Ухвала

від 24.11.2014 по справі 826/11029/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2014 р. м. Київ К/800/66455/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Копері"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013

у справі № 826/11029/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Копері"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013, відмовлено у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Копері» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Спендер» з податку на додану вартість за червень 2012 року та податку на прибуток за 2 квартал 2012 року, за результатами якої складено Акт від 01.03.2013 №806/22-522/37652893, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 135.4 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 71721,00 грн.; п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 68305,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 68305,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем 13.03.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000432250, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 85381,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 68305,00 грн. та за штрафними санкціями - 17076,00 грн.; №0000442250, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 89651,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 71721,00 грн. та за штрафними санкціями - 17930,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій погодились з наведеними висновками податкового органу, зазначивши, що контрагент позивача фактично не мав можливості виконувати взяті на себе зобов'язання в розрізі правовідносин з позивачем, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2011 між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Спендер» було укладено договір про надання послуг № КЛ-121, предметом якого є надання клінінгових послуг, вивозу сміття, електромонтажних послуг, сантехнічних послуг, чистка каналізації.

Разом з тим, на підтвердження виконання вказаного договору, в матеріалах справи наявні копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, виписок по рахунках з банку.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Також, судам слід врахувати, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Копері" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль