Постанова

від 01.12.2014 по справі 924/1364/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р. Справа № 924/1364/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Дужич С.П. ,

суддя Саврій В.А.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" на рішення господарського суду Хмельницької області від 20.10.2014 р. у справі № 924/1364/14

за позовом фермерського господарства "Катрина-Агро"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватного підприємства "Катрина-Агрокорм"

про стягнення боргу в сумі 345978,50 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Верети А.В., Короткої А.В.,

відповідача - Підлісного О.В.,

третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Катрина-Агро" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватного підприємства "Катрина-Агрокорм" про стягнення боргу в сумі 345978,50 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20.10.2014 року (суддя Заверуха С.В.) вказаний позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 345978,50 грн. боргу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував положеннями ст.ст. 175, 193, 205, 206 ГК України, ст.ст. 525, 526, 655, 692 ЦК України та вказав, що із досліджених судом видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, а також з умов договору відступлення права вимоги №01/2013 від 15.10.2013 року вбачається наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 345978,50 грн.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного рішення. Апелянт зокрема вказує, що приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції помилково прийняв як належні докази поставки товару відповідачу товарно-транспортні накладні від 30.07.2007 року, 20.08.2007 року, оскільки у вказаних накладних не міститься прізвище особи, що отримала товар, посилання на його довіреність, або інших доказів того, що вказана особа уповноважена на його одержання. Також зазначає про те, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні №151 від 26.08.2013 року, №165 від 29.08.2013 року, №166 від 30.08.2013 року, № 167 від 02.09.2013 року не укладались та не підписувались повноважними працівниками ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод".

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 20.10.2014 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідач вчинив конклюдентні дії в частині часткової оплати отриманого товару, а також не заперечує факт поставки товару. Відтак, вважає, що судом першої інстанції надана правильна оцінка спірним правовідносинам та обґрунтовано задоволено позов.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що 02.01.2013 року між ПП "Катрина-Агрокорм", як постачальником, та ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод", як покупцем, було укладено договір поставки №93, за яким постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити висівки пшеничні, шрот соняшниковий, макуху соняшникову, макуху соєву, олію соєву, олію соняшникову, соєві боби, кукурудзу фуражну, пшеницю.

Пунктом 3.1. цього договору визначено, що поставка здійснюється на умовах "DAP" правил ІНКОТЕРМС-2010, а саме, постачальник зобов'язаний замовити і оплатити поставку товару до покупця згідно умов договору.

Право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця після підписання видаткової накладної покупцем. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місці призначення, тобто за місцем знаходження відповідача (п.3.4, п. 3.5).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

15.10.2013р. між приватним підприємством "Катрина-Агроком" (цедент) та фермерським господарством "Катрина-Агро" (цесіонарій) був укладений договір відступлення права вимоги (цесії) №01/2013, за яким цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові на суму 345978,50 грн. та зобов'язаний сплатити цеденту суму грошових коштів в розмірі та в строки, визначені умовами цього договору (п. 1 договору).

За умовами цього договору цесіонарій стає новим кредитором у зобов'язанні, яке виникло між цедентом та товариством з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" (боржник), на підставі юридичного факту поставки сільськогосподарської продукції, що підтверджується наступними документами: видатковою накладною №151 від 26.08.2013р. на поставку олії соєвої на суму 79680 грн. (право вимоги відступлено в сумі 72408,50 грн.), ТТН серії АБА №151 від 26.08.2013р. та податковою накладною №129 від 26.08.2013р.; видатковою накладною №165 від 29.08.2013р. на поставку соєвої макухи на суму 89180 грн., ТТН серії АБА №165 від 29.08.2013р. та податковою накладною №130 від 29.08.2013р.; видатковою накладною №166 від 30.08.2013р. на поставку олії соєвої на суму 123728,00 грн., ТТН серії АБА №166 від 30.08.2013р. та податковою накладною №131 від 30.08.2013р.; видатковою накладною №167 від 02.09.2013р. на поставку макухи соєвої на суму 60662,00 грн., ТТН серії АБВ №167 від 02.09.2013р. та податковою накладною №133 від 02.09.2013р. (п. 2 договору цесії).

Відповідно до п. 3 договору цесії, цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання обов'язку останнього, що виникло на підставі вищезазначених видаткових накладних, шляхом оплати заборгованості в сумі 345978,50 грн.. До цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах визначених діючим законодавством України у зв'язку з не проведенням боржником розрахунків за поставлений товар.

01.08.2014 року ФГ "Катрина-Агро" надіслало відповідачу повідомлення №137 про відступлення права вимоги грошових коштів в сумі 345978,50 грн. та відповідну заміну кредитора з ПП "Катрина-Агрокорм" на ФГ "Катрина-Агро". Судом першої інстанції вірно встановлено, що дане повідомлення надіслано на адресу відповідача 07.08.2014 року та вручено представнику останнього 12.08.2014 року, про що свідчать опис вкладення у цінний лист, квитанція №0796 та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 21,22).

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції сторонами не було подано суду для дослідження договір поставки №93 від 02.01.2013 року, у зв'язку з чим суд не міг надати оцінку останньому в контексті спірних правовідносин.

Аналізуючи зміст положень договору цесії, колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги те, що вказаний договір не містить посилання на перехід до цесіонарія права вимоги по зобов'язанням відповідача, що виникли на підставі договору поставки №93 від 02.01.2013 року.

Поряд з тим, судом апеляційної інстанції зі змісту видаткових накладних, що покладені позивачем в основу обґрунтування позовних вимог встановлено, що підставою їх видачі є саме договір поставки №93 від 02.01.2013 року, про що прямо зазначено у кожному з вказаних первинних бухгалтерських документів, що з урахуванням положень договору цесії зрештою не тягне за собою збільшення обсягу прав нового кредитора чи зміну умов виконання зобов'язань боржником, оскільки відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів вважає, що договором цесії не було передано новому кредиторові (цесіонарію) інших прав, що зазначені в договорі поставки, окрім права вимоги стягнення боргу за вказаними видатковими накладними, а за видатковою накладною №151 від 26.08.2013 року - права вимоги частково в сумі 72408,5 грн., й при цьому для відповідача, як боржника не змінювались умови виконання зобов'язань з оплати вже поставленого йому товару.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити поставлену позивачем продукцію за договором. Необхідною умовою виникнення у відповідача зобов'язання за договором поставки по оплаті є передача товару покупцю.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань відповідно до умов договорів, укладених цим суб'єктом з іншими суб'єктами господарювання, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Такий документ має містити обов'язкові реквізити, зокрема найменування особи (юридична або фізична), яка склала документ, найменування документа, дату і місце складання, зміст та обсяг операції, одиницю її виміру, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу - ініціатора здійснення операції; найменування одержувача коштів, номер(и) рахунку(ів) та є підставою для відображення фінансової операції в системі автоматизації банку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 цього ж Закону ).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки продукції згідно договору.

Оцінюючи надані позивачем видаткові накладні, колегія суддів апеляційного господарського суду, погоджується з висновком суду першої інстанції про належність таких доказів у підтвердження здійснення поставки товарів відповідачу з огляду на їх відповідність наведеним вимогам Закону, в тому числі з огляду на наявність на них відтисків штампів відповідача, що і є в розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" іншими даними, що дають змогу ідентифікувати відповідача, як юридичну особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Крім того, в підтвердження факту поставки товару позивачем також покладено товарно-транспортні накладні, а в підтвердження фактичного здійснення поставки відповідачу товару по кожній видатковій накладній також надано до матеріалів справи податкові накладні з розшифровками номенклатури товарів, їх кількості, ціни.

В розділі першому Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно зі ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оцінюючи надані позивачем товарно-транспортні накладні АБА №151 від 26.08.2013 року, АБА №165 від 29.08.2013 року, АБА №166 від 29.08.2013 року, АБА №167 від 02.09.2013 року, а також податкові накладні №129 від 26.08.2013 року, №130 від 29.08.2013 року, №131 від 30.08.2013 року, №133 від 02.09.2013 року, колегія суддів враховує те, що такі первинні бухгалтерські документи складені з дотриманням наведених вище нормативних вимог, й зокрема містять відтиски штампів відповідача про отримання товару.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Разом з тим, норми Цивільного кодексу України не містять застережень, які б звільнили покупця від обов'язку оплатити отриманий товар, у зв'язку з неналежним оформленням господарських операцій первинними документами.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), також зазначене Положення визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, а спірні правовідносини у даній справі пов'язані не із здійсненням бухгалтерського обліку чи складанням фінансової звітності, а з виконанням договірних зобов'язань.

Згідно з листом Міністерства фінансів України № 31-04200-30/23-7454/6784 від 29 серпня 2005 року довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 року, є первинним документом, що фіксує рішення посадової особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не є запереченням факту передачі (поставки) товарів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що поставка товару у даній справі відбувалася за договором та видатковими, товарно-транспортними накладними, виписаними на його підставі.

На підставі вказаних видаткових та товарно-транспортних накладних відповідач приймав товар без застережень, що підтверджував відтиском свого штампу.

Аналізуючи надані позивачем в підтвердження позовних вимог первинні бухгалтерські документи, суд апеляційної інстанції погоджується з критичною оцінкою доводів відповідача, прийнявши до уваги відсутність будь-якого рішення, в тому числі й рішення правоохоронних органів про встановлення факту вибуття з володіння відповідача штампу, відтиск якого міститься на видаткових та товарно-транспортних накладних.

Крім того, при аналізі таких документів, колегія суддів звертає увагу на те, що зміст видаткових, товарно-транспортних та податкових накладних, наданих позивачем в частині предмета поставки, його кількості, виду, часу поставки та ціни повністю узгоджуються між собою, що свідчить про ототожнення відображення такими первинними бухгалтерськими документами одних і тих самих господарських операцій з поставки відповідачеві товару 26.08.2013 року, 29.08.2013 року, 30.08.2013 року, 02.09.2013 року.

За змістом ч.ч.1,2 ст. 692 ЦК України , покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого йому товару після його прийняття не виконав.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку що окрім наведеного, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 527 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вважає, що надавши вірну оцінку сукупності наявних у справі доказів, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 345978,50 грн..

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 20.10.14 р. у справі №924/1364/14 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Справу №924/1364/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.