Ухвала

від 24.11.2014 по справі 30/58

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 листопада 2014 року Справа № 30/58

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Добролюбової Т.В., суддів:Бакуліної С.В., Грейц К.В., Запорощенка М.Д., Мачульського Г.М., розглянувши заяву Приватного підприємства "Імпульс - В" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 16.04.2014 у справі№30/58 за позовом 1. Приватного підприємства "Імпульс - В" 2. Відкритого акціонерного товариства "Плодоовоч" доКомунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" прозобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 у справі №30/58, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2012, позов задоволено повністю, визнано за Відкритим акціонерним товариством "Плодоовоч" та Приватним підприємством "Імпульс - В" право власності на нежитлові будівлі. Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2014 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Приватне підприємство "Імпульс - В" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.04.2014 у справі №30/58, в якій заявник просить зазначену постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до Вищого господарського суду України, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судами касаційних інстанцій положень статей 331, 376 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанову Вищого господарського суду від 30.09.2014 у справі №917/2640/13 та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.09.2014.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 16.04.2014 у справі №30/58, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні скарги незалученої особи, котра посилалася на приписи статей 331, 376 Цивільного кодексу України.

Однак, у постанові Вищого господарського суду від 30.09.2014 у справі №917/2640/13, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування норм права, суд касаційної інстанції виходячи зі схожих обставин справи відмовив в позові про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості керуючись статтями 331, 376 Цивільного кодексу України.

Згідно положень статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до приписів статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що зі змісту доданих до заяви судових актів Вищого господарського суду України вбачаються ознаки неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Наведене визнається підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Допустити справу №30/58 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ.Добролюбова Судді: С.Бакуліна К.Грейц М.Запорощенко Г.Мачульський