Постанова від 27.11.2014 по справі 914/2531/14

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2014 р. Справа № 914/2531/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою

відповідальністю "Сюрприз" м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 04.08.2014р.

у справі № 914/2531/14

за позовом прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі регіональне відділення фонду державного майна України по Львівській області м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз" м.Львів

за участю третьої особи,

яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні позивача відокремленого підрозділу "Вокзал

станції Львів" Державного територіально-галузевого об'єднання

"Львівська залізниця", м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі

12 051,13 грн.

за участю представників сторін від:

прокурора: Яворський Я. - прокурор відділу прокуратури Львівської області;

позивача: Бучківська М.Б. - за довіреністю №178 від 26.08.2014 р.;

відповідача: Парамонов О.С. - за довіреністю №18-11-00020;

третьої особи: Жовтенецький В.М. - за довіреністю №НЮ-32 від 01.01.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.08.2014р. (суддя С.М.Коссак) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Сюрприз» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області неустойку у розмірі 12 051,13 грн. Стягнуто з ТОВ «Сюрприз» в дохід державного бюджету України 1 827,00грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач у порушення умов договору оренди не повернув позивачу орендоване майно, внаслідок чого відповідачу нарахована неустойка у розмірі 12 051, 13 грн. за період з 01.10.2013 р. по 02.04.2014р.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що вказане майно вже тривалий час не використовується орендарем, а відповідно до п.6 ст.762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Крім цього, відповідач зазначає, що за вчинені протиправні дії балансоутримувача було відкрито кримінальне провадження №12013150380000104 щодо зловживання службовим становищем посадових осіб вокзалу ст. Львів, що унеможливило використання відповідачем орендованого майна. Скаржник наголошує, що він не використовував орендоване майне з 26.10.2011 р. по даний час, що підтверджується також актом від 26.10.2011 р., який складений між РВ ФДМУ по Львівській області та ТОВ «Сюрприз» про проведення перевірки (обстеження) стану об'єкта оренди по договору оренди від 22.12.2009 р. №197, в якому зазначено, що торгівельний об'єкт відсутній, а також актами про недопуск до орендованого майна.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що акт про проведення перевірки, на який посилається скаржник підтверджує лише факт відсутності, на орендованій позивачем площі, торгівельного об'єкту, а не факт неможливості користування орендованим майном. Щодо актів про недопуск до орендованого майна, то такі, вказує позивач, не є належними доказами про неможливість використання орендованого майна.

В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено Львівським апеляційним господарським судом, 22.12.2009 р. між РВ ФДМУ по Львівській області (орендодавець) та ТОВ «Сюрприз» (орендар) укладено договір оренди № 197 нерухомого державного майна, згідно умов якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину площі приміського касового залу будівлі вокзалу станції Львів, загальною площею 6,00 кв.м., за адресою м. Львів, пл. Двірцева, 1, що перебуває на балансі відокремленого підрозділу «Вокзалу станції Львів» ДТГО «Львівська залізниця» (балансоутримувач).

Відповідно до п. п. 1.2, 10.1, 10.4, 10.6, 10.8, 10.9, 10.10 вказаного договору, майно передається в оренду з метою: 4,00 кв.м. для розміщення торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи; 1,00 кв.м. для розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів; 1,00 кв.м. для розміщення торгівельного об'єкту з продажу алкогольних та тютюнових виробів.

Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 22.12.2009р. по 19.12.2012р. включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при наявності погодження балансоутримувача та органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.

Чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передачі, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що майно було передано відповідачу згідно підписаного між орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем акту приймання-передачі від 22.12.2009р.

В подальшому, 26.04.2010 р. між РВ ФДМУ по Львівській області (орендодавець) та ТзОВ «Сюрприз» (орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.12.2009р. №197, яким строк дії договору продовжений до 10.04.2013р. включно.

Враховуючи п.п. договору 10.4,30.04.2013 р. позивач звернувся до відповідача із заявою №11-03-02823 від 30.04.2013 р. про припинення договору. Однак, відповідач вимоги п.10.8 договору не виконав, орендоване майно протягом трьох робочих днів не повернув.

У зв'язку з цим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 03.12.2013р., яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду Львівської області від 01.04.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2014р. у справі № 914/4098/13, стягнуто з ТОВ «Сюрприз» суму неустойки за період з 17.04.2013р. по 30.09.2013р. згідно договору оренди № 197.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів, орендарем - ТОВ «Сюрприз» повернуто балансоутримувачу, а балансоутримувачем прийнято з орендованого користування частину площі приміського касового залу будівлі «Вокзал станції «Львів», за адресою м. Львів, пл. Двірцева, 1 загальною площею, 6,4 кв.м., що підтверджується актом приймання - передачі від 02.04.2014р. до договору оренди індивідуального - визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 197 від 22.12.2009р.

А тому, позивач після повернення йому орендованого майна 02.04.2014 р., звернувся з позовом до суду про стягнення неустойки за період з 01.10.2013 р. по 02.04.2014 р. в сумі 12 051,13 грн., оскільки орендарем не виконано свого обов'язку щодо повернення орендованого нерухомого майна у встановлений термін, що і є предметом позову у даній справі.

При прийнятті постанови судова колегія виходила з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.ст. 530, 611, 785 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (терміни).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з умов договору, відповідач орендоване майно у визначений договором строк не повернув, у зв'язку з чим, позивач згідно п.10.10 вказаного договору, нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення з 01.10.2013 р. по 02.04.2014 р. у розмірі 12 051,13 грн.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Судова колегія також зазначає, що посилання скаржника на неможливість використання орендованого майна, у зв'язку з чим в силу ч.6 ст.762 ЦК України, він повинен бути звільнений від орендної плати, є безпідставними та не ґрунтуються на законодавстві. Скаржником не доведено належними та допустимими доказами те, що факт відкриття кримінального провадження, акти про проведення перевірки (обстеження) стану об'єкта оренди, а також акти про недопуск до орендованого майна, є підставою вважати, що орендар не мін використовувати орендоване майно.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 04.08.2014 р. у справі

№ 914/2531/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.12.2014 р.

Головуючий суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.