Рішення

від 26.11.2014 по справі 922/3238/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2014 р.Справа № 922/3238/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Лавренюк Т.А.

судді: Бринцев О.В. , Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Домен", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе", м. Суми , Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод" м. Харків про та зустрічною позовною заявою стягнення 285 492,94грн. Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе", м. Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Домен", м. Харків; Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод", м. Харків про визнання договору недійсним за участю представників сторін:

позивача - Лагутін І.В., дов. б/н від 30.07.2014р.;

першого відповідача - Сафронов М.А., дов. № 18-49/1208 від 28.12.2013р.;

другого відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач після зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" та Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод" суму основного боргу в розмірі 211 346,20грн., пеню в розмірі 43 734,99грн., 3% річних в розмірі 5 919,88грн., збитки від інфляції в розмірі 24 491,87грн. за договором поставки № 3/226 від 29.09.2010р., а також покласти на відповідачів понесені витрати зі сплати судового збору.

10.09.2014р. Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Домен" та Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод", в якій просить суд визнати недійсним договір поруки від 30.09.2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Домен" та Приватним акціонерним товариством "Харківський ремонтно-механічний завод".

Представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі, зустрічні позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні зустрічного позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Представник першого відповідача за первісним позовом (Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе") проти первісного позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, просить в його задоволенні відмовити. Зустрічні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник першого відповідача за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про призначення судової криміналістичної експертизи. На вирішення судового експерта просить поставити наступне питання: в який період часу було виконано підписання керівниками та скріплення печатками ТОВ "ТБ "Домен" та ПАТ "Харківський ремонтно-механічний завод" договору поруки від 10.09.2010р.? Своє клопотання перший відповідач обґрунтовує тим, що договір поруки, укладений між позивачем та другим відповідачем за первісним позовом має ознаки фіктивності.

Представник позивача проти заявленого першим відповідачем клопотання про призначення судової криміналістичної експертизи заперечує, посилаючись на те, що предметом первісного позову є стягнення коштів у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання першим відповідачем, а тому і предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність заборгованості першого відповідача за договором поставки, просить суд в задоволенні клопотання відмовити.

Представник другого відповідача за первісним позовом (Приватне акціонерне товариство "Харківський ремонтно-механічний завод") у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 01.10.2014р. надав до суду заперечення, в яких просить суд в задоволенні первісного позову в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод" як солідарного боржника за договором поставки № 3/226 від 29.09.2010р. відмовити, вважає поруку припиненою на підставі спливу шестимісячного строку для пред'явлення вимог поручителю.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення другого відповідача за первісним позовом про час та місце розгляду справи, проте другий відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника другого відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісні позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення їх представників, суд встановив наступне.

29.09.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Домен" (позивач за первісним позовом) та Публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (перший відповідач за первісним позовом) укладено договір купівлі-продажу № 3/226 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність першого відповідача, а перший відповідач прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію (далі товар), найменування та кількість якої зазначені у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.

У пункті 2.3 договору сторони погодили умови оплати поетапно, а саме перший відповідач зобов'язався здійснити оплату товару в наступному порядку:

- 1 етап: передоплата в розмірі 20% від вартості товару (партії товару) на банківський рахунок позивача протягом 20 днів з моменту отримання від позивача рахунка (копії) на товар;

- 2 етап: оплата 60% від вартості товару (партії товару) на банківський рахунок позивача протягом 20 днів з дати поставки товару;

- 3 етап: оплата 20% від вартості товару (партії товару) на банківський рахунок позивача протягом 10 банківських днів з моменту підтвердження органами податкової служби заявленого першим відповідачем до відшкодування податку на додану вартість, сплаченого першим відповідачем в ціні товару, придбаного у позивача.

Умови та строки поставки товару зазначаються в специфікаціях до договору (п.3.1 договору).

09.07.2013р. сторонами договору було підписано специфікацію № 13, відповідно до якої було погоджено найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару, строк (не більше 20 календарних днів з моменту списання грошових коштів (20% передоплати) з рахунку першого відповідача за товар, що постачається) та базис поставки (FCA м. Харків (склад Постачальника).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач на виконання умов договору та погодженої між сторонами специфікації № 13 від 09.07.2013р. поставив 16.07.2013р. першому відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 262 187,52грн., який було отримано останнім без будь-яких зауважень та заперечень. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № 160713 від 16.07.2013р. та довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей № 31768 від 15.07.2013р., оформленими належним чином та наявними у справі.

Видаткова накладна відповідає вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дана накладна є первинним документом, яка фіксує факт здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Як зазначає позивач, перший відповідач розрахувався за поставлений за видатковою накладною № 160713 від 16.07.2013р. товар частково, а саме: 23.04.2013р. перерахував на розрахунковий рахунок позивача за попередньою специфікацією спірного договору кошти в розмірі 9 678,00грн., заборгованість за якою складала 5 024,20грн., у зв'язку з чим зайві 4 653,80грн., за спільною домовленістю з першим відповідачем, було визначено як передоплату за наступні поставки товару за договором та вже після поставки позивачем товару, перший відповідач частково сплатив грошові кошти в розмірі 20 000,00грн. - 11.09.2013р. та 26 187,52грн. - 13.02.2014р. Факт оплати підтверджується копіями банківських виписок, наявними у справі (а.с.134, 135 т.І). Підставою для здійснення оплати товару першим відповідачем зазначено спірний договір та рахунок № 002176 від 11.07.2013р.

Оскільки сторони за договором погодили поетапний строк оплати за поставлений товар, тому для кожного платежу окремо встановлюється строк виконання зобов'язання з оплати.

При встановленні строку виконання зобов'язання за першим етапом оплати за поставлений за видатковою накладною № 160713 від 16.07.2013р. товар суд виходить з наступного.

Як вже було зазначено судом, сторони у п. п.2.3 договору погодили строк внесення першого платежу, який є передплатою, (у розмірі 20% від вартості товару) протягом 20 днів з моменту отримання від позивача рахунку на товар.

Та вже після того, як першим відповідачем буде здійснена передплата (не більше 20 календарних днів відповідно до п. 3 специфікації № 13 від 09.07.2013р.) позивач повинен був поставити товар.

Доказів направлення рахунку на оплату у розмірі 20% від вартості товару за 20 днів до поставки цього товару позивач суду не надав, тому суд, при визначенні строку оплати за першим платежем керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При цьому якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що обов'язок першого відповідача здійснити передплату став обов'язком оплатити поставлений за видатковою накладною № 160713 від 16.07.2013р. товар (грошовим зобов'язанням) після згоди першого відповідача прийняти від позивача цей товар. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що перший відповідач мав можливість не приймати товар якщо він вважав, що строк поставки цього товару за договором ще не настав.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що перший відповідач повинен був доплатити залишок від 20 % вартості товару (перший платіж за договором), що залишився не сплаченим на дату отримання першим відповідачем товару за видатковою накладною № 160713 від 16.07.2013р., одразу після його прийняття.

Виходячи з викладеного, суд не приймає заперечення першого відповідача щодо ненастання в нього зобов'язання із здійснення першого платежу за договором, оскільки поставка товару на суму 262 187,52грн. була здійснена позивачем без отримання авансового платежу з боку ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", що, на його думку, є порушенням договірних зобов'язань.

Враховуючи здійснені першим відповідачем часткові оплати суд дійшов висновку, що заборгованість ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" за першим платежем (20 % від вартості товару) складає 1 596,18грн.

Другий платіж в розмірі 60% від вартості товару (партії товару) ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" повинно було здійснити протягом 20 днів від дати поставки товару (п.2.3 договору).

Відповідно до п.3.3 договору датою поставки сторони визначили дату передачі товару першому відповідачу, що зазначена у видатковій накладній.

Таким чином, перший відповідач повинен був в строк з 17.07.2013р. по 05.08.2013р. сплатити за поставлений за видатковою накладною № 160713 від 16.07.2013р. товар 157 312,51грн., що складає 60% від вартості поставленого товару.

Доказів здійснення цієї оплати перший відповідач суду не надав, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Заперечення ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" стосовно того, що строк оплати 60% вартості партії товару, що визначена специфікацією № 13, не настав, оскільки позивач поставив лише частину погодженої партії товару на суму 262 187,52грн., тоді як обсяг партії, що мав бути поставлений складає 302 428,08грн. колегія суддів не вважає обґрунтованими виходячи з наступного.

Як вже було зазначено судом, сторони у договорі погодили строк оплати 60% від вартості товару протягом 20 днів з моменту поставки товару та моментом поставки визначили дату передачі товару, що зазначена у видатковій накладній. Умову, щодо оплати товару в залежності від поставки лише повного обсягу узгодженої партії товару, сторони у договорі не передбачили.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі не згоди отримати лише частину узгодженої у специфікації кількості товару, перший відповідач, як покупець за договором, не був позбавлений можливості від здійснення свого права, передбаченого ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, та відмовитись від прийняття переданого йому за видатковою накладною № 160713 від 16.07.2013р. товару.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати.

Суд звертає увагу, що видаткова накладна № 160713 від 16.07.2013р. підписана з боку ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" без будь - яких зауважень та заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" за другим платежем за поставлений за видатковою накладною № 160713 від 16.07.2013р. товар складає 157 312,51грн., строк її сплати є таким що настав, та на час розгляду справи дана заборгованість не сплачена.

Здійснення остаточного розрахунку в розмірі 20% від вартості товару (партії товару), відповідно до п.2.3 договору сторони погодили протягом 10 банківських днів з моменту підтвердження органами податкової служби заявленого ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до відшкодування податку на додану вартість, сплаченого ним, як покупцем в ціні товару, придбаного у позивача.

Таким чином, сторони у договорі передбачили момент остаточного розрахунку в залежності від конкретної обставини, при цьому доказів настання цієї обставини позивач суду не надав, так само, як і в матеріалах справи такі докази відсутні.

Суд завертає увагу на те, що умова здійснення оплати за третім платежем сформульована у договорі таким чином, що не відомо наступить вона чи ні, при цьому суд, при вирішенні даного питання, керується наступним.

Частина 1 ст. 627 Цивільного кодексу України закріплює принцип свободи договору, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони при визначенні умови договору щодо остаточного розрахунку за поставлений товар (у розмірі 20% від його вартості) керувались наданим їм законом правом, а саме ч. 1 ст. 212 та ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, та поставили момент настання обов'язку щодо здійснення третього платежу за договором в залежність від настання конкретної події.

За таких обставин, висновок позивача, що дана умова договору є незаконною, суд вважає помилковим.

При цьому суд, при вирішенні даного питання враховує і те, що сторони поставили в залежність від підтвердження органами податкової служби заявленого ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до відшкодування податку на додану вартість оплату не всіх 100% вартості поставленого за договором товару, а лише 20%, які, якщо розбирати структуру ціноутворення, і є розміром податку на додану вартість, який є надбавкою на ціну реалізації товару та сплачується покупцем у ціні товару при його придбанні.

Таким чином, суд вважає, що сторонами не був порушений принцип платності договору, оскільки лише 20% від вартості товару сторони поставили в залежність від настання певної події, яка не відомо настане чи ні.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що момент сплати остаточного платежу в розмірі 20% від вартості товару, поставленого за договором за видатковою накладною № 160713 від 16.07.2013р., на момент звернення позивача з позовом до суду не настав.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що на момент розгляду справи загальна сума заборгованості ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" перед позивачем за поставлений за договором за видатковою накладною № 160713 від 16.07.2013р. товар складає 158 908,69грн. (заборгованість за першим платежем у розмірі 1 596,18грн. та за другим платежем у розмірі 157 312,51грн).

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 158 908,69грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" суми основного боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 158 908,69грн.

Що стосується первісних позовних вимог в частині стягнення з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" пені та компенсаційних виплат за несвоєчасну оплату заборгованості за поставлений за договором товар суд встановив наступне.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.6.3 договору, сторони погодили, що у разі прострочення оплати другого платежу (доплата в розмірі 60% вартості партії товару, що належить поставити) перший відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1% вартості простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми поставки.

Позивач, за неналежне виконання першим відповідачем своїх зобов'язань, нарахував останньому пеню в розмірі 0,1% від загальної вартості простроченої оплати за товар, в тому числі за прострочення оплати першого (за період із 01.08.2013р. по 01.02.2014р.), другого (за період із 08.08.2013р. по 06.02.2014р.) та третього (за період із 18.02.2014р. по 01.08.2014р.) платежів.

Перевіривши правомірність нарахування пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 10 395,56грн. виходячи з наступного.

Сторони у п.6.1 договору погодили нарахування пені лише за прострочення оплати за другим етапом платежу, тоді як позивач здійснив розрахунок пені за всіма трьома етапами, що суперечить умовам спірного договору.

Крім того, за приписами ст.3 Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем здійснено розрахунок пені в розмірі 0,1%, що значно перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ та суперечить вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Здійснивши вірний розрахунок пені лише за другим платежем на суму заборгованості в розмірі 157 312,51грн. за період з 06.08.2013р. по 06.02.2014р. суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 10 395,56грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції суд встановив наступне.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував 3% річних за прострочення першого платежу (за період із 01.08.2013р. по 01.08.2014р.), другого платежу (за період із 06.08.2013р. по 01.08.2014р.) та третього платежу (за період із 18.02.2014р. по 01.08.2014р.), що склало 5 919,88грн. та збитки від інфляції за несвоєчасну оплату другого (за період із серпня 2013р. по липень 2014р.) та третього платежів (за період із березня 2014р. по липень 2014р.), що склало 24 491,87грн.

Оскільки суд дійшов висновку, що строк здійснення остаточної оплати (третього платежу у розмірі 20% вартості товару) за договором поставки на момент звернення позивача з позовом до суду не настав, то право позивача на нарахування компенсаційних виплат за несплату третього платежу також відсутнє.

Враховуючи викладене, та здійснивши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме: 3% річних на суму 5 208,74грн. та збитків від інфляції в розмірі 18 891,44грн.

Що стосується первісних позовних вимог, пред'явлених до Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод" (другий відповідач), суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач просить суд стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" та Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод" суму основного боргу в розмірі 211 346,20грн., пеню в розмірі 43 734,99грн., 3% річних в розмірі 5 919,88грн., збитки від інфляції в розмірі 24 491,87грн. за договором поставки № 3/226 від 29.09.2010р., а також покласти на відповідачів понесені витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог до другого відповідача, позивач посилається на договір поруки б/н від 30.09.2010р., укладений між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Харківський ремонтно-механічний завод" (далі за текстом договір поруки), відповідно до умов якого Приватне акціонерне товариство "Харківський ремонтно-механічний завод" поручилось перед позивачем за належне виконання Публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" своїх зобов'язань за договором поставки № 3/226 від 29.09.2010р., укладеним між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе".

Дослідивши наданий позивачем договір поруки суд дійшов висновку, що даний договір є неукладеним з наступних підстав.

Сторонами договору поруки б/н від 30.09.2010р. є позивач та Приватне акціонерне товариство "Харківський ремонтно-механічний завод", при цьому суд звертає увагу на той факт, що відповідно до витягу з ЄДРПОУ, наданого першим відповідачем (том І а.с. 98), станом на 30.09.2010р. в єдиному державному реєстрі за тим же кодом була зареєстрована юридична особа з іншою назвою.

Таким чином, судом встановлено, що на момент укладення договору поруки юридичної особи з такою назвою в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України не було.

Суд не приймає пояснення другого відповідача з посиланням на те, що даний договір поруки був втрачений, після чого відновлювався та саме тому в цьому договорі зазначено назву юридичної особи, якої ще не було на момент його укладення, оскільки доказів в підтвердження цього факту ні позивачем ні другим відповідачем суду надано не було, в матеріалах справи дані докази також відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що договір поруки, який міститься в матеріалах справи, має печатку товариства позивача, однак, з боку уповноваженої особи позивача даний договір не підписаний (том І а.с. 28).

У судовому засіданні позивач зазначений факт пояснив тим, що ним до матеріалів справи був наданий його екземпляр договору, який може бути ним підписаний в будь - який момент.

Оскільки іншого екземпляру договору поруки, підписаного з боку двох сторін, позивачем до матеріалів справи надано не було, колегія суддів розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За приписами ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України договір між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно із ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, договір, що не підписаний є таким, що неукладений.

Оскільки судом встановлено, що на момент укладення договору поруки юридичної особи з назвою Приватне акціонерне товариство "Харківський ремонтно-механічний завод" в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України не було та наявний в матеріалах справи договір поруки не підписаний з боку уповноваженої особи позивача, суд дійшов висновку, що договір поруки б/н від 30.09.2010р. є неукладеним, а тому правові підстави для задоволення первісного позову відносно Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод" відсутні.

З цих самих підстав колегія суддів вважає клопотання першого відповідача про проведення судової криміналістичної експертизи договору поруки б/н від 30.09.2010р. таким, що не підлягає задоволенню, оскільки даний договір судом визнаний неукладеним.

Дослідивши матеріали зустрічної позовної заяви, додані до неї докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" просить суд визнати недійсним договір поруки від 30.09.2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Домен" та Приватним акціонерним товариством "Харківський ремонтно-механічний завод".

Свої позовні вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що даний правочин за змістом ст.234 Цивільного кодексу України є фіктивним, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлювалися цим правочином; договір поруки не відповідає вимогам ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України; та укладаючи договір поруки сторони не визначили змісту зобов'язання, що забезпечується, його істотних умов, тому в цій частині договір не відповідає вимогам ч.2 ст.553 та ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України. Вважає договір поруки від 30.09.2010р. недійсним, а отже таким, що не породжує правові наслідки, крім наслідків недійсності, що передбачені вимогами ст.216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.

Таким чином, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Оскільки судом при розгляді первісного позову по даній справі встановлено, що договір поруки б/н від 30.09.2010р. є неукладеним, тому правові підстави для визнання даного договору недійсним відсутні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при задоволенні позову частково судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при відмові в позові судовий збір покладається на позивача.

За таких обставин, судові витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову покладаються на позивача та першого відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви покладаються на позивача за зустрічним позовом.

За таких обставин, керуючись ст.ст.204, 207, 212, 215, 538, 610, 611, 612, 625, 627, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, п.1,1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе", код ЄДРПОУ 05747991 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе", код ЄДРПОУ 05747991 (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, відомості про рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Домен", код ЄДРПОУ 31940144 (61009, м. Харків, вул. Котлова, 203, відомості про рахунки відсутні) - 158 908,69грн. основного боргу, 10 395,56грн. пені, 5 208,74грн. 3% річних, 18 891,44грн. збитків від інфляції, 3 868,09грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" суми основного боргу в розмірі 52 437,51грн., пені в розмірі 33 339,43грн., 3% річних в розмірі 711,14грн., збитків від інфляції в розмірі 5 600,43грн. відмовити.

В задоволенні первісного позову до Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод" м. Харків, код ЄДРПОУ 00952321 (61139, м. Харків, вул. Котлова, 236) - відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе", код ЄДРПОУ 0574799 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Домен", код ЄДРПОУ 31940144 та Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод" м. Харків, код ЄДРПОУ 00952321 - відмовити повністю.

Повне рішення складено 01.12.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Т.А. Лавренюк О.В. Бринцев О.В. Макаренко