року, 29.12.2010 року, 31.01.2011 року, 23.02.2011 року, 28.04.2011 року, 27.05.2011 року, 27.04.2012 року, 01.08.2012 року, 10.09.2012 року, 28.09.2012 року, що видно з його особової картки та підтверджується відповідними прибутковими касовими ордерами та записами в касовій книзі спілки, копії яких належним чином завірені та надані в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, позивач пред'явив цей позов в межах позовної давності.

Пояснення відповідача ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції, про те, що кошти за боржника за кредитом ОСОБА_2 сплачував він, тому не відбулося переривання строку позовної давності, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки надані ним копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, які відповідають прибутковим касовим ордерам, що надані позивачем, містять записи про прийняття коштів на погашення кредиту саме від ОСОБА_2

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя:

Судді