Рішення

від 01.07.2009 по справі 50/378

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/378

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/378

01.07.09

За позовом     товариства з обмеженою відповідальністю “L-Мастер”

до                     товариства з обмеженою відповідальністю “Меблі- плюс”

про                  стягнення 4 573,40 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача            Яценко О.В. (дов. від 13.05.2009)                                                                                              

від відповідача       не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “L-Мастер” до товариства з обмеженою відповідальністю “Меблі- плюс” про стягнення заборгованості в сумі 4 573,40 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу № 03.01.0527 від 03.01.2005.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.05.2009 порушено провадження у справі № 50/378 та призначено  її до розгляду на 19.06.2009.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав додаткові докази.

В зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи був відкладений на 01.07.2009.

01.07.2009 в судове засідання прибув представник позивача, дав додаткові пояснення по справі та подав клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 1 000,00 грн. основного боргу, 494,00грн. пеня, 494,00 грн. штрафу, інфляційні витрати в розмірі 965,78 грн. та 3% річних в сумі 149,62 грн. Суд задовольнив дане клопотання.

Відповідач в судові засідання 19.06.2009 та 01.07.2009 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2005  товариство з обмеженою відповідальністю “L-Мастер” (далі –позивач, продавець за договором) та товариство з обмеженою відповідальністю “Меблі- плюс” (далі –відповідач, покупець за договором) уклали договір купівлі-продажу № 03.01.0527 (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору позивач зобов'язався  на умовах та в порядку, визначеному даним договором передати у власність  відповідача товар, а відповідач  зобов'язався прийняти та сплатити за нього погоджену сторонами ціну. Товаром за даним договором є ДСП (ламіноване, не ламіноване), ДВП, меблева фурнітура, кромочна стрічка, фасади (з натурального дерева, МДФ) (п.1.2. договору).

Згідно умов розділу 3  договору приймання-передача товару здійснюється представниками сторін на складі продавця, що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними. Право власності на товари, що передаються та ризики випадкового знищення та пошкодження товару переходять від продавця до покупця з моменту прийняття товарів представником покупця або перевізником, що здійснює перевезення товару за замовленням покупця.

Відповідно до умов п. 4.1. договору, кількість товару, який продавець передає покупцю повинна відповідати кількості, вказаної в рахунках та накладній.

Згідно п. 5.1. сторони визначили, що оплата на товар здійснюються покупцем на поточний рахунок продавця протягом 15 календарних днів з моменту передачі товару, але в будь-якому випадку не пізніше 15числа місяця, наступного за тим, в якому відбулася передача товару.  

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, який (в порушення умов договору та чинного законодавства) був частково оплачений останнім, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Поставка товару відповідачу підтверджена наявними в матеріалах справи витратними накладними та довіреностями, які були видані відповідачем на отримання даного виду товару.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаним договором становить 1 000,00 грн., яку визнає відповідач, що про свідчить підписаний між сторонами акт зв'язки взаєморозрахунків.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором купівлі-продажу № 03.01.0527 від 03.01.2005 в сумі  1 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством  відповідальності.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь пеню в сумі 494,00 грн.  та штраф а розмірі 494,00 грн. за період  прострочення , вказаний в розрахунку.

Відповідно до п. 6.4 договору у разі порушення термінів оплати за товар або оплати не в повному обсязі, якщо така прострочка складає не більше 10 календарних днів, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочки. Якщо про строчка оплати за товар складає 11 календарних днів і більше покупець разом з пенею сплачує продавцю штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 6.4.) та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами позивач просить суд стягнути з останнього витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 965,78 грн. та 3 % річних в розмірі 149,62 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат, 3% річних є законними та обґрунтованими, у зв'язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов'язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 03.01.0527 від 03.01.2005 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Меблі- плюс” (08300, м. Київ, вул. Дружби народів, 8/9; код ЄДРПОУ 32553754) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “L-Мастер” (03150, м. Київ,                          вул. Предславинська, 28, код ЄДРПОУ 24094684) основний борг в розмірі 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп., пеню в сумі 494 (чотириста дев'яносто чотири) грн. 00 коп.; штраф в сумі 494 (чотириста дев'яносто чотири) грн. 00 коп.; витрати у зв'язку з інфляційними процесами в сумі 965 (дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 78 коп.; 3 % річних в сумі 149 (сто сорок дев'ять) грн. 62коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто два) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.  

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 10.07.2009