Рішення

від 02.02.2012 по справі 508/269/12

ВОРОШИЛОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДОНЕЦЬКА

508/269/12

РІШЕННЯ №2/508/974/12

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого -судді Орєхова О.І.

при секретарі -Лисенко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування арешту та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування арешту та визнання права власності, посилаючись на наступні обставини.

20 грудня 2010 року на відкритому аукціоні, проведеному на Міжрегіональній Українській Біржі, між ним (позивачем) та ФОП ОСОБА_2 в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_3 були укладені Біржові контракти (копія біржових контрактів додається) та ним було придбане наступне нерухоме майно:

- Відповідно до біржового контракту № 810 було придбане нежитлове вбудоване приміщення (літ. А-5) загальною площею 64,80 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, пр-т Ватутіна 21

- Відповідно до біржового контракту № 811 була придбана квартира № 32 в будинку

№ 54 по вул. Університетська в м. Донецьк, загальною площею 42,10 кв.м.

- Відповідно до біржового контракту № 812 була придбана квартира АДРЕСА_1, загальною площею 57,20 кв.м.

- Відповідно до біржового контракту № 813 була придбана будівля бані (Літ. А-1) загальною площею 76,70 кв.м., що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Моцарта 4 «б».

Загальна вартість придбаного ним майна склала: 476392,38 гривні + 238551,33 гривня + 420753,76 гривні + 327668,03 гривень + 327668,03 гривень = 1791033,53 (один мільйон сімсот дев'яносто одна тисяча тридцять три гривні 53 копійки) гривні. Цю суму він сплатив повністю.

Зазначив, що на той час йому було повідомлено про те, що 07.09.2010 року Господарським судом Донецької області по справі № 27/104 «б»винесена постанова (копія додається) про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом та введення ліквідаційної процедури.

Окрім того, зазначив, що ліквідаційна процедура щодо ФОП ОСОБА_2 була порушена в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що у разі виявлення ліквідатором майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, сума виручки від продажу такого майна направляється на покриття витрат, пов'язаних із провадженням по справі про банкрутство.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку, передбаченому статтею 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, в цій процедурі не передбачається участь загальних зборів кредиторів та комітету кредиторів, а ліквідатор є повноважною особою із питань розпорядження майном та самостійно здійснює будь - які дії, пов'язані із виявленням майна банкрута та реалізує його з метою погашення кредиторських вимог.

До того ж, відповідно до положень абзацу 7 частини 1 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(у чинній на той момент редакції):

Стаття 23. Наслідки визнання боржника банкрутом:

1. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

Як вже було зазначено, 07.09.2010 року Господарським судом Донецької області по справі № 27/104 «б»винесена постанова про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом та введення ліквідаційної процедури.

Отже, відповідно до положень статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з 07.09.2010 року усі забезпечення та арешти, що були накладені та застосовані щодо майна боржника визнавалися скасованими.

Таким чином, на момент укладення угод щодо придбання майна, яке було реалізоване на відкритому аукціоні він розумів, що угоду укладає повноважна особа та оскільки угоди укладаються в рамках реалізації майна в процедурі банкрутства та відповідно всі обтяження стосовно майна боржника скасовані, то й відсутні будь які переважні права третіх осіб на це майно, а отже він виконавши обов'язки покупця, добросовісно набув права власності на вищезазначене майно.

Пізніше, вже після придбання зазначеного майна на аукціоні, він дізнався про наявність договорів іпотеки, укладених щодо придбаного ним майна, записи у реєстрі про які, не зважаючи на положення діючого законодавства про скасування в процедурі банкрутства будь яких обмежень щодо розпорядження майном, все ж таки залишилися у реєстрі.

З цього приводу він звернувся до нотаріуса, а потім до Київського районного суду міста Донецька з позовом про зобов'язання нотаріуса вилучити записи про іпотеки та про обтяження, відповідно до цих іпотек, із реєстрів іпотек та обтяжень.

05 грудня 2011 року Київським районним судом міста Донецька було прийнято заочне рішення (копія рішення додається), яким його позовні вимоги були задоволені та у зв'язку із порушенням процедури банкрутства відносно боржника ФОП ОСОБА_2, нотаріуса було зобов'язано вилучити записи про іпотеки та про обтяження, відповідно до цих іпотек, із реєстрів іпотек та обтяжень. Рішення набрало законної сили.

Нещодавно він дізнався про те, що 11.10.2011 року відповідачем була винесена постанова (копія додається) про відкриття виконавчого провадження ВП № 29144876 про стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса № 2062 від 07.10.2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором позики від 21.06.2011 року. Зазначеною постановою відповідач наклав арешт на все майно, що належить боржнику, тобто ОСОБА_2

21.11.2011 року відповідачем була винесена постанова (копія додається) про відкриття виконавчого провадження ВП № 29900587 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ДОД ПАТ «ОСОБА_5 Аваль»заборгованості на підставі виконавчого листа № 2-254 від 11.11.2011 року. Зазначеною постановою відповідач знову наклав арешт на все майно боржника, тобто ОСОБА_2

Вважає, що обидва ці арешти є незаконними та відповідно постанови в цих частинах мають бути скасованими з наступних підстав.

По-перше, як вже зазначалось 07.09.2010 року Господарським судом Донецької області по справі № 27/104 «б»винесена постанова про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом та введення ліквідаційної процедури.

Відповідно до положень абзацу 7 частини 1 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(у чинній на той момент редакції):

Стаття 23. Наслідки визнання боржника банкрутом:

1. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

На цей час, провадження по господарській справі № 27/104 «б»триває, ліквідаційна процедура не припинена, є чинною, а отже чинними є обмеження та заборона, встановлені законом щодо накладення нових арештів на майно боржника.

Тобто, вже з цієї підстави, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 29144876 від 11.10.2011 року та постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 29900587 від 21.11.2011 року мають бути скасовані в частині накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_2

По-друге, відповідно до положень статей 11, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час відкриття або здійснення виконавчого провадження має право накласти арешт на майно боржника.

На цей час, майно, що було правомірно придбане позивачем на відкритому аукціоні ще не переоформлене на його ім'я. Але, в той самий момент зазначене в цій позовній заяві майно вже не є майном боржника, оскільки воно вже було реалізоване ліквідатором боржника на відкритому аукціоні та ним були сплачені грошові кошти за це майно, а отже боржник або його ліквідатор вже не мають право розпоряджатися цим майном.

Підставами для накладення відповідачем арешту на придбане ним майно, помилково стали грошові зобов'язання боржника ОСОБА_2 стягнення за якими може бути звернено виключно на майно боржника. Зазначив, що не має будь яких грошових зобов'язань перед стягувачами ОСОБА_4 або ДОД ПАТ «ОСОБА_5 Аваль».

Таким чином, на цей час відповідачем накладений арешт на майно, на яке 20.12.2010 року вже було звернуте стягнення і яке вже було реалізоване на відкритому аукціоні і за яке ним вже були сплачені грошові кошти. Отже, це майно вже більше не належить боржнику ОСОБА_2 та на нього не може бути накладений арешт за її (ОСОБА_6О.) грошовими зобов'язаннями.

А відповідно і з цієї підстави постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 29144876 від 11.10.2011 року та постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 29900587 від 21.11.2011 року мають бути скасовані в частині накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_2

Зауважив, що з урахуванням положень цивільного законодавства України він є добросовісним набувачем зазначеного в цій позовній заяві нерухомого майна. Та відповідно до положень статті 388 Цивільного кодексу України, це майно не може бути в нього навіть витребувано, оскільки він придбав його за відплатним договором та в порядку, встановленому для виконання судового рішення щодо задоволення вимог кредиторів у господарській справі про банкрутство.

Арешт, накладений відповідачем на придбане ним нерухоме майно, порушує його майнові, цивільні права, оскільки він не може зареєструвати належне йому право власності.

Просив скасувати арешт накладений на нерухоме майно: нежитлове вбудоване приміщення (літ. А-5) загальною площею 64,80 кв.м., розташоване за адресою: м.Донецьк, пр. Ватутіна, 21; АДРЕСА_2, загальною площею 42,10 кв.м.; квартира АДРЕСА_3, загальною площею 57,20 кв.м., будівля бані (літ. А-1) загальною площею 76,70 кв.м., розташована за адресою: м.Донецьк вул. Моцарта, 4-б, відповідно до постанов про відкриття виконавчого провадження ВП №29144876 від 11.10.2011 року та ВП №29900587 від 21.11.2011 року.

24.01.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій посилався на наступне.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Окрім цього, статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В своїй позовній заяві, позивач ретельно виклав обґрунтування порушення його права власності з боку відповідача. Отже, діями відповідача, а саме накладенням арештів на об'єкти нерухомого майна, що були придбані позивачем, а саме: нежитлове вбудоване приміщення (літ. А-5) загальною площею 64,80 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, пр-т Ватутіна 21; квартира АДРЕСА_4, загальною площею 42,10 кв.м.; квартира АДРЕСА_1, загальною площею 57,20 кв.м.; будівля бані (Літ. А-1) загальною площею 76,70 кв.м., що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Моцарта 4 «б», були створені суттєві перешкоди та було унеможливлене здійснення позивачем належного йому права власності на зазначені об'єкти.

Тобто, відповідачем всупереч положенням статті 321 Цивільного кодексу України було порушено (обмежено) право власності позивача, оскільки, у зв'язку із накладенням арештів на придбане позивачем майно, позивач позбавлений можливості навіть зареєструвати належне йому право власності.

Окрім цього, згідно із статтею 392 Цивільного кодексу України:

1. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач вважає, що відповідач такими своїми діями оспорює та не визнає право власності позивача на придбане майно, нежитлове вбудоване приміщення (літ. А-5) загальною площею 64,80 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, пр-т Ватутіна 21; квартира АДРЕСА_4, загальною площею 42,10 кв.м.; квартира АДРЕСА_1, загальною площею 57,20 кв.м.; будівля бані (Літ. А-1) загальною площею 76,70 кв.м., що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Моцарта 4 «б», були створені суттєві перешкоди та було унеможливлене здійснення позивачем належного йому права власності на зазначені об'єкти.

Тобто, відповідачем всупереч положенням статті 321 Цивільного кодексу України було порушено (обмежено) право власності позивача, оскільки, у зв'язку із накладенням арештів на придбане позивачем майно, позивач позбавлений можливості навіть зареєструвати належне йому право власності.

Окрім цього, згідно із статтею 392 Цивільного кодексу України:

1. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач вважає, що відповідач такими своїми діями оспорює та не визнає право власності позивача на придбане майно, а тому позивач вважає за необхідне захистити своє право власності шляхом звернення до суду із цією позовною заявою.

Відповідно до умов статей 328 та 334 Цивільного кодексу України:

Стаття 328. Підстави набуття права власності

1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 334. Момент набуття права власності за договором

1. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

3. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

4. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до умов пункту 3.1 усіх контрактів:

«Покупець набуває права власності на майно з моменту повної оплати за нього».

А отже, контрактами в даному випадку був встановлений інший, ніж загальний, момент виникнення права власності, а саме момент оплати вартості придбаного майна.

Згідно з умовами пунктів 2.1 - 2.3 контрактів, загальна вартість майна склала 1791033,53 (один мільйон сімсот дев'яносто одна тисяча тридцять три гривні 53 копійки) гривні. Оплата вартості придбаного на аукціоні майна повинна була бути здійснена покупцем протягом 6 місяців з моменту підписання відповідного контракту в національній валюті України. Покупець -позивач повністю та своєчасно розрахувався за придбане на аукціоні майно.

Таким чином, згідно умов статті 334 Цивільного кодексу України та положень пункту 3.1 контракту з моменту повної оплати вартості придбаного майна позивач набув право власності на наступне майно: нежитлове вбудоване приміщення (літ. А-5) загальною площею 64,80 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, пр-т Ватутіна 21; квартира АДРЕСА_4, загальною площею 42,10 кв.м.; квартира АДРЕСА_1, загальною площею 57,20 кв.м.; будівля бані (Літ. А-1) загальною площею 76,70 кв.м., що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Моцарта 4 «б»

Щодо нотаріального посвідчення біржового контракту.

Відповідно до статті 656 Цивільного кодексу України передбачено:

Предмет договору купівлі-продажу

1. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

2. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

3. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

4. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Загальними положеннями про купівлю -продаж, у тому числі встановлене:

Стаття 657. Форма окремих видів договорів купівлі-продажу

1. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Але, це є саме загальним правилом, встановленим Цивільним кодексом України, яким же в частині 4 статті 656 встановлене і виключення з цього правила для певних видів договорів купівлі -продажу.

Таке виключення для таких видів договорів купівлі - продажу як біржові контракти, встановлено відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу», в якій зазначено, що: «Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню».

Таким чином, оскільки Закон України «Про товарну біржу»по відношенню до контрактів, укладених та зареєстрованих на біржі, є більш спеціальним законом, ніж Цивільний кодекс України, то й на біржові контракти в цій частині розповсюджуються положення саме Закону України «Про товарну біржу».

Окрім зазначеного, позивач вважає за необхідне звернути увагу суду на наступні обставини. Ліквідаційна процедура щодо боржника ФОП ОСОБА_2 була порушена в поряду, передбаченому статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що у разі виявлення ліквідатором майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, сума виручки від продажу такого майна направляється на покриття витрат, пов'язаних із провадженням по справі про банкрутство.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку, передбаченому статтею 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, в цій процедурі не передбачається участь загальних зборів кредиторів та комітету кредиторів, а ліквідатор самостійно здійснює будь -які дії, пов'язані із виявленням майна банкрута та реалізує його з метою погашення кредиторських вимог.

На підставі викладеного позивач вважає, що він виконав усі свої зобов'язання, передбачені Біржовими контрактами № 810, 811, 812, 813 від 20.12.2010 року та є єдиним законним власником зазначеного майна, а саме: нежитлове вбудоване приміщення (літ. А-5) загальною площею 64,80 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, пр-т Ватутіна 21; квартира АДРЕСА_4, загальною площею 42,10 кв.м.; квартира АДРЕСА_1, загальною площею 57,20 кв.м.; будівля бані (Літ. А-1) загальною площею 76,70 кв.м., що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Моцарта 4 «б».

Просив суд скасувати арешт накладений на нерухоме майно: нежитлове вбудоване приміщення (літ. А-5) загальною площею 64,80 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, пр-т Ватутіна 21; квартира АДРЕСА_4, загальною площею 42,10 кв.м.; квартира АДРЕСА_1, загальною площею 57,20 кв.м.; будівля бані (Літ. А-1) загальною площею 76,70 кв.м., розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Моцарта 4 «б», відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 29144876 від 11.10.2011 року, скасувати арешт накладений на нерухоме майно: нежитлове вбудоване приміщення (літ. А-5) загальною площею 64,80 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, пр-т Ватутіна 21; квартира АДРЕСА_4, загальною площею 42,10 кв.м.; квартира АДРЕСА_1, загальною площею 57,20 кв.м.; будівля бані (Літ. А-1) загальною площею 76,70 кв.м., розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Моцарта 4 «б», відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 29900587 від 21.11.2011 року, визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове вбудоване приміщення (літ. А-5) загальною площею 64,80 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, пр-т Ватутіна 21, визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 42,10 кв.м., визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 57,20 кв.м.

Ухвалою суду від 24.01.2012 року позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині визнання права власності на будівлю бані (Літ. А-1) загальною площею 76,70 кв.м., що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Моцарта 4 «б»залишено без задоволення та повернуто позовну вимогу в цій частині позивачу для звернення до належного суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_7, який діє на підставі довіреності, в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутінсть.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Судом встановлені наступні обставини.

20 грудня 2010 року на відкритому аукціоні, проведеному на Міжрегіональній Українській Біржі, між позивачем ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_8 в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_3 були укладені Біржові контракти (копія біржових контрактів додається) та ним було придбане наступне нерухоме майно:

- Відповідно до біржового контракту № 810 було придбане нежитлове вбудоване приміщення (літ. А-5) загальною площею 64,80 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, пр-т Ватутіна 21

- Відповідно до біржового контракту № 811 була придбана квартира АДРЕСА_4, загальною площею 42,10 кв.м.

- Відповідно до біржового контракту № 812 була придбана квартира АДРЕСА_1, загальною площею 57,20 кв.м.

- Відповідно до біржового контракту № 813 була придбана будівля бані (Літ. А-1) загальною площею 76,70 кв.м., що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Моцарта 4 «б».

Загальна вартість придбаного ним майна склала: 476392,38 гривні + 238551,33 гривня + 420753,76 гривні + 327668,03 гривень + 327668,03 гривень = 1791033,53 (один мільйон сімсот дев'яносто одна тисяча тридцять три гривні 53 копійки) гривні. Цю суму він сплатив повністю.

07.09.2010 року Господарським судом Донецької області по справі № 27/104 «б»винесена постанова про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом та введення ліквідаційної процедури в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Отже, відповідно до положень статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з 07.09.2010 року усі забезпечення та арешти, що були накладені та застосовані щодо майна боржника визнавалися скасованими.

Таким чином, на момент укладення угод щодо придбання майна, яке було реалізоване на відкритому аукціоні він розумів, що угоду укладає повноважна особа та оскільки угоди укладаються в рамках реалізації майна в процедурі банкрутства та відповідно всі обтяження стосовно майна боржника скасовані, то й відсутні будь які переважні права третіх осіб на це майно, а отже він виконавши обов'язки покупця, добросовісно набув права власності на вищезазначене майно.

05 грудня 2011 року Київським районним судом міста Донецька було прийнято заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса ОСОБА_9 про зобов'язання вчинити певні дії були задоволені та у зв'язку із порушенням процедури банкрутства відносно боржника ФОП ОСОБА_2, нотаріуса було зобов'язано вилучити записи про іпотеки та про обтяження, відповідно до цих іпотек, із реєстрів іпотек та обтяжень. Рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

11.10.2011 року відділом примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Донецькій області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 29144876 про стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса № 2062 від 07.10.2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором позики від 21.06.2011 року. Зазначеною постановою відповідач наклав арешт на все майно, що належить боржнику, тобто ОСОБА_2

21.11.2011 року відділом примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Донецькій області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 29900587 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ДОД ПАТ «ОСОБА_5 Аваль»заборгованості на підставі виконавчого листа № 2-254 від 11.11.2011 року. Зазначеною постановою відповідач знову наклав арешт на все майно боржника, тобто ОСОБА_2

Відповідно до положень статей 11, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час відкриття або здійснення виконавчого провадження має право накласти арешт на майно боржника.

Таким чином, на цей час відповідачем накладений арешт на майно, на яке 20.12.2010 року вже було звернуте стягнення і яке вже було реалізоване на відкритому аукціоні і за яке позивачем ОСОБА_1 вже були сплачені грошові кошти. Отже, це майно вже більше не належить боржнику ОСОБА_2 та на нього не може бути накладений арешт за її (ОСОБА_6О.) грошовими зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій та бездіяльності органів державної влади і посадових осіб.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захищенням свого особистого майнового права.

Способами захисту цивільних прав може бути визнання права; визнання правочину недійсним, тощо.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ ( майно ), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 статті 317 ЦК України передбачає, що власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

А відповідно і з цієї підстави постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 29144876 від 11.10.2011 року та постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 29900587 від 21.11.2011 року мають бути скасовані в частині накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_2

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування арешту, накладеного постановами про відкриття виконавчого провадження ВП №29144876 від 11.10.2011 року та ВП №29900587 від 21.11.2011 року.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно до ч.ч. 1, 2 стаття 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частинами 1 та 2 ст. 334 ЦК України встановлено, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до умов пункту 3.1 наданих біржевих контрактів встановлено, що покупець набуває права власності на майно з моменту повної оплати за нього.

Отже, контрактами в даному випадку був встановлений інший, ніж загальний, момент виникнення права власності, а саме момент оплати вартості придбаного майна.

Згідно з умовами пунктів 2.1 - 2.3 біржевих контрактів, загальна вартість майна склала 1791033,53 (один мільйон сімсот дев'яносто одна тисяча тридцять три гривні 53 копійки) гривні. Оплата вартості придбаного на аукціоні майна повинна була бути здійснена покупцем протягом 6 місяців з моменту підписання відповідного контракту в національній валюті України. Покупець -позивач повністю та своєчасно розрахувався за придбане на аукціоні майно.

Таким чином, згідно умов статті 334 Цивільного кодексу України та положень пункту 3.1 контракту з моменту повної оплати вартості придбаного майна позивач набув право власності на наступне майно: нежитлове вбудоване приміщення (літ. А-5) загальною площею 64,80 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, пр-т Ватутіна 21; квартира АДРЕСА_4, загальною площею 42,10 кв.м.; квартира АДРЕСА_1, загальною площею 57,20 кв.м.; будівля бані (Літ. А-1) загальною площею 76,70 кв.м., що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Моцарта 4 «б».

Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Отже, це є саме загальним правилом, встановленим Цивільним кодексом України, яким же в частині 4 статті 656 ЦК УКраїни встановлене і виключення з цього правила для певних видів договорів купівлі -продажу.

Згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»із змінами та доповненнями, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Таке виключення для таких видів договорів купівлі - продажу як біржові контракти, встановлено відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу», в якій зазначено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Крім того, ліквідаційна процедура щодо боржника ФОП ОСОБА_2 була порушена в поряду, передбаченому статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що у разі виявлення ліквідатором майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, сума виручки від продажу такого майна направляється на покриття витрат, пов'язаних із провадженням по справі про банкрутство.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку, передбаченому статтею 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, в цій процедурі не передбачається участь загальних зборів кредиторів та комітету кредиторів, а ліквідатор самостійно здійснює будь -які дії, пов'язані із виявленням майна банкрута та реалізує його з метою погашення кредиторських вимог.

Тому, на підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині визнання за ним права власності на нежитлове вбудоване приміщення (літ. А-5) загальною площею 64,80 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, пр-т Ватутіна 21, на квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 42,10 кв.м., на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 57,20 кв.м. підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 321, 328, 334, 392, 656, 657 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 10, 15, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 31 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 11, 25 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

ВИРИШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування арешту та визнання права власності, - задовольнити.

Скасувати арешт накладений на нерухоме майно: нежитлове вбудоване приміщення (літ. А-5) загальною площею 64,80 кв.м., розташоване за адресою: м.Донецьк, пр. Ватутіна, 21; АДРЕСА_2, загальною площею 42,10 кв.м.; квартира АДРЕСА_3, загальною площею 57,20 кв.м., будівля бані (літ. А-1) загальною площею 76,70 кв.м., розташована за адресою: м.Донецьк вул. Моцарта, 4-б, відповідно до постанов про відкриття виконавчого провадження ВП №29144876 від 11.10.2011 року та ВП №29900587 від 21.11.2011 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове вбудоване приміщення (літ. А-5) загальною площею 64,80 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, пр-т Ватутіна, 21; на квартиру АДРЕСА_5, загальною площею 42,10 кв.м., на квартиру АДРЕСА_6, загальною площею 57,20 кв.м.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О.І. Орєхов