Постанова

від 25.11.2014 по справі 914/967/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 914/967/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Мачульського Г.М., Рогач Л.І. за участю представників: прокурораКлюге Л.М., посв. №014652 позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) відповідачСенько М.М., дов. від 01.10.2014 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Львівської області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 у справі№ 914/967/14 Господарського суду Львівської області за позовомПрокурора Сколівського району Львівської області в інтересах держави в особі Сколівської міської ради до Приватного малого підприємства "Фірма Візит ЛТД" прозобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Сколівського району Львівської області в інтересах держави в особі Сколівської міської ради звернувся до господарського з позовом про зобов'язання Приватного малого підприємства "Фірма Візит ЛТД" повернути земельну ділянку, яка знаходиться за адресою м. Сколе, вул. Кн. Святослава, 1, (кадастровий № 4624510100:01:004:0048) Сколівській міській раді, як власнику земельної ділянки, посилаючись на передбачені статтею 34 Закону України "Про оренду землі" наслідки закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки за відсутності доказів його поновлення.

Позивач підтримав поданий прокурором позов.

Відповідач не вклав власної позиції щодо позовних вимог, в зв'язку з чим спір вирішувався за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.05.2014 (суддя Яворський Б.І.) позовні вимоги задоволено; зобов'язано Приватне мале підприємство "Фірма Візит ЛТД" повернути земельну ділянку, яка знаходиться за адресою м. Сколе, вул. Кн. Світослава, 1 (кадастровий №4624510100:004:0048) Сколівській міській раді Львівської області; стягнути з відповідача в доход державного бюджету України 1218 грн судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 (судді: Скрипчук О.С. - головуючий, Дубник О.П., Матущак О.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено; стягнуто з позивача 1218 грн судового збору в дохід Державного бюджету України та 609 грн. судового збору на користь Приватного малого підприємства "Фірма Візит ЛТД".

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, перший заступник прокурора Львівської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову у даній справі, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: безпідставно розглянуто спір відповідно до підстав, наведених у статті 212 Земельного кодексу України, які прокурор у позовній заяві не визначав у якості підстав позову; не надано оцінки доводам та доказам щодо закінчення строку дії укладеного відповідачем договору оренди та відповідних наслідків, передбачених умовами договору та чинним законодавством; необґрунтовано застосовано приписи статей 377 Цивільного Кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до майнового об'єкту, яким є спірна земельна ділянка в цілому; висновки суду за наслідками вирішення спору не ґрунтуються на належно встановлених істотних обставинах справи.

Позивач не скористався правом на участь представника в судовому засіданні; разом з тим, надіслав пояснення по суті касаційної скарги, в яких погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо неможливості виконання рішення про вилучення земельної ділянки.

Відповідач заперечив проти доводів касаційної скарги, вказавши на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача та прокурора, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Місцевим господарським судом встановлено, що рішенням XVII сесії Сколівської міської ради № 45 від 11.06.2008 МПП "Фірма Візит ЛТД" надано в оренду терміном на 3 роки земельну ділянку площею 0,30 га для реконструкції автостоянки з елементами обслуговування та кафе-баром на 24 місця в м. Сколе по вул. Кн. Святослава, 1. На підставі даного рішення, 17.07.2008 Сколівською міською радою (орендодавець) та ПМП "Фірма Візит ЛТД" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для реконструкції автостоянки з елементами обслуговування та кафе-баром на 24 місця в м.Сколе по вул. Кн.Святослава,1 на території Сколівської міської ради Сколівського району Львівської області.

Договір укладено строком на три роки від дати його укладення та реєстрації у відповідних землевпорядних органах, тобто, строком до 17.07.2011 (договір зареєстрований у Сколівському відділенні Львівської регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.07.2008 за № 040846000005); сторони погодили, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору). За пунктом 17 договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний провести рекультивацію та повернути орендодавцеві земельну ділянку в стані не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 9 договору сторони погодили, що річна орендна плата за використання земельної ділянки становить 13950 грн та вноситься у грошовій формі та розмірі 1162,50 грн щомісячно на банківський рахунок №33217815700506, отримувач Сколівська міська рада.

На виконання умов договору сторонами підписаний Акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду.

30.10.2007 сторони підписали Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки.

Додатком № 31 від 30.09.2010 до договору оренди сторони виклали пункт 9 договору в редакції, за якою річна ставка орендної плати за використання земельної ділянки становить 19154,70 грн за 0,30 га в рік та вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 1596,22 грн щомісячно на відповідний розрахунковий рахунок.

Претензією № 1 (вих. № 341 від 14.03.2011) позивач просив відповідача сплатити заборгованість з орендної плати.

03.11.2011 ПМП "Фірма Візит ЛТД" подало заяву вх.№ 1238 до Сколівської міської ради про продовження строку дії договору оренди. Рішенням ХІІ сесії Сколівської міської ради VI демократичного скликання від 12.01.2012 № 5 надано ПМП "Фірма Візит ЛТД" дозвіл на продовження дії договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення терміном до 31.12.2012 для реконструкції автостоянки з елементами обслуговування та кафе-баром на 24 місця площею 0,30 га в м. Сколе, вул. Князя Святослава, 1; зобов'язано ПМП "Фірма Візит ЛТД" протягом місяця переукласти договір оренди землі зі Сколівською міською радою.

За змістом акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.10.2013 державним інспектором сільського господарства у Львівській області встановлено порушення вимог статті 126 Земельного кодексу України - не оформлено речові права на земельну ділянку після закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки; того ж дня державною інспекцією сільського господарства у Львівській області винесено припис за № 1081 щодо додержання вимог земельного законодавства відповідачем, яким встановлено, що: договір оренди земельної ділянки від 17.07.2008 р. закінчився за терміном дії, новий договір на стадії укладення. Державним інспектором сільського господарства приписано у 30-денний термін усунути порушення земельного законодавства шляхом виконання вимог статті 126 Земельного кодексу України.

За змістом акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.11.2013 Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства МПМ "Фірма Візит ЛТД", за результатами якої встановлено порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України, оскільки речові права на земельну ділянку після закінчення строку дії договору оренди не оформлено; 28.11.2013 Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області винесено припис за №1085 щодо додержання вимог земельного законодавства відповідачем, яким встановлено, що директором ОСОБА_8 не виконано вимоги припису № 1081 від 15.10.2013 щодо усунення порушень стосовно використання земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,30 га в м. Сколе по вул. Кн. Святослава, 1 без оформлення речових прав на вищезгадану земельну ділянку, чим порушено вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України.

У зв'язку з невиконанням згаданого вище припису № 1081 директора ПМП "Фірма Візит ЛТД" ОСОБА_8 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ст.188 5 КУпАП, про що складено протокол про адміністративне правопорушення № 000663 від 28.11.2013. Постановою про накладення адміністративного стягнення № 27-І від 28.11.2013 на директора ПМП "Фірма Візит ЛТД" ОСОБА_8 накладено адміністративний штраф у розмірі 255, який добровільно сплачено ОСОБА_8, що підтверджується копією квитанції № 173 від 12.12.2013, долученої до матеріалів справи.

Листом № 163/02-07 від 13.02.2014 Сколівська міська рада повідомила прокурора Сколівського району про те, що договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,30 га в м. Сколе не продовжений та не зареєстрований.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов заявлено прокурором для захисту прав Сколівської міської ради, які виникли на підставі договору оренди земельної ділянки; з огляду на встановлені обставини справи щодо закінчення строку дії договору та відсутності доказів продовження орендних правовідносин у встановленому порядку

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість, встановив, що 20.07.1994 Фонд комунальної власності Сколівської районної ради (продавець) та ПМП "Візит"-ЛТД" (покупець) уклали договір купівлі-продажу комунального майна, згідно з умовами якого продавець продав, а покупець купив об'єкт приватизації - площадку для стоянки автотранспорту Сколівського ДПКГ, яка знаходиться за адресою м. Сколе, вул. Кн. Святослава, площею 2360 кв.м. на правах оренди. Згідно з реєстраційним посвідченням № 384 від 16.02.1995 адміністративний корпус з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в місті Сколе, вул. Князя Святослава за № 1, зареєстровано за ПМП "Візит" на підставі договору купівлі-продажу комунального майна Сколівської районної ради народних депутатів, посвідченого 26.08.1994 Сколівською держнотконторою, реєстр № 904.

З'ясовуючи підстави використання відповідачем спірної земельної ділянки, апеляційний господарський суд вказав, що його право користування цією ділянкою виникло з набуття ним права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці та випливає з умов договору купівлі-продажу комунального майна за приписами статті 377 Цивільного кодексу України, частин 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України; право власника нерухомого майна на користування земельною ділянкою може ґрунтуватися й на інших підставах, крім договору оренди земельної ділянки, а у випадках правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, відсутність переоформлених правовстановлюючих документів не є підставою для застосування приписів статті 212 Земельного кодексу України; відповідач вживав неодноразові заходи щодо оформлення права користування земельною ділянкою, на час розгляду справи у суді першої інстанції скерував на адресу позивача заяву № 577/02-09 від 22.05.2014 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки спірної земельної ділянки, а позивач рішенням від 04.07.2014 № 96 надав відповідачу дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки площею 0,30 га (цільове призначення - для реконструкції автостоянки з елементами обслуговування кафе-баром на 24 місця), відомості про підтримку позовних вимог позивачем відсутні, відтак, прокурором не доведено факту вини та протиправності поведінки відповідача у користуванні земельною ділянкою.

Судова колегія зазначає про таке.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку на умовах, визначених договором.

За змістом статей 99 та 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданим доказами повторно розглядає справу за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України, користуючись при цьому правами, наданими суду першої інстанції, а, відтак, апеляційний господарський суд не може вийти за межі предмету та підстав поданого позову за винятком випадків, передбачених статтею 83 Господарського процесуального кодексу України.

Залишивши поза увагою, що позов у даній справі подано з огляду на закінчення строку дії договору оренди землі, що породжує обов'язок відповідача повернути земельну ділянку з орендного користування згідно з умовами договору та положеннями статті 34 Закону України "Про оренду землі", суд апеляційної інстанції, натомість, дослідив наявність у діях відповідача ознак самовільного зайняття земельної ділянки, чим вийшов за межі підстав поданого позову (виходячи зі змісту позовної заяви); при цьому встановлені місцевим господарським судом обставини справи щодо наслідків закінчення строку дії договору та наявності підстав для повернення земельної ділянки з користування на умовах оренди апеляційний господарський суд не перевірив та не спростував.

Посилаючись на приписи статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції не врахував положення законодавства про дію норми у часі та застосував наведені положення до правовідносин, що відбулися у 1994 році; при цьому залишив поза увагою законодавство, чинне під час укладення договору купівлі-продажу комунального майна, та не з'ясував, які саме права щодо земельної ділянки та з яких підстав виникали у покупця нерухомого майна саме за чинним законодавством.

Слід зазначити, що право власника нерухомого майна користуватися земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, може ґрунтуватися й на інших підставах, крім договору оренди; однак, як вже відзначено вище, заявлені позовні вимоги стосувалися саме припинення підстав для орендного (а не будь-якого іншого) користування земельною ділянкою, визначеною та наданою відповідно до умов договору оренди.

Відсутність відомостей про підтримку поданого прокурором позову в інтересах держави позивачем не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті; разом з тим, вказуючи на здійснення сторонами спору дій з оформлення права користування земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції не обґрунтував та не встановив відсутності чи наявності порушеного права, на захист якого подано даний позов.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності відповідно до підстав поданого позову; не дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, внаслідок чого його висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги не є законними та обґрунтованими.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, постанову у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 у справі № 914/967/14 Господарського суду Львівської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Г. Мачульський

Л. Рогач