Постанова

від 26.11.2014 по справі 917/320/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 917/320/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Мамонтової О.М.

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування"

на рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2014

та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2014

у справі №917/320/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування"

до Приватного підприємства "Тиса Оіл"

про стягнення коштів

за участю представників сторін

від позивача: Леоненко Г.М. - за довіреністю;

від відповідача: Шерстюк О.О. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Приватне акціонерне товариство "Нафтогазвидобування" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Тиса Оіл" (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення 813010,46 грн. , з яких 772301,08 грн. - основний борг, 40709,38 грн. - 3% річних заборгованості за договором поставки №81 від 28.12.2011 року

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.05.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 у справі №917/320/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Тиса Оіл" на користь Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" 114036,19 грн. основного боргу, 10422,67 грн., 3% річних та 3640,47 грн. судового збору. В частині стягнення 57564,81 грн. основного боргу провадження припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 та рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 в частині припинення провадження залишити в силі, в іншій частині скасувати, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 714736,27 грн. та 3% річних у сумі 40709,38 грн. задовольнити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

28.12.2011р. між сторонами у справі укладено договір поставки №81, відповідно до умов якого, ПАТ "Нафтогазвидобування" (постачальник) протягом 2012 року зобов'язався на умовах договору поставити (відвантажити) ПП "Тиса-Оіл" (покупцеві) конденсат газовий нестабільний, а покупець зобов'язується сплатити його вартість та прийняти в порядку та на умовах, визначених цим договором. Відпускні ціни на товар встановлюються у національній валюті і фіксуються сторонами у видатковій накладній з врахуванням ПДВ, інших податків та зборів, що включаються до ціни товару відповідно до чинного законодавства України. Кількість товару, який постачається згідно цього договору, визначається у видатковій накладній та Акті приймання продукції та кількістю та якістю. Кількість встановлюється у тоннах.

Порядок проведення розрахунків між сторонами визначено розділом 3 договору "Порядок проведення розрахунків", відповідно до якого, оплата товару здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати вартості замовленого товару. Оплата товару здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури, в строк не пізніше 3 банківських днів з дня наступного за днем його отримання. При здійсненні платежу, покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього Договору та номер та дату рахунку-фактури.

Відповідно до розділу 4 договору "Умови поставки", поставка товару здійснюється за попереднім замовленням покупця. Поставка товару від постачальника покупцю здійснюється згідно видаткових накладних, в яких сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість товару та загальну вартість поставленого товару. Датою відвантаження та отримання товару є дата підписання покупцем видаткової накладної на товар. Поставка (відвантаження) товару Покупцю здійснюється на умовах цього договору лише після 100% попередньої оплати вартості товару.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №81 від 28.12.2011 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1320902,23 грн., що підтверджується видатковими накладними №440 від 24.04.2012р., № 455 від 03.05.2012 року, № 456 від 04.05.2012 року, №477 від 07.05.2012 року, № 478 від 08.05.2012 року.

При цьому, товар поставлений згідно видаткової накладної №440 від 24.04.2012 та акту приймання продукції за кількістю та якістю №440 від 24.04.2012, а також згідно видаткової накладної №455 від 03.05.2012 року та акту приймання продукції за кількістю та якістю №455 від 03.05.2012 оплачено відповідачем в повному обсязі, згідно платіжних доручень №350 від 11.05.2012, №352 від 11.05.2012, №1855 від 26.02.2014, №1859 від 04.03.2014, №1864 від 25.03.2014, №1866 від 02.04.2014.

Товар поставлений за видатковою накладною №456 від 04.05.2012 та акту приймання продукції за кількістю та якістю №456 від 04.05.2012 оплачений відповідачем частково, що підтверджується платіжними дорученнями № 404 від 25.02.2012, № 1333 від 11.03.2013, № 1370 від 27.03.2013, № 1873 від 23.04.2014, № 1878 від 07.05.2014, № 1866 від 02.04.2014.

Товар поставлений за видатковими накладними №477 від 07.05.2012, № 478 від 08.05.2012 відповідачем не оплачено.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ "Нафтогазвидобування" вказувало на те, що останнім виконані свої зобов'язання за договором, проте в порушення умов укладеного договору, відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар, в зв'язку з чим позивач був змушений звернутись з відповідним позовом до суду про стягнення основної заборгованості, а також 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару

Так, під час розгляду справи, відповідачем на виконання умов договору сплачено на користь позивача грошові кошти в сумі 57564,81 грн., в зв'язку з чим, місцевий господарський суд на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинив провадження в цій частині.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що наданими до матеріалів справи доказами підтверджується факт виставлення позивачем відповідачу рахунку-фактури №456 від 04.05.2012р., на підставі якого, згідно п. 3.2 договору, відповідач повинен здійснити попередню оплату товару, але в матеріалах справи відсутні докази проведення позивачем такої оплати в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх правомірними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору оплата поставленого товару здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури, в строк не пізніше 3 банківських днів з дня наступного за днем його отримання.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що підтвердженням настання строку оплати поставленого товару є саме виставлений позивачем рахунок-фактура.

Разом з тим, не зважаючи на невиконання позивачем вимог п. 3.2. договору, судами встановлено, що відповідачем було частково проведено оплату за отриманий згідно договору товар на загальну суму 721000,00 грн.

Враховуючи, що наданими позивачем доказами підтверджується лише виставлення рахунку фактури №456 від 27.04.2012, який оплачено відповідачем частково, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність у останнього заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної №456 від 04.05.2012 та акту приймання продукції за кількістю та якістю №456 від 04.05.2012 у розмірі 114036,19 грн.

Крім того, правомірним є висновок судів про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення оплати поставленого товару за видатковою накладною №456 від 04.05.2012 у сумі 10422,67 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають через наявність від'ємного значення індексу інфляції у заявлений період (з урахуванням задоволених вимог в частині стягнення суми основного боргу).

Щодо посилань скаржника на наявність акту звірки між сторонами, як на доказ наявності заборгованості у відповідача та відповідно застосування до останнього відповідальності передбаченої ст. 530 ЦК України, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки враховуючи умови договору поставки №81 від 28.12.2011, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними №455 від 03.05.2012, №477 від 07.05.2012, №478 від 08.05.2012 на час розгляду справи не настав.

Отже, з огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 33, 34 ГПК України, виконання ним в повному обсязі умов п. 3.2. договору поставки №81 від 28.12.2011 в частині виставлення рахунків - фактур на весь поставлений товар, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної №456 від 04.05.2012 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року та рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2014, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 та рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2014 у справі №917/320/14 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

О.М. Мамонтова