Рішення

від 14.07.2009 по справі 16/33-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/33-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2009 р.                                                            Справа № 16/33-09

вх. № 1253/6-16

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Скачков А.Г., довіреність від 29.01.09 р.; Малишева Г.С., довіреність від 16.01.2009р.;

відповідача - Константинова Є.К., доручення № 51 від 11.03.09 р.; директор - Аксьонов С.В., протокол учасників №2 від 12.08.02 р.

розглянувши справу за позовом Спільного українсько-естонського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" м. Київ     

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Парітек", м. Харків  

про стягнення 606269,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні 24.06.2009р. оголошувалась перерва  до 14:30 год. 02.07.2009р. та до 16:30 год. 14.07.2009р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій   просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 606 269,85 грн. Також до стягнення заявлено 6062,70 грн.  держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №334 від 30.12.2005р.

16.03.2009 р. представник відповідача надав до канцелярії господарського суду відзив, в якому позовні вимоги не визнає вказує, що заборгованість у сумі 606269,85 грн. сплачено.

14.04.2009р. представник відповідача надав до канцелярії господарського суду доповнення до відзиву, в якому зазначає, що надає банківські виписки, що підтверджують суми, сплачені після подання позовної заяви до суду.

15.04.2009р. представник позивача надав до канцелярії господарського суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій вказав, що заборгованість у сумі 606269,85 грн. повністю сплачена відповідачем  після подачі позову до суду, просять стягнути з відповідача пеню у сумі 36 478,99 грн. та  364,80 грн. витрат по оплаті держмита.

Суд прийняв заяву до розгляду та продовжив розгляд справи з її врахуванням.

05.05.2009р. представник відповідача надав до канцелярії господарського суду відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якій позовні вимоги за заявою про збільшення позовних вимог в розмірі 36478,99 грн. не визнає, вказує, що на підставі розрахунку відповідача, сума пені складає 4 318,62 грн.

Представник позивача у судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні уточненні позовні вимоги не визнає, надав пояснення щодо суті спору. Витребувані судом документи не надав.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно вивчивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

30.12.2005р. між Спільним українсько-естонським підприємством товариством з обмеженою відповідальністю  "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парітек" було укладено договір №334 на поставку товарів медичного та косметичного призначення (далі – Договір), згідно умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач зобов'язався прийняти товари медичного та косметичного призначення, визначені та обумовлені цим Договором (далі - Товар) та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов Договору.

У пункті 1.2. Договору сторони узгодили, що найменування, асортимент та ціна Товару визначаються за цим Договором на підставі прайс - листа позивача, що діє на момент замовлення Товару відповідачем.

Згідно п. 1.3. Договору кількість Товару, що поставляється за цим Договором, визначається відповідачем при замовленні товару та зазначається у видатковій накладній на Товар, який поставляється. Усі такі видаткові накладні є невід'ємними складовими Договору.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 606 269,85 грн., а відповідач отримав зазначений товар, що підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с. 67-150, т.2 а.с. 1-150, т. 3 а.с. 1-150, т.4 а.с. 1-63) та  довіреностями та не заперечується сторонами.

У пункті 3.4. Договору сторони узгодили, що оплата відповідачем Товару здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати Товару за цим Договором (попередньої оплати або з відстроченням платежу) визначається позивачем.

Відповідно до п. 3.4.1.Договору, при здійсненні відповідачем оплати товару за цим Договором з відстроченням платежу строк, протягом якого відповідач зобов'язаний здійснити оплату за Товар на користь позивача, визначається позивачем у видатковій накладній на Товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від моменту вручення Товару позивачем відповідачу.

Згідно п. 3.5. Договору зобов'язання відповідача щодо оплати  за цим Договором вважаються виконаними в момент отримання позивачем грошової суми, що зобов'язаний сплатити відповідач за цим Договором. При цьому, якщо позивачем здійснюється дві та більше поставок Товару на користь відповідача, грошові суми, що отримує позивач від відповідача за цим Договором, покривають заборгованість відповідача відповідача перед позивачем в порядку черговості, починаючи с першої очікуваної оплати (самої ранньої дати  кінцевого строку оплати, який зазначений у видаткових накладних), яку зобов'язаний здійснити відповідач, за видатковими накладними в порядку зростання дати кінцевого строку оплати грошових сум за видатковими накладними на Товар, який поставляється.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов  договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач сплатив повністю заборгованість у сумі 606 269,85 грн. після порушення провадження у справі, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що спір в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 606 269,85 грн., врегульовано самими сторонами після звернення позивача з позовом до суду, провадження у цій частині позову підлягає припиненню, відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У пункті 6.2. Договору строни узгодили, що у разі порушення відповідачем строків виконання зобов'язань за цим Договором щодо оплати позивачу, відповідач, окрім виконання свої зобов'язань у повній мірі, повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1 % загальної вартості видаткової накладної на товар, з якого допущено прострочення виконання, за кожень день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити позивачу штраф у розмірі 7 % зазначеної у цьому пункті вартості.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються  відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися у т.ч. неустойкою.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і  заперечень .

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку  встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються  вимоги  і  заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору;  ці дані встановлюються письмовими і  речовими  доказами,  висновками судових експертів,  поясненнями представників сторін та інших осіб,  які беруть участь в  судовому процесі.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості- є однією із основних засад судочинства.

За таких підстав, суд частково задовольняє вимогу щодо стягнення пені у розмірі 10 000,00 грн., у частині стягненні 26 478,99 грн. пені відмовляє  на підставі приписів ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, враховуючи, що боржник здійснив повністю оплату заборгованості, заявлена до стягнення пеня є надмірно велика у порівнянні із збитками позивача.

З огляду на те, що заборгованість у сумі 606 269,85 грн., повністю погашена після подачі позовної заяви та порушення провадження у справі, також те, що саме з вини відповідача спір доведено до суду, судові витрати: 6162,69 грн. державного мита та 113,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 548, 551,  610, 611, 629, Цивільного кодексу України, статтями 193, 199, 231, 233 Господарського кодексу України, пунктами та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, п.1-1, ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парітек", код ЄДРПОУ 32033367, (юридична адреса: 61036, м.Харків, вул. Матросова, 20, фактична адреса: 61000, м.Харків, вул. Григорія Рудика, 8 (у т.ч. р/р 2600412001899 в ХФ АКБ "Правекс-банк", МФО 350493) на користь Спільного українсько-естонського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД", код ЄДРПОУ 21642228, (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а ( у т.ч. р/р 26003012817821 в Укрексімбанку м.Києва, МФО 3223313) –10 000,00 грн. пені,  6162,69 грн. державного мита та 113,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 26 478,99 грн. пені - відмовити.

Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 606 269,85 грн.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2009р.