Рішення

від 06.04.2015 по справі 910/12059/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015Справа №910/12059/14

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ярд Трейдінг"

до дочірнього підприємства "Сан Гран" товариства з обмеженою відповідальністю "СДІ України"

про стягнення 179 652,34 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Куриленко І.О. - представник за довіреністю № б/н від 20.07.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ярд Трейдінг" про стягнення з дочірнього підприємства "Сан Гран" 179 652, 34 грн., із яких: 151 814, 00 грн. основний борг, 4 192, 56 грн. - 3% річних, 5 045, 44 грн. - інфляційні, 18 600, 34 грн. - пеня.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.01.2013 року між ним та відповідачем укладено договір №б/н відповідно до умов якого позивач мав виконати роботи, а відповідач оплатити їх.

На виконання умов договору позивачем виконано роботи, а відповідачем сплачено тільки попередню оплату.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивач звернувся до суду.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.09.2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з дочірнього підприємства "Сан Гран" ТОВ "СДІ України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ярд Трейдінг" 151 814 грн. 00 коп. -основного боргу, 393 грн. 13 коп. - пені, 3 044 грн. 03 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року рішення господарського суду м. Києва від 01.09.2014 року у справі №910/12059/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2015 року касаційну скаргу дочірнього підприємства "Сан Гран" товариства з обмеженою відповідальністю "СДІ України" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року та рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 року у справі 910/12059/14 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядження керівника апарату господарського суду м. Києва №04-23/140 від 18.02.15 року, відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/12059/14.

В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу №910/12059/14 передано на новий розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.02.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.03.2015 року.

У судове засідання представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду від 20.02.2015 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.03.2015 року розгляд справи відкладено на 06.04.2015 року.

В судове засідання 06.04.2015 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 20.02.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача виконав вимоги ухвали суду від 20.02.2015 року.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено позивачем, 03.01.2013 року між товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Ярд Трейдінг" (підрядник) та дочірнім підприємством "Сан Гран" товариства з обмеженою відповідальністю "СДІ України" (замовник) укладений договір №б/н.

Відповідно до п. 1.1 договору, підрядник зобов'язується на свій ризик на підставі завдання замовника зі своїх матеріалів та за рахунок замовника виконати такі роботи: встановити огороджувальні металеві конструкції, надалі - роботи, а замовник зобов'язується оплатити підряднику вартість виконаних робіт у порядку та у строки, передбачені цим договором.

Згідно протоколу узгодження договірної ціни (додатку №1 до договору №б/н від 03.01.2013р.) сторонами погоджена договірна ціна в сумі 167 814,00 грн.

В п.5 договору сторони визначили, що передоплата по договору складає 16 000,00 грн.

Остаточний розрахунок по договору здійснюється відповідачем протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання - здачі робіт.

На виконання умов договору, а саме п. 5.1.2., відповідач перерахував на рахунок позивача попередню оплату у розмірі 16 000,00 грн.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору ним виконані роботи в повному обсязі, про що було складено акт здачі-прийняття робі (надання послуг) №ОУ-000049 від 15.05.2013 року на суму 167 814,00 грн. та переданий відповідачу на підписання.

Проте, відповідач акт не підписав, кошти не сплатив.

Відповідач в своїх поясненнях зазначає, що копії договору з додатками, приєднані позивачем до позовної заяви, ним в зазначеній редакції не підписувались.

Та, зазначає, що між сторонами 03.01.2013 року укладено договір №б/н.

Як вбачається з наданого відповідачем договору №б/н від 03.01.2013 року, а саме п.1.1 підрядник зобов'язується на підставі завдання за рахунок замовника виконати такі роботи: виконати монтаж, зварювальні та шліфувальні роботи огороджень згідно виробленого зразку, без скла, надалі - конструкції, на об'єкті, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Мічуріна, 18-21, а замовник зобов'язується оплати підряднику вартість конструкцій та виконаних робіт у порядку та у строки, передбачені цим договором.

Також, надано підписані між сторонами протокол узгодження договірної ціни та специфікацію.

Пунктом 5.1.2 договору (наданого відповідачем) передбачено, що оплата виконується замовником наступним чином: передоплата від загальної вартості договору, яка складає 16 000,00 грн. та здійснюється протягом 25 банківських днів після підписання сторонами даного договору.

Відповідачем надано платіжне доручення №239 від 15.02.2013 року на суму 16 000,00 грн. з призначенням платежу попередня оплата за виготовлення конструкцій, згідно договору № б/н від 03.01.2013р., та зазначено, що кошти перераховані ним саме на виконання умов договору, який ним наданий.

Досліджуючи два договори №б/н від 03.01.2013 року судом встановлено, що договір, на який посилається позивач від його імені підписаний директором, що діє на підставі статуту Герчогою Анатолієм Леонтьєвичем, а наданий відповідачем договір підписаний зі сторони позивача - директором, що діє на підставі статуту: Курінним Владиславом Анатолієвичем.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.01.2013 року , керівником товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ярд Трейдінг" є Курінний Владислав Анатолійович.

Також, суд зазначає, що позивачем не надано оригіналу договору з додатками.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезачене, суд не може розціни копію договору наданого позивачем до позовної заяви, як належний та допустимий доказ що підтверджує укладення між сторонами даного договору та на виконання його умов робіт позивачем.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що договір (наданий ним) був укладений з позивачем через те, що ДП "Сан Гран" ТОВ "СДІ України" мало виступити генеральним підрядником по виконанню значного об'єму будівельних робіт на об'єкті по вул. Мічуріна, 18-21. У зв'язку з чим, відповідачем здійснена позивачу передплата.

Але, у зв'язку з тим, що ДП "Сан Гран" ТОВ "СДІ України" так і не був укладений основний договір з замовником, то позивач не приступив до виконання робіт по укладеному між ними договору.

Так, відповідно до п.3.1 договору (наданого відповідачем) термін виконання робіт підрядником по договору - 120 календарних днів з моменту передоплати, згідно п.5.1.2 цього договору, а також при наявності затвердженого технічного завдання , та забезпечення підряднику замовником необхідних умов їх проведення.

Відповідно до п.3.2 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками і діє до 31.12.2013 року.

Згідно з ч. 7 статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Як зазначено відповідачем та не спростовано позивачем, станом на 31.12.2013 року (закінчення терміну дії договору) технічне завдання між сторонами так і не було затверджене та підписане, пропозицій по його підписанню від відповідача не надходило.

Таким чином, оскільки до закінчення терміну дії договору сторона за взаємною згодою так і не підписали технічне завдання, обов'язковість підписання якого до початку виконання підрядних робіт встановлена п.3.1 договору, то у підрядника не виникло право на початок виконання робіт по договору.

Відповідно до ч.1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.2 статті 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Щодо направленого позивачем акту виконаних робіт, то суд не приймає їх як належний доказ, оскільки відсутні докази його отримання відповідачем.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 17.04.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий