Постанова

від 13.11.2014 по справі 826/10384/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2014 року 14:49 № 826/10384/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова торгівельна компанія» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за участю представників:

від позивачаСлабоус Є.А. (довіреність) від відповідачаТкачук Т.О. (довіреність) ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова торгівельна компанія» (надалі - Позивач/ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія») до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16.04.2014 р. №000320/2201 ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на суму 4 196 316,00 грн., з яких 2 797 544,00 грн. - основного платежу та 1 398 772,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, складеного на підставі Акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.03.2014 р. №1405/26-58-22-01-17/33945034;

2. Стягнути з Відповідача суму сплаченого Позивачем судового збору у розмірі 487,20 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.07.2014 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративним позові, зокрема, зазначив про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час винесення 16.04.2014 р. податкового повідомлення-рішення №000320/2201.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

Крім того, у судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_4 (директор ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія»), який повідомив про порядок укладення договорів, а також надав пояснення про результати виконання сторонами умов таких договорів.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано - 20.11.2014 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази та заслухавши пояснення представників сторін та свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» (код ЄДРОПУ 33945034) з 19.12.2005 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основним видом діяльності Позивача відповідно до виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №447312 є виробництво дорогоцінних металів.

Поряд із цим, на підставі повідомлення від 12.03.2014 р. №69/26-58-22-06 та наказу від 12.03.2014 р. №707, виданих ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 та пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України Відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р. при взаємовідносинах із ТОВ «Вторметекспорт», за результатами якої складений акт від 21.03.2014 р. №1405/26-58-22-01-17/33945034 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» (код ЄДРОПУ 33945034) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р. при взаємовідносинах із ТОВ «Вторметекспорт» (код ЄДРОПУ 30127924)» (надалі - Акт перевірки №1405), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

ь пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 797 544,00 грн., у т.ч., по періодах: за ІІІ квартал 2012 р. - на суму 2 797 544,00 грн.

Згідно із зазначеним, на підставі висновків Акту перевірки №1405 ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 16.04.2014 р. №000320/2201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на загальну суму 4 196 316,00 грн. (з яких 2 797 544,00 грн. - за основним платежем та 1 398 772,00 грн. - за штрафними санкціями).

В той же час, за результатами адміністративного оскарження рішеннями ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.06.2014 р. №5489/10/26-15-10-06-15 «Про результати розгляду первинної скарги» та Міндоходів України від 08.07.2014 р. №12450/6/99-99-10-01-15 «Про результати розгляду скарги» було залишене без змін прийняте Відповідачем податкове повідомлення-рішення від 16.04.2014 р. №000320/2201, а скарги Позивача від 28.04.2014 р. за вих. №31 та від 01.07.2014 р. за вих. №35 - без задоволення.

В той же час, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» під час прийняття 16.04.2014 р. оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Позивач оскаржив його у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р. ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» (Покупець) здійснювало господарські операції із ТОВ «Вторметекспорт» (Постачальник) на підставі укладених між ними тотожних Договорів поставки, згідно із якими Постачальник зобов'язується передати товар (соя українського походження, врожай 2012 р.) в кількості та асортименті, визначеному цими Договорами, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, а саме:

ь за Договором №07/03/10/12 від 03.10.2012 р. кількість товару становить 400 т, загальною вартістю - 1 880 000,00 грн., строком поставки до 05.10.2012 р.;

ь за Договором №07/17/10/12 від 17.10.2012 р. кількість товару становить 1000 т, загальною вартістю - 4 570 000,00 грн., строком поставки до 24.10.2012 р.;

ь за Договором №12/17/10/12 від 23.10.2012 р. кількість товару становить 1600 т, загальною вартістю - 7 328 000,00 грн., строком поставки до 29.10.2012 р.

На виконання вимог укладених Договорів поставки Позивачем були надані суду видаткові накладні та рахунки на оплату, зокрема: за Договором №07/03/10/12 - на суму 1 926 673,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 321 112,17 грн.) за загальну кількість поставленого товару 410,30 т; за Договором №07/17/10/12 - на суму 6 814 509,71 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 135 751,62 грн.) за загальну кількість поставленого товару 1948,02 т; за Договором №12/17/10/12 - на суму 7 792 510,13 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 298 751,69 грн.) за загальну кількість поставленого товару 1743,52 т.

Водночас, на підтвердження здійснення Позивачем оплати поставленого ТОВ «Вторметекспорт» товару суду надані банківські виписки.

В той же час, відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» встановлено відображення Позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних суму ПДВ розміром 2 664 327,40 грн. та включення її до складу податкового кредиту за жовтень 2012 р. на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Вторметекспорт».

Крім того, як вбачається з Акту перевірки №1405, а також не заперечується представниками сторін, під час здійснення перевірки ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» Відповідачем було встановлено включення Позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у декларації з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2012 р. суму витрат у розмірі 13 321 637,00 грн., понесеної у період з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р. за господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Вторметекспорт».

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, згідно із пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом із тим, під час здійснення податковим органом перевірки правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» податку на прибуток Відповідачем встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні Позивачем товарів за господарськими операціями із ТОВ «Вторметекспорт» у жовтні 2012 р., а тому Відповідач прийшов до висновку про відсутність у Позивача підстав для включення до складу витрат суму здійснених витрат за такими господарськими операціями у розмірі 13 321 637,00 грн., що, в свою чергу, спричинило заниження ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» податку на прибуток на загальну суму 2 797 544,00 грн. за ІІІ квартал 2012 р.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 24.07.2014 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання у ТОВ «Вторметекспорт» товарів із господарською діяльністю ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія», зокрема: належним чином засвідчені копії наступник документів (або письмові пояснення із зазначенням причин неможливості їх надання): додатки та додаткові угоди до Договорів (в разі наявності); видаткові та податкові накладні; рахунки-фактури; платіжні доручення та оригінали виписок з розрахункових рахунків Позивача, завірених відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати останнім вартості отриманих товарів; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та витяги із журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; податкові декларації з «розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»; оборотно-сальдові відомості та інші документи що підтверджують оприбуткування ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» отриманих у період з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р. товарів від ТОВ «Вторметекспорт»; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними розрахунковими документами, документи бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємства, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у Позивача та його контрагента (матеріально-технічної бази) (в тому числі, власних/орендованих виробничих, офісних приміщень, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; інші документи, які на думку Позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за Договорами поставки, укладеними із ТОВ «Вторметекспорт».

При цьому, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

В той же час, на виконання вимог ухвали суду, Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» та його контрагентом ТОВ «Вторметекспорт», до яких, в свою чергу, суд відноситься критично з огляду на наступне.

За вимогами укладених між Позивачем та ТОВ «Вторметекспорт» Договорів поставки умови поставки визначаються відповідно до правил «Інкотермс-2000», а саме: СРТ - Одеський морський торговий порт, ПрАТ «Укрелеваторпром» - пункт поставки.

В свою чергу, термін СРТ «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити звичайно необхідних для одержання товару заходів.

Крім того, продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю, якщо так прийнято, звичайний(-і) транспортний(-і) документ(-и) відповідного транспорту, щодо якого укладено договір перевезення у відповідності зі статтею А.3 (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ внутрішнього водного транспорту, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення).

Водночас, за умовами п.3.7 укладених між Позивачем та ТОВ «Вторметекспорт» Договорів поставки кожна партія товару, що поставляється повинна супроводжуватись пакетом наступних документів, а саме: рахунок-фактура на вартість поставленої партії товару; товарно-транспортна накладна. Постачальник повинен протягом одного дня повідомити про доставку кожної партії товару в пункт поставки шляхом передачі Покупцеві за допомогою факсимільного зв'язку копій товарно-транспортних накладних, підтверджуючих прийняття товару складом. Підтвердженням виконання обов'язку з поставки товару є належним чином оформлена товарно-транспортна накладна, реєстр накладних, в якому визначена залікова вага поставленої партії товару, а також видаткова та податкові накладні.

Разом із тим, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Правила №363) визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно зі ст.1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Згідно із п.11.4 та п.11.5 р.11 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Проте, на підтвердження фактичного здійснення контрагентом ТОВ «Вторметекспорт» поставок за спірними господарськими операціями у жовтні 2012 р. Позивачем не було надано суду жодної обов'язкової товарно-транспортної накладної.

Поряд із цим, щодо відсутності товарно-транспортних накладних свідок ОСОБА_6 повідомив, що такі накладні були передані в пункті поставки вантажоодержувачу - Замовнику Позивача ТОВ «Агропромислова група», з яким ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» укладено договір поставки №АПГ12-2509/61 від 25.09.2012 р., на виконання вимог якого здійснювались поставки товару ТОВ «Вторметекспорт».

Крім того, свідок ОСОБА_6 зазначив, що підтвердженням виконання ТОВ «Вторметекспорт» своїх обов'язків за укладеними Договорами поставки для Позивача були саме реєстри накладних складу, які надходили від Замовника за фактом прийнятого ним товару, на підтвердження чого представником Позивача був наданий реєстр прийому-передачі сої.

Проте, суд критично ставиться до такого доказу, оскільки наданий реєстр не посвідчує прийняття саме складом ПрАТ «Укрелеваторпром» автомобілів та товару від ТОВ «Вторметекспорт» для Позивача, а також не містить номерів товарно-транспортних накладних, отримангих від ТОВ «Вторметекспорт» із зазначенням відповідних до них державних номерів автомобілів, а також прийнятої від ТОВ «Вторметекспорт» залікової ваги товару. Більше того, з огляду на зміст вказаного реєстру суд не має можливості встановити його приналежність до господарських взаємовідносин між ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» та ТОВ «Вторметекспорт», оскільки зазначена у ньому інформація стосується взаємовідносин між ТОВ «Агропромислова група» (вантажовідправник) та ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал» (контрагент), як наслідок, наданий реєстр не може бути прийнятий судом як доказ реальності здійснення спірних господарських операцій за укладеними Позивачем Договорами поставки.

З огляду на вищевикладене, оскільки за умовами укладених між ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» та ТОВ «Вторметекспорт» Договорів поставки підтвердженням виконання обов'язку з поставки товару є товарно-транспортна накладна та реєстр накладних складу, відповідно, відсутність таких документів свідчить про відсутність фактичного здійснення спірних господарських операцій.

В той же час, відповідно до вимог укладених Позивачем Договорів поставки товар повинен відповідати нормам якості ДСТУ 4964:2008, а також наступним якісним показникам згідно із викладеним переліком.

Між тим, національний стандарт України ДСТУ 4964:2008 «Соя. Технічні умови» (надалі - ДСТУ 4964:2008) поширюється на насіння сої, призначене для використовування на продовольчі, кормові та технічні потреби і для експортування.

Пунктом 7.5 ДСТУ 4964:2008 встановлено, що кожну партію насіння сої супроводжують свідоцтвом про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів, радіонуклідів та посвідченням або сертифікатом про якість.

При цьому, з огляду на зміст укладених Позивачем Договорів поставки судом встановлено, що якість партії поставленого ТОВ «Вторметекспорт» товару також вказується в документі про підтвердження якості такого товару, проте, відповідні документи про якість поставленого товару суду під час розгляду справи не надавались.

Поряд із цим, відповідно до п.186.1 ст.186 ПК України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Так, умовами укладених між Позивачем та ТОВ «Вторметекспорт» Договорів поставки сторонами визначений пункт поставки, а саме: склад ПрАТ «Укрелеваторпром», Одеський морський торговий порт.

При цьому, відповідно до пояснень свідка ОСОБА_6 вказаний вище склад є виробничою потужністю Замовника Позивача ТОВ «Агропромислова група», в той час, як власних/орендованих приміщень (складів) Позивач не має.

Водночас, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що на виконання вимог суду Позивачем також не було надано будь-яких доказів на підтвердження наявності у ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» матеріально-технічної бази для здійснення своєї господарської діяльності.

Поряд із цим, в матеріалах справи відсутні будь-які пояснення та їх документальне підтвердження щодо місця вантажовідправлення, які б дали суду можливість встановити фактичне місце, де товар перебував на час початку його перевезення - місцезнаходження складів виробничих потужностей контрагента-постачальника ТОВ «Вторметекспорт».

Крім того, з огляду на надані Позивачем видаткові накладні до Договорів поставки суд також був позбавлений можливості встановити фактичне місце постачання ТОВ «Вторметекспорт» товарів, оскільки вказане в них місце складання (м. Одеса) не містять конкретної адреси, як наслідок, суд не має змоги також встановити відповідний проміжок часу, з якого поставка вважається реально виконаною.

В той же час, суд звертає увагу, що вказані вище видаткові накладні, а також наявні у справі рахунки на оплату не містять ні прізвищ, ні посади підписантів, відповідальних за здійснення господарських операцій від імені Постачальника - ТОВ «Вторметекспорт» (рахунки на оплату), так і від імені Покупця - ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія», що не дає змоги ідентифікувати особу, яка фактично брала участь у здійсненні вказаних операцій.

Разом із тим, за поясненнями свідка ОСОБА_6 всі видаткові накладні до Договорів поставки підписувались довіреною особою ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» - гр. ОСОБА_8 на підставі виписаної довіреності на право отримання від ТОВ «Вторметекспорт» товарів та підписання відповідних документів, яку зареєстровано у відповідному журналі реєстрації виданих Позивачем довіреностей.

Між тим, суд приймає до уваги посилання Відповідача на Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (надалі - Інструкція №99), в якій передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Так, відповідно до п.2 Інструкції №99 бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п.6 Інструкції №99).

При цьому, Інструкція №99 поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

В той же час, на виконання вимог суду Позивачем не було надано доказів на підтвердження видання будь-яких довіреностей або їх копій від ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія», які б посвідчували право вказаного представника ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» на отримання поставлених товарів та право підписання ним видаткових накладних від Постачальника доказів суду не надано. Крім того, не містять матеріали справи ані журналів реєстрації виданих довіреностей, ані витягів із таких журналів.

В свою чергу, суд вважає за належне зазначити, що сама наявність документів, підписаних з боку Постачальника та Покупця невстановленими особами, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки фактично учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, матеріали не переміщувались, їх відвантаження, передачу та зберігання не підтверджено.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 р. К/800/36711/13.

Крім того, як було повідомлено свідком ОСОБА_6, для прийняття (перевірки якості, кількості) поставленого контрагентом товару представники Позивача на склад ПрАТ «Укрелеваторпром» (пункт поставки) не виїжджали, товар передавався одразу Замовнику, оскільки ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» є лише посередником.

Таким чином, відсутність будь-яких належних документів (окрім видаткових накладних та рахунків на оплату), які б підтвердили реальність здійснення спірних господарських операцій за укладеними Договорами поставки, дає суду підстави для висновку про безпідставність віднесення Позивачем суму витрат розміром 13 321 637,00 грн., понесених в результаті таких взаємовідносин.

Разом із тим, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача на отримані матеріали щодо контрагента-постачальника Позивача (акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.11.2013 р. №1936/2201 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вторметекспорт»), яким встановлено відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Так, у зв'язку із ненаданням Позивачем при проведенні перевірки первинної документації по господарським взаємовідносинам із його Постачальником за жовтень 2012 р., податковий орган прийшов до висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій, що не дозволяє формувати дані податкового обліку. Згідно із цим, у перевіряємому періоді ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» було занижено податок на прибуток на загальну суму 2 797 544,00 грн.

Водночас, Позивач стверджує, що як і реальність здійснення спірних господарських операцій із ТОВ «Вторметекспорт» так і мета таких операцій посвідчується саме наявними в матеріалах справи документами та укладеними ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» договорами із контрагентами-замовниками разом із доданими до них видатковими накладними, а саме: із ТОВ «Агропромислова група» (договір поставки №АПГ12-2509/61 від 25.09.2012 р.); із ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал» (договори купівлі-продажу №510/1-082892 від 17.10.2012 р., №510/1-083103 від 22.10.2012 р. та №510/1-083218 від 23.10.2012 р.).

Однак судом не приймаються до уваги відповідні докази, оскільки за одними лише договорами та видатковими накладними неможливо підтвердити фактичний рух активів або зміни у власному капіталі Позивача, а також неможливо встановити зв'язок між фактом придбання товарів, спорудженням основних фондів, імпортом товарів, понесенням інших витрат із господарською діяльністю ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія».

В свою чергу, суд зазначає, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Проте, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, не надано жодних належних первинних документів, а також жодних пояснень щодо відсутності таких обов'язкових документів, які б посвідчували про факт здійснення відповідних господарських правовідносин між ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» та його контрагентом ТОВ «Вторметекспорт».

Відповідних висновків суду не спростовують надані Позивачем банківські виписки та платіжні доручення, картки рахунку 361 та 631, оскільки спірні господарські операції між ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» та зазначеним контрагентом не містять правового змісту господарських операцій.

З огляду на викладене, оскільки наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів (сої) фактично не мали реального характеру, факти поставок оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами поставки за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, а Позивачем, в свою чергу, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні правовідносини ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» із відповідним контрагентом.

Відповідно до зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, які пов'язують виникнення у Позивача права включення спірної суми витрат у розмірі 13 321 637,00 грн. до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток на 2 797 544,00 грн.

Поряд із цим, відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При цьому, як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 р. №2198/11/13-11, в розумінні п.123.1 ст.123 ПК України штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України.

В той же час, оскільки податковим органом не вперше виявлено заниження ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» податку на прибуток підприємств за 2012 р., що також не спростовується Позивачем (останній акт документальної перевірки від 31.10.2013 р. №2133/26-58-22-06-15/33945034), тому застосування ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві суми штрафних санкцій розміром 50%, яка становить - 1 398 772,00 грн. суд вважає обґрунтованим.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність винесення Відповідачем податкового повідомлення-рішення від 16.04.2014 р. №000320/2201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 797 544,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції розміром 1 398 772,00 грн., відтак, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір на користь Позивача не відшкодовується.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, оскільки сплачена ТОВ «Агропромислова торгівельна компанія» сума судового збору становить 487,20 грн., відповідно, решта суми судового збору (4384,80 грн.) має бути стягнута з Позивача, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова торгівельна компанія» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова торгівельна компанія» (адреса: 08128, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Мила, вул. Шевченка 18, код ЄДРПОУ 33945034) решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/10384/14».

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін