Постанова

від 30.01.2015 по справі 922/3238/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р. Справа № 922/3238/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Лагутін І.В.

1-го відповідача - Сафронов М.А.

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе", м. Суми (вх.№4436Х/3-9) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Домен", м.Харків (вх.№4499Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 26.11.14 у справі №922/3238/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Домен", м. Харків

до 1) Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе", м. Суми ,

2) Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод", м. Харків

про стягнення 285492,94 грн

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе", м. Суми

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Домен", м. Харків;

2) Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод", м. Харків

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2014 року ТОВ "Торговий будинок "Домен" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути солідарно з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" та ПАТ "Харківський ремонтно-механічний завод" суму основного боргу в розмірі 211346,20грн., пеню в розмірі 43734,99грн., 3% річних в розмірі 5 919,88грн., збитки від інфляції в розмірі 24 491,87грн. за договором поставки № 3/226 від 29.09.2010р. ( з урахуванням зменшення розміру позовних вимог), а також покласти на відповідачів понесені витрати зі сплати судового збору.

10.09.2014р. ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" звернулось із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Торговий будинок "Домен" та ПАТ "Харківський ремонтно-механічний завод", в якій просив визнати недійсним договір поруки від 30.09.2010р., укладений між ТОВ "Торговий будинок "Домен" та ПАТ "Харківський ремонтно-механічний завод".

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.11.2014р. по справі №922/3238/14 (колегія у складі: головуючого судді: Лавренюк Т.А., судді: Бринцев О.В., Макаренко О.В.) первісний позов до ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе", задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Домен" - 158 908,69грн. основного боргу, 10395,56грн. пені, 5208,74грн. 3% річних, 18891,44грн. збитків від інфляції, 3868,09грн. судового збору, з посиланням на невиконання умов договору в частині оплати отриманого товару, в частині стягнення з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" суми основного боргу в розмірі 52 437,51грн., пені в розмірі 33 339,43грн., 3% річних в розмірі 711,14грн., збитків від інфляції в розмірі 5 600,43грн. в позові відмовлено.

В задоволенні позову до ПАТ "Харківський ремонтно-механічний завод" м. Харків та зустрічного позову ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" до ТОВ "Торговий будинок "Домен" та ПАТ "Харківський ремонтно-механічний завод" м.Харків відмовлено повністю.

ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, а саме на те, що справу роглянуто з порушенням правил територіальної підсудності, просить скасувати рішення господарського суду, передати матеріали справи за підсудністю до господарського суду Сумської області, просить судові витрати покласти на позивача.

ТОВ "Торговий будинок "Домен" з рішенням суду першої інстанції частково не погодилося, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, необґрунтованість оскаржуваного рішення при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Торговий будинок "Домен" на та прийняти нове рішення у справі, яким стягнути з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" суму 52437,51 грн. основного боргу, 711,14 грн. процентів річних, 5600,43грн. збитків від інфляції ( всього 58 749,08 грн.), посилаючись на те, що умови договору, які визначають остаточний розрахунок між сторонами з посиланням на підтвердження органами податкової служби заявленого покупцем до відшкодування ПДВ, сплаченого покупцем в ціні товару, придбаного у постачальника не відповідають вимогам чинного законодавства та не могли бути покладені в основу оскаржуваного рішення.

Позивач зазначає, що обставина, з якою сторони пов'язали початок строку виконання зобов'язання ПАТ «Сумське НВО ім. М.В, Фрунзе» щодо остаточної оплати поставленого товару, залежить від волі ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе», а позивач не мав змоги отримати інформацію, про настання такої події, оскільки інформація про неї є інформацією з обмеженим доступом, відповідач повинен був розразхуватись протягом 7 кал. Днів з моменту отримання вимоги.

ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, позивач не наводить норм матеріального права, які обмежують доступ до інформації про подію, з настанням якої сторони пов'язали початок строку виконання зобов'язання ПАТ «Сумське НВО ім. М.В, Фрунзе» щодо остаточної оплати поставленого товару, і більше того, не додає доказів про здійснені ним запити до ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» чи органів податкової служби про отримання такої інформації. Підтвердження органами податкової служби заявленого до відшкодування податку на додану вартість, сплаченого ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» в ціні товару, придбаного у позивача, жодним чином не залежить від волі відповідача, а здійснюється в порядку, передбаченому ст.ст. 200.4 -200.16 Податкового кодексу України.

Другий відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, не з'явлення представника другого відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 29.09.2010р. між ТОВ "Торговий будинок "Домен" (позивач за первісним позовом) та ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" (перший відповідач за первісним позовом) укладено договір купівлі-продажу № 3/226, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність першого відповідача, а перший відповідач прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію (товар), найменування та кількість якої зазначені у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.3 договору сторони встановили, умови оплати поетапно, а саме перший відповідач зобов'язався здійснити оплату товару в наступному порядку: 1 етап: передоплата в розмірі 20% від вартості товару (партії товару) на банківський рахунок позивача протягом 20 днів з моменту отримання від позивача рахунка (копії) на товар; 2 етап: оплата 60% від вартості товару (партії товару) на банківський рахунок позивача протягом 20 днів з дати поставки товару; 3 етап: оплата 20% від вартості товару (партії товару) на банківський рахунок позивача протягом 10 банківських днів з моменту підтвердження органами податкової служби заявленого першим відповідачем до відшкодування податку на додану вартість, сплаченого першим відповідачем в ціні товару, придбаного у позивача.

У п.3.1. договору встановлено, що умови та строки поставки товару зазначаються в специфікаціях до договору.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що 09.07.2013р. сторонами договору підписано специфікацію № 13, відповідно до якої погоджено найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару, строк (не більше 20 календарних днів з моменту списання грошових коштів (20% передоплати) з рахунку першого відповідача за товар, що постачається) та базис поставки (FCA м. Харків (склад Постачальника).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що на виконання умов договору та погодженої між сторонами специфікації №13 від 09.07.2013р. позивач поставив 16.07.2013р. першому відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 262187,52грн., який отримано останнім без будь-яких зауважень та заперечень.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № 160713 від 16.07.2013р. та довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей № 31768 від 15.07.2013р., оформленими належним чином.

Видаткова накладна відповідає вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дана накладна є первинним документом, яка фіксує факт здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що перший відповідач розрахувався за поставлений за видатковою накладною № 160713 від 16.07.2013р. товар частково, а саме: 23.04.2013р. перерахував на розрахунковий рахунок позивача за попередньою специфікацією спірного договору кошти в розмірі 9678,00грн., заборгованість за якою складала 5024,20грн., у зв'язку з чим зайві 4653,80грн., за спільною домовленістю з першим відповідачем, було визначено як передоплату за наступні поставки товару за договором та вже після поставки позивачем товару, перший відповідач частково сплатив грошові кошти в розмірі 20000,00грн. - 11.09.2013р. та 26 187,52грн. - 13.02.2014р., що підтверджується копіями банківських виписок, наявними у справі (а.с.134, 135 т.І). Підставою для здійснення оплати товару першим відповідачем зазначено спірний договір та рахунок № 002176 від 11.07.2013р.

Оскільки сторони за договором погодили поетапний строк оплати за поставлений товар, тому для кожного платежу окремо встановлюється строк виконання зобов'язання з оплати.

Суд першої інстанції при встановленні строку виконання зобов'язання за першим етапом оплати за поставлений за видатковою накладною №160713 від 16.07.2013р. товар виходив з наступного.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили строк внесення першого платежу, який є передплатою, (у розмірі 20% від вартості товару) протягом 20 днів з моменту отримання від позивача рахунку на товар, та вже після того, як першим відповідачем буде здійснена передплата (не більше 20 календарних днів відповідно до п. 3 специфікації № 13 від 09.07.2013р.) позивач повинен був поставити товар.

На підставі вивчення матеріалів справи колегією суддів встановлено, що доказів направлення рахунку на оплату у розмірі 20% від вартості товару за 20 днів до поставки цього товару позивач суду не надав, тому суд першої інстанції правомірно, при визначенні строку оплати за першим платежем керувався наступним платежем.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При цьому якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що обов'язок першого відповідача здійснити передплату став обов'язком оплатити поставлений за видатковою накладною №160713 від 16.07.2013р. товар (грошовим зобов'язанням) після згоди першого відповідача прийняти від позивача цей товар, при цьому, перший відповідач мав можливість не приймати товар якщо він вважав, що строк поставки цього товару за договором ще не настав.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд першої інстанції обгрунтовано встановив, що перший відповідач повинен був доплатити залишок від 20 % вартості товару (перший платіж за договором), що залишився не сплаченим на дату отримання першим відповідачем товару за видатковою накладною №160713 від 16.07.2013р., одразу після його прийняття.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв заперечення першого відповідача щодо ненастання в нього зобов'язання із здійснення першого платежу за договором, оскільки поставка товару на суму 262187,52грн. здійснена позивачем без отримання авансового платежу з боку ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", що, на його думку, є порушенням договірних зобов'язань.

Суд першої інстанції, враховуючи здійснені першим відповідачем часткові оплати, зробив обгрунтований висновок, що заборгованість ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" за першим платежем (20% від вартості товару) складає 1596,18грн.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що другий платіж в розмірі 60% від вартості товару (партії товару) ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" повинно було здійснити протягом 20 днів від дати поставки товару.

У п.3.3 договору зазначено, що датою поставки сторони визначили дату передачі товару першому відповідачу, що зазначена у видатковій накладній.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що перший відповідач повинен був в строк з 17.07.2013р. по 05.08.2013р. сплатити за поставлений за видатковою накладною № 160713 від 16.07.2013р. товар 157312,51грн., що складає 60% від вартості поставленого товару, але доказів здійснення цієї оплати перший відповідач не надав.

Колегія суддів вважає, що заперечення ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" стосовно того, що строк оплати 60% вартості партії товару, що визначена специфікацією № 13, не настав, оскільки позивач поставив лише частину погодженої партії товару на суму 262 187,52грн., тоді як обсяг партії, що мав бути поставлений складає 302 428,08грн. є безпідставними, оскільки, сторони у договорі погодили строк оплати 60% від вартості товару протягом 20 днів з моменту поставки товару та моментом поставки визначили дату передачі товару, що зазначена у видатковій накладній, а умову, щодо оплати товару в залежності від поставки лише повного обсягу узгодженої партії товару, сторони у договорі не передбачили.

При цьому, у разі не згоди отримати лише частину узгодженої у специфікації кількості товару, перший відповідач, як покупець за договором, не був позбавлений можливості від здійснення свого права, передбаченого ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, та відмовитись від прийняття переданого йому за видатковою накладною № 160713 від 16.07.2013р. товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати.

Матеріали спраави свідчать, що видаткова накладна № 160713 від 16.07.2013р. підписана з боку ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" без будь - яких зауважень та заперечень.

Суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що заборгованість ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" за другим платежем за поставлений за видатковою накладною № 160713 від 16.07.2013р. товар складає 157312,51грн., строк її сплати є таким що настав, та на час розгляду справи дана заборгованість не сплачена.

Суд першої інстанції обгрунтовано встановив, що здійснення остаточного розрахунку в розмірі 20% від вартості товару (партії товару), відповідно до п.2.3 договору сторони погодили протягом 10 банківських днів з моменту підтвердження органами податкової служби заявленого ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до відшкодування податку на додану вартість, сплаченого ним, як покупцем в ціні товару, придбаного у позивача.

Отже, сторони у договорі передбачили момент остаточного розрахунку в залежності від конкретної обставини, при цьому доказів настання цієї обставини позивач суду не надав, так само, як і в матеріалах справи такі докази відсутні.

Судом першої інстанції встановлено, що умова здійснення оплати за третім платежем сформульована у договорі таким чином, що не відомо наступить вона чи ні, при вирішенні даного питання, керувався наступним.

Частина 1 ст. 627 Цивільного кодексу України закріплює принцип свободи договору, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Суд першої інстанції правомірно встановив, що сторони при визначенні умови договору щодо остаточного розрахунку за поставлений товар (у розмірі 20% від його вартості) керувались наданим їм законом правом, а саме ч. 1 ст. 212 та ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, та поставили момент настання обов'язку щодо здійснення третього платежу за договором в залежність від настання конкретної події.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, щодо посилання позивача, що дана умова договору - незаконна, є безпідставним, оскільки, сторони поставили в залежність від підтвердження органами податкової служби заявленого ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до відшкодування податку на додану вартість оплату не всіх 100% вартості поставленого за договором товару, а лише 20%, які, якщо розбирати структуру ціноутворення, і є розміром податку на додану вартість, який є надбавкою на ціну реалізації товару та сплачується покупцем у ціні товару при його придбанні.

Таким чином, сторонами не був порушений принцип платності договору, оскільки лише 20% від вартості товару сторони поставили в залежність від настання певної події, яка не відомо настане чи ні.

Суд першої інстанції правомірно встановив , що момент сплати остаточного платежу в розмірі 20% від вартості товару, поставленого за договором за видатковою накладною №160713 від 16.07.2013р., на момент звернення позивача з позовом до суду не настав.

Отже, на момент розгляду справи загальна сума заборгованості ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" перед позивачем за поставлений за договором за видатковою накладною № 160713 від 16.07.2013р. товар складає 158908,69грн. (заборгованість за першим платежем у розмірі 1596,18грн. та за другим платежем у розмірі 157312,51грн).

Суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" суми основного боргу в розмірі 158908,69грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати другого платежу (доплата в розмірі 60% вартості партії товару, що належить поставити) перший відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1% вартості простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми поставки.

Позивач, за неналежне виконання першим відповідачем своїх зобов'язань, нарахував останньому пеню в розмірі 0,1% від загальної вартості простроченої оплати за товар, в тому числі за прострочення оплати першого (за період із 01.08.2013р. по 01.02.2014р.), другого (за період із 08.08.2013р. по 06.02.2014р.) та третього (за період із 18.02.2014р. по 01.08.2014р.) платежів.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили нарахування пені лише за прострочення оплати за другим етапом платежу, тоді як позивач здійснив розрахунок пені за всіма трьома етапами, що суперечить умовам спірного договору.

Відповідно до ст.3 Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем здійснено розрахунок пені в розмірі 0,1%, що значно перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ та суперечить вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суд першої інстанції, здійснивши вірний розрахунок пені лише за другим платежем на суму заборгованості в розмірі 157312,51грн. за період з 06.08.2013р. по 06.02.2014р., обгрунтовано частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 10395,56грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував 3% річних за прострочення першого платежу (за період із 01.08.2013р. по 01.08.2014р.), другого платежу (за період із 06.08.2013р. по 01.08.2014р.) та третього платежу (за період із 18.02.2014р. по 01.08.2014р.), що склало 5 919,88грн. та збитки від інфляції за несвоєчасну оплату другого (за період із серпня 2013р. по липень 2014р.) та третього платежів (за період із березня 2014р. по липень 2014р.), що склало 24 491,87грн.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що строк здійснення остаточної оплати (третього платежу у розмірі 20% вартості товару) за договором поставки на момент звернення позивача з позовом до суду не настав, тому право позивача на нарахування компенсаційних виплат за несплату третього платежу відсутнє та частково задовольнив позовні вимоги, стягнувши 3% річних на суму 5208,74грн. та збитків від інфляції в розмірі 18891,44грн.

Позивач просив стягнути солідарно з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" та ПАТ "Харківський ремонтно-механічний завод" суму основного боргу в розмірі 211346,20грн., пеню в розмірі 43734,99грн., 3% річних в розмірі 5919,88грн., збитки від інфляції в розмірі 24 491,87грн. за договором поставки № 3/226 від 29.09.2010р., а також покласти на відповідачів понесені витрати зі сплати судового збору, з посиланням на договір поруки б/н від 30.09.2010р., укладений між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Харківський ремонтно-механічний завод" (далі за текстом договір поруки), відповідно до умов якого Приватне акціонерне товариство "Харківський ремонтно-механічний завод" поручилось перед позивачем за належне виконання Публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" своїх зобов'язань за договором поставки № 3/226 від 29.09.2010р., укладеним між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе".

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що договір поруки б/н від 30.09.2010р. є неукладеним з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, сторонами договору поруки б/н від 30.09.2010р. є позивач та ПАТ "Харківський ремонтно-механічний завод", при цьому відповідно до витягу з ЄДРПОУ, наданого першим відповідачем (том І а.с. 98), станом на 30.09.2010р. в єдиному державному реєстрі за тим же кодом зареєстрована юридична особа з іншою назвою.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що на момент укладення договору поруки юридичної особи з такою назвою в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України не було.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання другого відповідача на те, що даний договір поруки був втрачений, після чого відновлювався та саме тому в цьому договорі зазначено назву юридичної особи, якої ще не було на момент його укладення, оскільки доказів в підтвердження цього факту ні позивачем ні другим відповідачем суду не надано , в матеріалах справи дані докази також відсутні.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що договір поруки має печатку товариства позивача, однак, з боку уповноваженої особи позивача даний договір не підписаний (том І а.с. 28), а іншого екземпляру договору поруки, підписаного з боку двох сторін, позивачем до матеріалів справи надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України договір між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом першої інстанції встановлено, що на момент укладення договору поруки юридичної особи з назвою Приватне акціонерне товариство "Харківський ремонтно-механічний завод" в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України не було та наявний в матеріалах справи договір поруки не підписаний з боку уповноваженої особи позивача, а тому правові підстави для задоволення первісного позову відносно Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод" відсутні.

Суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні клопотання першого відповідача про проведення судової криміналістичної експертизи договору поруки б/н від 30.09.2010р., оскільки даний договір судом визнаний неукладеним.

Позивач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" просить суд визнати недійсним договір поруки від 30.09.2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Домен" та Приватним акціонерним товариством "Харківський ремонтно-механічний завод", з посиланням на те, що даний правочин за змістом ст.234 Цивільного кодексу України є фіктивним, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлювалися цим правочином; договір поруки не відповідає вимогам ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України; та укладаючи договір поруки сторони не визначили змісту зобов'язання, що забезпечується, його істотних умов, тому в цій частині договір не відповідає вимогам ч.2 ст.553 та ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України. Вважає договір поруки від 30.09.2010р. недійсним, а отже таким, що не породжує правові наслідки, крім наслідків недійсності, що передбачені вимогами ст.216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.

Отже, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що при розгляді первісного позову по даній справі договір поруки б/н від 30.09.2010р. визнано неукладеним, тому правові підстави для визнання неукладеного договору недійсним відсутні та відмовив в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" та ТОВ "Торговий будинок "Домен" не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 207,208, 215, 530, 610, 611, 612,625, 638, 692 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе", м. Суми та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Домен" залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 26.11.14 у справі №922/3238/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 30.01.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.