Рішення

від 11.03.2009 по справі 50/31

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/31

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/31

11.03.09

За позовом     товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК - Транс"

до                     товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"

про                  стягнення 87 451,74 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача                 Глова Н.Ю.(дов. від 12.11.2008)  

Від відповідача         Колісник О.А.(дов. від 16.12.2008)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 87 451,74 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.01.2009 порушено провадження у справі №50/31 та призначено її до розгляду на 26.01.2009.

Представник відповідача в судове засідання 26.01.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання.

В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 18.02.2009.

18.02.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для проведення та підписання звірки взаєморозрахунків між сторонами. Розгляд справи було відкладено на 11.03.2009.

Представники відповідача та позивача в судове засідання 11.03.2009 з'явилися та дали додаткові пояснення по справі.

Представниками сторін були подані акти звірки взаєморозрахунків. Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, що поданий відповідачем заборгованість станом на 30.10.2008 становить 41 832,47 грн. Поданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків відображає розрахунки між сторонами станом на 23.02.2009, відповідно до даного акту заборгованість відповідача становить 85 846,535 грн. Дана різниця обґрунтована тим, що 31.10.2008 дебіторська заборгованість відповідача збільшилась на 54 014,06, а 14.11.2008 відповідач зменшив свою заборгованість на 10 000,00 грн.

В судовому засіданні 11.03.2009 представник позивача подав розрахунок ціни позову до відповідача і позовні вимоги відповідно до даного розрахунку підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заборгованість у розмірі 41 832,47 грн. визнав, проти інших позовних вимог позивача заперечував та просив відмовити в їх задоволенні, однак доказів необґрунтованості вимог позивача суду не подав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "ТНК - Транс" (далі-позивач, продавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус"(далі-відповідач, покупець за договором) було укладено договір поставки № 1144(далі –договір).

Згідно пункту 2.1. договору продавець протягом строку дії цього договору зобов'язується за замовленням покупця, за умови їх підтвердження, поставляти та передавати через мережу АЗС у власність покупця старт-картки та нафтопродукти(далі товар) в асортименті, за якістю та в кількості визначеній відповідно до накладних, які є невід'ємними частинами цього договору, надавати послуги(мийки, СТО, Шиномонтажу), визначених у актах виконаних робіт, які є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується приймати товар та/або послуги на АЗС та оплачувати його/їх на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 394 046,53 грн., що підтверджується: накладними: № 904 від 30.04.2008; № 4954 від 31.05.2008; № 7027 від 30.06.2008; № 8323 від 31.07.2008; № 11418 від 31.08.2008; № 13033 від 30.09.2008; № 15548 від 31.10.2008 та довіреностями на отримання товару № 156-Д від 19.05.2008 і № 150/1-Д від 30.04.2008.

Вищевказані накладні та довіреності на отримання товару приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу  та прийняття його останнім.

Відповідно до п. 4.1. договору покупець зобов'язався своєчасно оплачувати продавцю вартість товару на умовах визначених у п. 7.1. цього договору.

Згідно п. 7.1. договору товар поставляється покупцю на АЗС на умовах відстрочки платежу, розмір якої не може перевищувати 30 000,00 грн. Оплата товару покупцем продавцю має здійснюватись щоденно, але в будь-якому випадку не менше двох разів на тиждень. При цьому, якщо вартість поставленого та неоплаченого товару перевищуватиме визначений вище ліміт, то вартість поставленого товару, що перевищує ліміт 30 000,00 грн., повинна бути сплачена протягом 3-х банківських днів з моменту перевищення даного ліміту.

Однак, в порушення умов договору відповідач лише частково розрахувався за поставлений позивачем товар і станом на день розгляду справи заборгованість відповідача становить 85 846,53 грн., що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників сторін.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 85 846,53 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 85 846,53 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 1287,70 грн. інфляційних витрат та 317,51 грн. - три проценти річних від простроченої суми за увесь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85  ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" (юридична адреса: вул. Пирогова, 10-в, м. Київ, 01030, фактична адреса: вул. Героїв Сталінграду, 6-б, корп. 2, секція 3, м. Київ, 04210; проспект Науки, 40/2, м. Київ, 03028; п/р 26001180110772 в КРФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830, код ЄДРПОУ 33194914) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК - Транс" (юридична адреса: вул. Марини Раскової, 19, м. Київ, 02002; поштова адреса: вул. Виборзька, 103, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 32489155, п/р 26009010038930 в ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»в м. Києві, МФО 322313) основний борг в сумі 85 846 (вісімдесят п'ять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 53  коп., 3% річних в сумі 317(триста сімнадцять) грн. 51 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 287(одна тисяча двісті вісімдесят сім) грн. 70 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 874(вісімсот сімдесят чотири)грн. 52 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                                              Головатюк Л.Д.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –31.03.2009