Рішення

від 14.07.2009 по справі 16/560

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/560

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" липня 2009 р. Справа № 16/560

Господарський суд Житомирської області у складі:  

                         судді Гансецького В.П.  

за участю представників сторін

від позивача не з'явився

від відповідача Христюк І.А., дов. №269 від 10.03.09р.  

 Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Дочірнього підприємства "Даніа Хандел А/С" (м.Київ)  

до Відкритого акціонерного товариства  "Пиво - безалкогольний комбінат "Радомишль" (м.Радомишль)

про стягнення 4504870,84 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 4504870,84 грн., з яких 3793416,90 грн. збитків згідно договору №СП 0801-0058 від 25.01.08р. та 711453,94 грн. пені.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у відзиві від 25.05.09р. № 587, змінах до відзиву від 14.07.09р. № 840 та його представник в судовому засіданні проти заявленої суми позовних вимог заперечили. Зокрема, зазначили, що позивач безпідставно заявив до стягнення зазначену суму збитків, оскільки не подав доказів їх понесення. Стосовно заявленої суми пені зазначили, що з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р. № 543/96-ВР вважають обгрунтованою сумою пені 461727,55грн. При цьому, посилаючись на важке фінансове становище відповідача, повне погашення боргу перед позивачем та надмірно великий розмір заявленої суми пені, просили зменшити розмір стягуваної суми пені до 1 тисячі гривень.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.1 укладеного між сторонами договору №СП 0801-0058 від 25.01.08р., позивач зобов'язався постачати відповідачу товар (солод), а відповідач, у свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Підпунктом 2.3 договору сторони визначили, що загальна кількість товару, який має бути поставлено, становить 4000 тон.

Як зазначено позивачем, не заперечується відповідачем та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу всього 1240,75 тон солоду на загальну суму 8208313,40грн.

Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання по закупівлі погодженого обсягу продукції, внаслідок чого недозамовив 2759,25 тон товару.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що відповідач недозамовленням товару спричинив йому збитки на загальну суму 3793416,90грн.

В обгрунтування заявленої суми збитків позивач зазначив, що збитки йому спричинені через те, що до позивача були застосовані штрафні санкції у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань по зовнішньоекономічним договорам № 44-EUA від 25.12.07р. та № 45-EUA від 25.12.07р.

Зазначені договори, як зазначено в позовній заяві, були укладені між позивачем та його контрагентом в Російській федерації із загальним обсягом замовлення 34000 тон. Продукція по цих договорах призначалась для реалізації в Україні, з яких 4000 тон призначалось для відповідача.

Як зазначено в позовній заяві, оскільки відповідач порушив свої договірні зобов'язання по закупівлі раніше погодженого обсягу товару, це мало наслідком спричинення збитків для позивача, який не зміг виконати власні зобов'язання по закупівлі продукції у свого російського постачальника за договорами від 25.12.07р. № 44-EUA та  № 45-EUA.

Господарський суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заявленої суми збитків безпідставними, виходячи з наступного.

Як вбачається з умов договору, за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно пп.3.2 укладеного між сторонами договору, підставою для здійснення поставки за даним договором є замовлення, яке надсилається засобами електронної пошти або факсом або оригінал поштовою службою.

Тобто, з урахуванням ч.1 ст.628 ЦК України та пп.3.2 договору - сторонами було чітко визначено, що поставка товару відбудеться тільки після надходження відповідного замовлення від відповідача.

При цьому, в умовах договору сторони не визначили відповідальності відповідача за недозамовлення, а визначили тільки відповідальність за затримку поставки та затримку оплати (п.9 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставляв товар відповідачу у квітні-травні 2008 року.

З претензійних листів позивача (а.с.16-19) також видно, що відповідач почав затримувати оплату з самого початку поставки товару.

У зв'язку з цим, позивач припинив поставляти відповідачу товар вже з травня 2008 року.

Тобто, за таких обставин, позивач, відповідно до ст.ст.611 та 651 ЦК України, мав право заявляти вимоги про розірвання договору.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач, заявляючи до стягнення з відповідача 3793416,90грн. збитків, всупереч вимогам ч.2 ст.623 ЦК України та ст.ст.32 та 33 ГПК України не подав будь-яких доказів на підтвердження понесених збитків.

При цьому, як при поданні позову до господарського суду у квітні 2009 року так і протягом провадження у справі до прийняття рішення у липні 2009 року такі докази позивачем не були подані.

Слід також зазначити, що позивач в обгрунтування заявлених збитків безпідставно посилається на договори від 25.12.07р. № 44-EUA та  № 45-EUA з іншим контрагентом в Російській Федерації у зв'язку з тим, що ці договори (і це видно з дати їх укладення) укладені позивачем ще до виникнення правовідносин з відповідачем, оскільки договір з відповідачем укладено 25.01.08р.

Крім того, позивач не подав ні у справу, ні для огляду самих договорів від 25.12.07р. № 44-EUA та  № 45-EUA.

Своїм правом на участь в розгляді справи та виконанні обов'язку по доведенні перед судом обгрунтованості своїх вимог позивач протягом трьох судових засідань не скористався.

У зв'язку з цим, у господарського суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача будь-якої суми збитків.

Вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.525 та 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пп.9.3 укладеного між сторонами договору №СП 0801-0058 від 25.01.08р., відповідач зобов'язався в разі затримки оплати сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1% вартості невчасно сплаченої партії товару за кожен день затримки оплати.

На цій підставі позивач нарахував до стягнення  711453,94грн. пені.

Господарський суд погоджується з відповідачем, що заявлена до стягнення позивачем сума пені нарахована всупереч вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р. №543/96-ВР.

Так, відповідно до ст.ст.1 та 3 вказаного Закону, платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, такою, що відповідає вимогам Закону, сумою пені буде нарахована відповідачем, тобто 461727,55 грн.

Приймаючи рішення щодо стягнення з відповідача пені за порушення договірних зобов'язань господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У зв'язку з тим, що:

-  позивач не подав доказів спричинення йому відповідачем будь-яких збитків;

- нарахована до стягнння сума пені надмірно велика;

- відповідач провів повний розрахунок з позивачем ще у жовтні 2008 року,  тобто за півроку до подачі даного позову, що підтверджується актом звірки станом на 15.10.08р. (а.с.44, 74);

- відповідач, як товаровиробник реального сектору економіки, знаходиться в скрутному фінансовому становищі, працює без прибутків як у 2008 році так і в поточному, що підтверджується відповідними звітами про фінансові результати (а.с.53-57);

- відповідач є бюджетоутворюючим підприємством в Радомишльському районі Житомирської області, а тому стягнення з відповідача надміру великих санкцій вкрай негативно відіб'ється як на його зобов'язаннях перед персоналом так і перед державою.

Враховуючи зазначені обставини, виходячи з загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності (п.6 ст.3 ЦК України), а також враховуючи таку обставину, що не підлягає доказуванню - як світову фінансову кризу з її загальновідомими негативними проявами в Україні для всіх товаровиробників,  господарський суд, як виняток, вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені до 5000 грн.

Таким чином, позов задовольняється частково - з відповідача стягується на користь позивача 5000,00 грн. пені за допущене порушення договірних зобов'язань у вигляді несвоєчасно проведених розрахунків за отриманий товар.

В решті позову відмовити у зв'язку з безпідставністю заявлених позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства  "Пиво - безалкогольний комбінат "Радомишль", 12200, м.Радомишль Житомирської області, вул. Микгород 71, ідентифікаційний код 05418365:

- на користь Дочірнього підприємства "Даніа Хандел А/С", 01103, м.Київ, вул.Кіквідзе 12-а, офіс 31 АПП, ідентифікаційний код 30520910 - 5000,00 грн. пені, 2613,62 грн. витрат по сплаті державного мита та 12,09 грн. витрат по сплаті державного мита.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

                   Суддя           Гансецький В.П.

                                                                           Дата підписання рішення 14.07.09р.

Друк: 3 прим. 1- у справу, 2,3- сторонам.