Рішення

від 01.04.2009 по справі 50/40

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/40

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/40

01.04.09

За позовом     товариства з обмеженою відповідальністю "Автолайф центр"

до                     товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант"

про                  стягнення 58 614,59 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача                 Очеретюк О.О.(дов. від 05.01.2009)

Від відповідача      Крива Т.Д.(дов. від 27.02.2009)

                                Масютин С.О.(дов. від 02.02.2009)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Автолайф центр"  до товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант" про стягнення 58 614,59 грн. боргу за надані послуги та поставлений товар.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.01.2009 порушено провадження у справі № 50/40 та призначено до її розгляду на 04.02.2009.

Представник відповідача в судове засідання 04.02.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі. В зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи був відкладений на 27.02.2009.

27.02.2009 в судове засідання прибули представники позивача і відповідача та дали пояснення по справі. Представник позивача заявив про необхідність розгляду клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в межах заявленої до стягнення суми.

Однак, позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

У зв'язку з наведеним суд ухвалою від 27.02.2009 відмовив в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника прибути в судове засідання. Суд задовольнив дане клопотання, розгляд справи було відкладено на 16.03.2009.

Представники сторін в судове засідання 16.03.2009 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Розгляд справи було відкладено на 01.04.2009.

01.04.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі. Представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог, мотивуючи це тим, що між сторонами не було укладено жодного провочину, який регулює відносини щодо предмету позову.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).

Як встановлено частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Також у відповідності  до положень ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Судом встановлено, що за усною домовленістю товариство з обмеженою відповідальністю «Автолайф Центр»(далі - позивач) відповідно до наряду-замовлення відповідача № Н000004129 від 19.12.2008 надав товариству з обмеженою відповідальністю «Адамант»(далі - відповідач) послуги по технічному обслуговуванню та ремонту катеру «Адамант» на загальну суму 64 508,92грн., відповідно до чого був виставлений рахунок    № С000003398 від 23.10.2008. А також позивач відповідно до накладної № Р000000963 від 19.12.2008 продав відповідачеві складові частини та матеріали на загальну суму 34 033,49грн., згідно виставленого рахунку № С 000004094. Доказом отримання товару відповідачем є виписана та підписана ним довіреність  на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПВ № 542456/8.

Вищевказані накладні та довіреність приймаються судом у якості належних доказів виконання зобов'язання позивачем. Проте, відповідач в порушення вимог чинного законодавства та домовленостей, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг та поставленого товару, а саме 06.11.2008 та 10.11.2009 ним було здійснено часткову оплату в розмірі 40 000,00грн , що підтверджується матеріалами справи.

Тобто відповідач  взяті на себе зобов'язання по оплаті виставлених рахунків за надані послуги та поставлений товар не виконав та на момент подачі позову він мав заборгованість перед позивачем  в розмірі 58 542,41грн.

Цей борг визнав сам відповідач? підписавши акт взаємозвірки станом на 22.12.2008 (долучений до матеріалів справи).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем неодноразово звертався до відповідача з вимогою терміново погасити існуючу заборгованість. Однак зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У відповідності до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Станом на дату прийняття судом рішення відповідач кошти позивачеві за отриманий товар та надані послуги не сплатив. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 58 542,41 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 58 542,41 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (ст. 538 ЦК України).

В положеннях  ст. 610 Цивільного кодексу України зазначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством  відповідальності.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь 3 % річних в розмірі 72,18грн.

У відповідності до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись  Цивільним кодексом України, Господарським кодексом Україна та ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України,  суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 73; код ЄДРПОУ 16307545) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автолайф Центр»(м. Київ, вул. Крайня, 1; код ЄДРПОУ 35222000)  основний борг в сумі 58 542 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот сорок дві)грн. 41  коп., три відсотки річних в розмірі 72 (сімдесят дві) грн.   18 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 586 (п'ятсот вісімдесят шість) грн. 15 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

          3. Видати наказ.

          4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 16.04.2009