Рішення

від 18.11.2014 по справі 910/18698/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18698/14 18.11.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» До Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» Простягнення 2 099 980, 08 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: Назаров К.Є. - за дов.;

Від відповідача: Святина В.А. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 2 099 980, 08 грн. заборгованості за Договором №0208-2 купівлі-продажу, який укладений 02.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» та Приватним акціонерним товариством «По виробництву інсулінів «Індар».

28.10.2014р. відповідач через відділ діловодства суду надав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають Закону, не підтверджені належними та допустимими доказами (суду не надано оригіналів договору, специфікації, накладних), а тому не можуть бути задоволені судом.

За клопотанням Позивача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п. 3 ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Індар» (надалі - Позивач) про стягнення з Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар» (надалі - Відповідач) суму заборгованості за Договором купівлі-продажу №0208-2 від 02.08.2011р. у розмірі 2 099 980, 08 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що між ним та Відповідачем 02.08.2011р. було укладено Договір купівлі-продажу №0208-2, відповідно до умов якого Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача Карбоксипептидаза Б (надалі - Товар), а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах Договору. Кількість , асортимент, ціна вказуються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору).

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору він поставив, а Відповідач прийняв Товар на загальну суму 2 099 980, 08 грн.

Однак, Відповідач не оплатив отриманий товар в зазначений Договором термін, чим порушив умови Договору, а зокрема п. 4.2. Договору, відповідно до якого, Відповідач зобов'язаний здійснити оплату за Товар протягом 15 робочих днів після отримання Товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача.

Проте, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд встановив, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Нормами статті 36 ГПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163- 2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки юридичної особи.

Подані стороною копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не можуть братися судом до уваги у вирішенні спору.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим господарським судом України (Постанова Пленуму від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Матеріалами справи підтверджено, що Позивач подав до суду копії документів, які засвідчені підписом та печаткою юридичної особи (ПП «Спецюрінвест»), яка не є ні стороною по даній судовій справі, ні стороною спірного Договору, ні стороною Договору відступлення права вимоги (цесії). При цьому, на копіях зазначених документів, біля печатки ПП «Спецюрінвест», не зазначено ні прізвище, ні ініціали, ні посада особи, яка засвідчила ці копії. Також, Позивачем не підтверджено повноваження особи засвідчувати копії таких документів.

Крім цього, в судовому засіданні Позивачем не надано суду для огляду оригіналу спірного Договору, Договору відступлення права вимоги (цесії) та доданих до позовної заяви документів, зокрема, документів про виконання спірного Договору, видаткових накладних на поставку Товару.

Водночас, Позивачем не надано доказів письмового звернення до ПП «Спецюрінвест» про витребування оригіналів наданих документів, також не надано підтвердження того, що Позивачу відмовлено в наданні оригіналів, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу.

Поряд з цим, у відповідності до чинного процесуального законодавства судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому обов'язком Позивача в даному випадку є доказування наявності між сторонами факту укладення договору на визначених між ними істотних умовах, що породжувало б обов'язок у Відповідача доказування факту виконання ним боргових зобов'язань у відповідності до затверджених умов договору.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав суду належних доказів щодо істотних умов укладеного між ним та Відповідачем договору, тобто позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до нього документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.11.2014р.

Суддя І.І.Борисенко