Постанова

від 22.07.2015 по справі 910/18698/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 910/18698/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Індар" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 у справі№ 910/18698/14 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Індар" доПриватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" простягнення 2 099 980, 08 грн. в судовому засіданні взяли участь представники : - - позивачаНазарова К.Є. - - відповідачаСвятина В.А.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Індар" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 2 099 980, 08 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 0208-2 від 02.08.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 (головуючий Зубець Л.П., судді: Новіков М.М., Мартюк А.І.) у даній справі у позові відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані тим, що викладені позивачем у позовній заяві обставини не підтверджені належними та допустимими засобами доказування.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Індар" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "По виробництву інсулінів "Індар" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Індар", як продавцем, та Приватним акціонерним товариством "По виробництву інсулінів "Індар", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу № 0208-2, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця Карбоксипептидаза Б, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах договору. Кількість, асортимент, ціна вказуються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Ціна товару в специфікації вказується в гривнях. Покупець здійснює оплату протягом 15 робочих днів після отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Як вбачається з матеріалів справи спір виник у зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за отриманий товар на суму 2 099 980, 08 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення вказаної суми боргу з відповідача.

Підставою для відмови у позові став висновок судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача є документально не підтвердженими. При цьому додані до матеріалів справи копії документів (договору, специфікацій та накладних) не прийняті судами до уваги в якості доказів, оскільки вони засвідчені особою, яка не є учасником судового процесу у даній справі (Приватним підприємством "Спецюрінвест").

24.03.2015 до винесення судом апеляційної інстанції постанови, Приватним підприємством "Спецюрінвест" до суду було подано клопотання про приєднання до матеріалів справи оригіналів документів (договору, специфікацій та накладних), яке судом апеляційної інстанції відхилено з огляду на те, що заявник не є учасником даного судового процесу, ним не надано доказів на підтвердження того, що рішення у справі впливає або може вплинути на його права та інтереси. Окрім того, заявник не обґрунтував неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду.

Колегія суддів вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у справі прийняті при неповному дослідженні усіх обставин справи, тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

До матеріалів справи не залучено належним чином засвідченої копії статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Індар". Таким чином, судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи не з'ясовано правовий статус відповідача у справі, як юридичної особи.

Окрім того колегія зазначає, що в пункті 2.1. своєї постанови № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що згідно з частиною другою статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 Господарського процесуального кодексу України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено.

Відповідно до матеріалів справи, 26.09.2014 до винесення судом першої інстанції судового рішення, позивачем до суду було подано клопотання про витребування у Приватного підприємства "Спецюрінвест" оригіналів документів, які необхідні для вирішення спору (договору, видаткових накладних, специфікації, довіреності) (а.с.41-42). Місцевий господарський суд це клопотання не розглянув і не навів мотивів таких своїх дій, а суд апеляційної інстанції переглядаючи справу дане порушення не усунув.

Не приймаючи до уваги надані вказаною особою оригінали документів, суд апеляційної інстанції обмежився лише висновком про те, що заявник не обґрунтував неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду, він не є учасником даного судового процесу, ним не надано доказів на підтвердження того, що рішення у справі впливає або може вплинути на його права та інтереси. Однак суд не врахував, що ці докази були предметом відповідного клопотання позивача, яке залишилося не розглянутим.

Зазначені документи, які стосуються даного судового спору в установленому законом порядку не досліджені і їм не надано правової оцінки. Неврахування їх судом при розгляді справи може призвести до прийняття неправильного рішення по суті.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без повного дослідження усіх обставин справи, тоді як відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на це, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з визначеними у Господарським процесуальним кодексом України повноваженнями Вищого господарського суду України як касаційної інстанції слід враховувати, що згідно з частиною другою статті 111 7 названого кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані в касаційному порядку судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі № 910/18698/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова