Постанова

від 15.04.2015 по справі 924/1364/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа № 924/1364/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянець-Подільський комбікормовий завод" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 у справі № 924/1364/14 Господарського суду Хмельницької області за позовомФермерського господарства "Катрина - Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянець-Подільський комбікормовий завод" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного підприємства "Катрина - Агрокорм" простягнення 345 978, 50 грн. в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився - - відповідачане з'явився - - третьої особине з'явився

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Фермерське господарство "Катрина-Агро" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 345 978, 50 грн. та судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01.10.2014 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Приватне підприємство "Катрина - Агрокорм".

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2014 (суддя Заверуха С.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 (головуючий Мельник О.В., судді: Дужич С.П., Саврій В.А.) у даній справі позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Камянець-Подільський комбікормовий завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального законодавства, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю з покладенням на позивача судових витрат.

Фермерське господарство "Катрина-Агро" та Приватне підприємство "Катрина - Агрокорм" не скористались правом, наданим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Фермерське господарство "Катрина-Агро", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод, Приватне підприємство "Катрина - Агрокорм" не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.01.2013 між Приватним підприємством "Катрина-Агрокорм", як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод", як Покупцем, укладено договір поставки № 93, за умовами якого, Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити висівки пшеничні, шрот соняшниковий, макуху соняшникову, макуху соєву, олію соєву, олію соняшникову, соєві боби, кукурудзу фуражну, пшеницю.

15.10.2013 на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між Приватним підприємством "Катрина-Агроком", як Цедентом, та Фермерським господарством "Катрина-Агро", як Цесіонарієм, до останнього перейшло право вимагати від боржника (ТОВ "Камянець-Подільський комбікормовий завод") належного виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару на суму 345 978, 50 грн., яка виникла на підставі видаткових накладних відповідно до переліку (в пункті 2 цього договору) (а.с.20).

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

07.08.2014 Фермерське господарство "Катрина-Агро" надіслало відповідачу повідомлення № 137 про відступлення права вимоги грошових коштів в сумі 345 978, 50 грн. та заміну кредитора у зобов'язанні з Приватного підприємства "Катрина-Агрокорм" на Фермерське господарство "Катрина-Агро". Дане повідомлення вручено представнику відповідача 12.08.2014, про що свідчать опис вкладення у цінний лист, квитанція № 0796 та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 21-22).

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що на виконання умов договору протягом серпня - вересня 2013 року, Приватне підприємство "Катрина-Агроком" поставило відповідачу товар загальною вартістю 345 978, 50 грн., що підтверджується відповідними податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними (а.с.23-34), які відповідають ознакам первинних документів та оформлені у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Судами встановлено, що відповідач отримав товар без зауважень.

Однак, відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість у сумі 345 978, 50 грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення боргу.

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 цього ж кодексу передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 712 названого кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться і у статті 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

В частині першій статті 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Судами попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що заборгованість відповідача на час вирішення спору судом склала 345 978, 50 грн., що в установленому законом порядку не спростовано. Доказів сплати боргу матеріали справи не містять.

Рішенням місцевого господарського суду стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у вказаній сумі та судові витрати. З таким висновком суду погодився і суд апеляційної інстанції.

У відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судами попередніх інстанцій дана відповідна правова оцінка сукупності поданих до матеріалів справи доказів, у тому числі видатковим, податковим та товарно-транспортним накладним.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх зміни або скасування, відсутні.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає за необхідне зазначити, що в своїй касаційній скарзі касатор фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Касатором (відповідачем у справі) не надано належних та допустимих доказів стосовно того, що на час розгляду цього спору наявні підстави для звільнення його, як покупця за договором, від обов'язку оплатити отриманий ним товар, відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 у справі № 924/1364/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова