Постанова

від 21.11.2011 по справі 2а-10531/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2011 р. № 2а-10531/11/1370

м. Львів

16 год. 00 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Гнилиця Р.І.

з участю:

представників позивача Зошій Ю.Й.

представник відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбудпарк»про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова.

Обставини справи.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжбудпарк», звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0002802320/20359 та №0002812320/20358, виставлених 30.08.2011р. Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю виставлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

У судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача подав заперечення проти позову, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки при проведенні перевірки встановлено відсутність факту господарських операцій, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова у період з 10.08.2011р. по 16.08.2011 р. проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбудпарк»з питань взаємовідносин з ПП «Версант»(36828580), ПП «Сервіс доріг»(34259967), ПП «Інформаційно-консалтингова компанія «Інтелект»(37205658), ПП «Трансзахідком»(37205689), ПП «Сократ плюс» (36829123), ПП «Оптіма інформ»(36828528), ПП «Бізнес груп»(36828601), ПП «Західбізнесстандарт»(37205715), ПП «Західзбутторгівля»(37277931), ПП «Галекспортторг»(37206189), ПП «Вест інком»(37122959), ПП «Нео інвест Груп»(35828800), ПП «Фірма Арміда»(36828554), ПП «Торггрупбізнес»(37162745), ПП «Ліміт інвест груп»(37304928), ТОВ «Лемберг техно груп»(37073163), ТОВ «Стартпромгруп»(37162310) за період з 01.01.09 про 31.12.2010р. про що 23.08.2011 року складено акт №522/23-2/33285980.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 30.08.2011р. виставлено податкове повідомлення-рішення №0002802320/20359 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 14141,00 грн. ( основний платіж -11313 грн., штрафні (фінансові) санкції -2828 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0002812320/20358, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 11313,00 грн. (основний платіж -9050 грн., штрафні (фінансові) санкції -2263 грн.)

Підставою виставлення вказаних податкових повідомлень-рішень слугувало встановлення перевіркою порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.94р. в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97р. із змінами та доповненнями) ТОВ «Інжбудпарк»занижено податок на прибуток на суму 11313 грн. в 2010р.

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-BP із змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість на суму 9050 грн. в т.ч. за червень 2010 року в сумі 1504 грн., в липні 2010р. в сумі 4158 грн., в серпні 2010 в сумі 2017 грн., в жовтні 2010 в сумі 900 грн., в грудні 2010р. в сумі 213 грн., в січні 2011р. в сумі 258 грн.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено фактичності господарських операцій з ПП «Версант».

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем (покупець) 15.06.2010р. укладено з ПП «Версант»договір №15/06 (а.с.23-25), предметом якого є купівля позивачем сольвентного чорнила.

Отримання товару за вказаним договором сторонами оформлено видатковими накладними № РН-7-19016 від 19.07.2010р. на суму 34200 грн. в т.ч. ПДВ 5700 грн. (а.с.28) та №РН-6-30025 від 30.06.2011р. на суму 20105 грн. в т.ч. ПДВ 3350,83 грн. (а.с.29) та податковими накладними (а.с.26,27).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закону України №283/97-ВР), валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №283/97-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання»від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Згідно з абзацом четвертим п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарської операції між ТзОВ «Інжбудпарк»та ПП «Версант». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питань формування валових витрат та щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Позивач доводить господарську операцію з ПП «Версант»договором № 15/06 від 15.06.2010р., видатковими та податковими накладними. Крім того, позивач вважає що доказом придбання товару у ПП «Версант»слугує факт використання придбаних чорнил для виконання замовлених контрагентами робіт.

Суд вважає, що складені позивачем з ПП «Версант»документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Так, судом з матеріалів справи встановлено, що слідчим управлінням ГУМВС України у Львівській області розслідується кримінальна справа №2064 порушена за фактом фіктивного підприємництва за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України, при розслідуванні якої встановлено придбання підозрюваними особами, серед інших, суб'єкта підприємницької діяльності ПП «Версант»з метою проведення незаконних фінансових операцій по переведенню в інтересах третіх осіб безготівкових коштів в сумі понад 100 млн. грн. у готівку, внаслідок чого до бюджету не надійшли податки та обов'язкові платежі.

В акті невиїзної документальної перевірки ПП „Версант" від 21.09.2010 №4336/23-4/36828580, проведеної за період з 01.11.2009р. по 31.07.2010р. зафіксовано, що „для здійснення господарської діяльності ПП «Версант»не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларацій з податку на прибуток за 2009 -2010 роки та дані додатку К1 до декларації з податку на прибуток за 2010р., який поданий з нульовими показниками. Згідно даних поданого до ДПІ у Франківському районі м. Львова Податкового розрахунку ф.І-ДФ за 2 квартал 2010 року, загальна чисельність працюючих у ПП «Версант»становить 1 людина.

Перевіркою ПП „Версант" встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність та взаєморозрахунки з ТОВ „Інжбудпарк". Таким чином перевіркою встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат.

Зазначене свідчить про те, що документи (в т.ч. договір) з ПП «Версант»були підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в договорі, а лише з метою документального оформлення купівлі товару, придбаного у інших осіб. Встановлення справжнього продавця виходить за межі предмету доказування, оскільки не впливає на вирішення спору по суті. Таким чином, господарські операції з ПП «Версант»є фіктивними в частині особи, яка їх виконувала, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих ПП «Версант» податкових накладних, сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, якщо Судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору між позивачем та ПП «Версант»сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення ТзОВ «Інжбудпарк»до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ПП «Версант»є обґрунтованим.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд вважає, що вони прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин Суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 25.11.2011р. о 16:00 год.

Суддя Коморний О.І.