Постанова

від 25.11.2014 по справі 910/12059/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р. Справа№ 910/12059/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Юрченко О.І.

від відповідача - Куриленко І.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Сан Гард» Товариства з обмеженою відповідальністю «СДІ Україна» на рішення Господарського суду м, Києва від 01.09.2014 року (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ярд Трейдінг»

до Дочірнього підприємства «Сан Гард» Товариства з обмеженою відповідальністю «СДІ Україна»

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Нью Ярд Трейдінг» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП «Сан Гард» Товариства з обмеженою відповідальністю «СДІ Україна» про стягнення грошових коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 року колегією судді прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду.

В судове засідання з`явилися представник позивача та представник відповідача та надали усні пояснення по справі.

Представник відповідача в судовому засідання заявив клопотання про зупинення розгляду справи, до вирішення Господарським судом міста Києва пов`язаної з даною справою, справи про розірвання договору підряду від 03.01.2013.

Колегія суддів, розглянувши доводи даного клопотання, заслухавши думку представника позивача, який заперечив стосовно задоволення клопотання, вирішила в задоволенні клопотання відмовити, оскільки представником апелянта не надано доказів прийняття позову місцевим судом до провадження.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

03.01.2012 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Ярд Трейдінг» та Дочірнім підприємством «Сан Гран» ТОВ «СДІ України» був укладений договір № б/н.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов`язується на свій ризик на підставі завдання замовника зі своїх матеріалів та за рахунок відповідача виконати такі роботи: а саме встановлення огороджувальних металевих конструкцій, а замовник зобов`язується оплатит вартість виконаних робіт у порядку та у строки, передбачені договором.

Пунктом 3.1. договору сторони встановили, що термін виконання підрядником робіт становить 15 робочих днів з моменту отримання передоплати.

Згідно додатку № 1 до договору № б/н від 03.01.2013 сторонами погоджена договірна ціна в сумі 167814 грн.

В п. 5.1.2 та 5.1.3 сторони визначили порядок розрахунків:

Предоплата по договору складає 16000 грн. та здійснюється протягом 9 (дев`яти) банківський днів після підписання сторонами договору.

Остаточний розрахунок по договору здійснюється відповідачем протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання - здачі робіт.

На виконання умов договору, а саме п. 5.1.2., відповідач перерахував на рахунок позивача попередню оплату у розмірі 16000 гривень.

Як вбачається з пояснень представника позивача, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором, оплату за наданні послуги не здійснив в повному обсязі, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем в розмірі 151814 грн.

Відповідач, заперечуючи проти заявленого позову та не погоджуючись із прийняти першою інстанцією рішенням, мотивує це тим, що на їх адресу не надходили акти виконаних робіт, а отже підстава для здійснення оплати відсутня.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Нормами частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що по закінченню виконання робіт, сторони підписують акт приймання-здачі робіт.

В силу ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її, і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ст. 882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття (частина 1 статті).

Умовами договору (п.6.2 договору) сторони визначили, що відмова замовника (Відповідача) від приймання виконання роботи за договором складається спільний акт із вказівками недоліків, які необхідно усунути протягом 10 днів.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач 04.04.2014р. направив на адресу відповідача лист з актом виконаних робі та акт звірки розрахунків.

Даний лист направлений на адресу відповідача рекомендоавним листом.

Відповіді або мотивованої відмови від прийняття виконаних робіт відповідач на адресу позивача не надсилав.

Наказом Міністерства транспорту та зв"язку України № 1149 від 12.12.2007 затверджено нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, що додаються.

В п. 4 визначені нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів.

4.1. Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):

4.1.1. Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

4.1.2. У межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1;

4.1.3. Між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної -

Д+2;

4.1.4. Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

4.2. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З урахуванням викладеного відповідач мав отримати дані акти 09.04.2014.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що письмових зауважень по зазначеним актам відповідач не надав, а також згідно п.5.2. договору не надав мотивованої письмової відмови від підписання вказаних актів, суд вірно дійшов до висновку, що відповідач прийняв надані позивачем послуги з охорони в обсягах та за цінами зазначеними в актах наданих послуг.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Таким чином, замовник, своєчасно не зазначивши про недоліки виконаних робіт, не звільняється від обов`язку щодо оплати.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України 11.05.2012 № 21/5005/14068/2011.

Враховуючи положення договору стосовно строку оплати робіт, після отримання та підписання актів приймання-передачі виконаних робіт, у відповідача обов`язок по оплаті виник в строк до 16.04.2014.

Як було встановлено судом першої інстанції, замовник в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по виконаних робіт, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед підрядником за виконані будівельні роботи у розмірі 151814 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на все вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду міста Києва стосовного того, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 151814 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Позивач, звертаючись із позовом до суду, заявляв вимогу про стягнення 3% річних в сумі 4192,56 грн., за період з 21.05.2013 по 21.04.2014 та інфляційні втрати в розмірі 5045,44 грн. за період з 01.06.2013 по 31.03.2014.

Враховуючи те, що судом першої інстанції було встановлено та апеляційна інстанції погодилась з таким висновком, що фактично обов`язок оплати коштів у відповідач виник до 16.04.2014, то й період прострочення такої сплати необхідно починати рахувати з 17.04.2014

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення 3% річних є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Оскільки за період з 17.04.2014 по 21.04.2014 інфляційне збільшення дорівнювало 0, позовні вимоги в частиін стягнення інфляційних задоволенню не підлягають.

Стосовно вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями пункту 8.1 договору сторонами встановлено, що у випадку порушення відповідачам п.5.1.3 договору він сплдачеє позивачу неустойку неустойку у розмірі облікової ставки НБУ, від суми не перерахованих коштів за кожний день прострочення.

Таким чином, до задоволення підлягає вимога про стягнення пені, нарахованої за період з 17.04.2014 по 21.04.2014, у розмірі 393, 13 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ярд Трейдінг», а тому апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Сан Гард» Товариства з обмеженою відповідальністю «СДІ Україна» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Сан Гард» Товариства з обмеженою відповідальністю «СДІ Україна» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 у справі № 910/12059/14- без змін.

Матеріали справи № 910/12059/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко