Ухвала

від 27.11.2014 по справі 2а-10531/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 р. Справа № 3028/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Клюби В. В., Кухтея Р. В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбудпарк» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбудпарк» до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2011 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбудпарк» до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0002812320/20358 від 30 серпня 2011 року та № 0002812320/20359 від 30 серпня 2011 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що позивачем не було порушено жодних норм чинного законодавства, оскільки у нього є всі підтверджуючі документи, пов'язані із здійсненням господарської діяльності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що господарські операції позивача з ПП «Версант» є фіктивними в частині особи, яка їх виконувала, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Інжбудпарк», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що фактичний продаж товару підтверджується копіями видаткової та податкової накладної, які оформлені належним чином та містять всі необхідні для такого роду документів реквізити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що працівниками ДПІ в Личаківському районі м. Львова з 10 серпня 2011 року по 16 серпня 2011 року була проведена виїзна позапланова перевірка ТзОВ «Інжбудпарк» з питань взаємовідносин з ПП «Версант», ПП «Сервіс доріг», ПП «Інформаційно-консалтингова компанія «Інтелект», ПП «Трансзахідком» ПП «Сократ Плюс», ПП «Оптіма інформ», ПП «Бізнес груп», ПП «Західбізнесстандарт», ПП «Західзбутторгівля», ПП «Галекспортторг», ПП «Вест інком», ПП «Нео ін вест Груп», ПП «Фірма Арміда», ПП «Торггрупбізнес», ПП «Ліміт ін вест Груп», ТзОВ «Лемберг техно груп», ТзОВ «Стартпромгруп» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Перевіркою було встановлено порушення вимог п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток всього на суму 11313,00 грн. в 2010 році та порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 9050,00 грн.

На підставі акту перевірки від 23 серпня 2011 року № 522/23-2/33285980 ДПІ в Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2011 року № 0002802320/20359, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 14141,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 30 серпня № 0002812320/20358, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 11313,00 грн.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як

компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених п. 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Встановлено, що між позивачем та ПП «Версант» 15 червня 2010 року укладено договір № 15/06, предметом якого є купівля позивачем сольвентного чорнила.

Отримання товару за вказаним договором сторонами оформлено видатковими накладними № РН-7-19016 від 19 липня 2010 року на суму 34200,00 грн., в тому числі ПДВ 5700,00 грн. та № РН-6-30025 від 30 червня 2011 року на суму 20105,00 грн., в тому числі ПДВ 3350,83 грн. та податковими накладними, проте суд апеляційної інстанції вважає, що складені позивачем з ПП «Версант» документи не є допустимими доказами господарської операції.

В акті невиїзної документальної перевірки ПП «Версант» від 21 вересня 2010 року № 4336/23-4/36828580, проведеної за період з 01 листопада 2009 року по 31 липня 2010 року зафіксовано, що для здійснення господарської діяльності ПП «Версант» не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларації з податку на прибуток за 2009-2010 роки та дані додатку К1 до декларації з податку на прибуток за 2010 рік, який поданий з нульовими показниками.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з п. 5.2 договору № 15/06 від 15 червня 2010 року прийом та передача товару здійснюється уповноваженими представниками обох сторін та оформляється двостороннім підписанням накладних, актів виконаних робіт та дорученням, проте ні акти виконаних робіт, ні доручення позивачем суду не надавались.

Також суд зазначає, що матеріали інвентаризації не вказують, що сольвентне чорнило надійшло саме від ПП «Версант», подальше його використання теж не вказує на те, що таке отримане від цього підприємства.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

На думку суду апеляційної інстанції, представлених позивачем документів не достатньо для того, що б зробити висновок про реальність його операцій з ПП «Версант».

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкові повідомлення-рішення № 0002812320/20358 від 30 серпня 2011 року та № 0002812320/20359 від 30 серпня 2011 року - відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбудпарк» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року в справі № 2а-10531/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. В. Клюба

Р. В. Кухтей