Рішення

від 13.07.2009 по справі 39/211

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/211

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/211

13.07.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю  з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В."

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації цивільного будівництва"

про  стягнення 2 822 279,14 грн.

                                                                                                                           Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Кузьменков О.О. (довіреність № 024/09 від 25.05.2009 р.)

Від відповідача: не з"явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації цивільного будівництва" (відповідач) про стягнення 2 822 279,14 грн. заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу № 8.37Т від 11.04.2008 р. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 2115833,34 грн., пені в розмірі 384044,48 грн. за період з 01.11.2009 р. по 30.04.2009 р., 3% річних у розмірі 47310,00 грн. за період 19.04.2008 р. по 15.05.2009 р. та індексу інфляції у розмірі 275091,32 грн. за період 19.04.2008 р. по 30.04.2009 р.  

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Представник позивача через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва 03.06.2009 р. клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2009 р. порушено провадження у справі № 39/211 та призначено справу до розгляду на 05.06.2009 р. о 10:20 год.

Представник відповідача  в судове засідання 05.06.2009 р. не з‘явився , вимоги ухвали суду від 21.05.2009 р. не виконав.

Представник позивача через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва 18.05.2009 р. подав заяву про забезпечення позову.

Приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 РозЧяснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предЧявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п. 1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможній такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно вищезазначеного Роз'яснення від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів позовної заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір відчужити майно (грошові кошти), на яке позивач просить накласти арешт.

        Фактично позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів до забезпечення позову тим, що відповідач є недобросовісним контрагентом, а тому може ухилитись від виконання судового рішення, зокрема шляхом здійснення дій з приховання належного йому майна і грошових коштів та виведення активів з підприємства до ухвалення судового рішення по даній справі, що суттєво утруднить його виконання. В той же час, позивачем не наведено жодних доказів щодо фактичного здійснення відповідачем дій з приховання належного йому майна і грошових коштів та виведення активів з підприємства.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності суд враховує, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвести до незворотних наслідків.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача, може унеможливити подальшу господарську діяльність даного господарюючого суб'єкта, а тому суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.           

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 13.07.2009 р.

Представник позивача через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва 16.06.2009 р. та 01.07.2009 р. подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.

Представник відповідача в судове засідання 13.07.2009 р. повторно не зЧявився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвал суду від 21.05.2009 р. та від 05.06.2009 р. не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. 3 п. 3.6 Роз‘яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали  Господарського суду міста Києва від 21.05.2009 р. та від 05.06.2009 р. були направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві (03045, м. Київ, шосе Чапаєвське, 10), що підтверджується відмітками на зворотньому вказаних ухвал суду, здійснених у відповідності до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України (затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75). Належність відповідачеві вищезазначеної адреси підтверджується даними витягу з ЄДРПОУ № 21-10/4402-2 від 23.06.2009 р. щодо ТОВ "Управління механізації цивільного будівництва" станом на 01.06.2009 р.

Причини неявки відповідача в судові засідання 05.06.2009 р. та 13.07.2009 р. суду не відомі.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 05.06.2009 р. та 13.07.2009 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2009 р. подав письмові пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду від 05.06.2009 р., заяву про збільшення позовних вимог та копію акту звірки взаємних розрахунків сторін станом на 31.03.2009 р.

Розглянувши заяву про збільшення позовних вимог, суд не приймає останню до розгляду, оскільки позивачем не було дотримано порядку її подання, а саме:

Вищезазначена заява позивача не містить доказів надсилання її копії відповідачеві і  такі докази не надані представником позивача в судовому засіданні.

З огляду на приписи статей 4-2 та 4-3 та частин першої –третьої статті 22 ГПК України суд має вживати заходів до того, щоб усі учасники судового процесу мали можливість одержати копії відповідної заяви або іншим чином ознайомитись з її змістом. З цією метою такі копії можуть бути вручені іншим учасникам судового процесу (їх представникам) безпосередньо в судовому засіданні (під розпис на оригіналі заяви) або надіслані їм позивачем поштою з наданням доказів надсилання у встановлений судом строк (п. 20 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»).

Враховуючи вищенаведене та неявку представника відповідача в судове засідання 13.07.2009 р., суд розглядає по суті первісно заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.07.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

        Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                        ВСТАНОВИВ:

11.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управління механізації цивільного будівництва" (відповідач) укладено Договір купівлі-продажу № 8.37Т (надалі –Договір), відповідно до п. 2.1 позивач прийняв на себе зобов'язання передати у власність відповідачу Товар (елементи опалубки), визначені в Специфікації до Договору (Додаток №1 до Договору), а Відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти такий Товар та оплатити його повну вартість в обумовлений Договором строк.

Згідно п. 3.1. Договору загальна вартість Товару, що передається у власність відповідача складає 3 226 893,07 грн. (з ПДВ).

Відповідно до частини 3 Договору (п.п. 3.2 –3.3) оплата за Товар здійснюється відповідачем у наступному порядку: сума в розмірі 645 893,07 гривень сплачується відповідачем шляхом безготівкового її перерахування на поточний рахунок позивача протягом 5 (п'яти)  банківських  днів з дати  підписання Договору,  а решта –2 581 000, 00 грн. - перераховується рівними частинами на поточний рахунок позивача протягом наступних шести місяців (травень –жовтень 2008 р.) до 30 –го числа кожного місяця в розмірі 430 166,66 грн. Документом, що підтверджує факт зарахування суми коштів на поточний рахунок позивача є відповідна виписка з його банківського рахунку.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що документом, який засвідчує факт та обсяг передачі Товару відповідачу є відповідна накладна та/або акт прийому-передачі, які вручаються продавцем (позивачем) покупцю (відповідачу) в момент фактичного відвантаження Товару.

Відповідно до п. 6.2.1 Договору позивач, як продавець, має право вимагати від відповідача (покупця) повного розрахунку за переданий у власність Товар згідно частині 3 Договору, а відповідач відповідно до п. 6.3.2 Договору зобов'язаний своєчасно провести розрахунок за цей Товар.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за прострочення встановлених Договором термінів проведення платежів позивач має право нарахувати та стягнути з відповідача пеню від загальної вартості Товару, визначеної п. 3.1. Договору, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на той час за кожен день прострочення.

Також в п. 7.3. Договору зазначено, що нарахування пені не звільняє Відповідача від відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв Товар (елементи опалубки) згідно Специфікації до Договору на загальну суму 3 226 893, 07 грн. Наведене підтверджується Актом прийому-передачі № ДК-000350 за договором продажу 8.37Т від 11.04.08 від 30 квітня 2008 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін (копія зазначеного акту знаходиться в матеріалах справи).

           З огляду на п.п. 3.2 –3.3 Договору відповідач повинен був повністю розрахуватись за переданий йому за Договором Товар до 30.10.2008 р. Проте, відповідач в порушення зазначених умов Договору зобов‘язання по оплаті спірного Товару виконав не в повному обсязі, оскільки перерахував на поточний рахунок позивача тільки 1 111 059,73 грн. (30.05.2008 р. суму у розмірі 1 076 059,73 грн. та 19.12.2008 р. суму у розмірі 35 000,00 грн.), що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за 30.05.2008 р. та  за 19.12.2008 р., які знаходяться в матеріалах справи.

З огляду на наведене, сума основного боргу відповідача за спірним Договором станом на час звернення позивача з позовною заявою до Господарського суду міста Києва становить 2 115 833,00 грн. (3 226 893, 07 грн., загальна сума Товару за Актом прийому-передачі від 30.04.2008 р. - 1 111 059,73 грн., сума часткової сплати відповідачем за Товар = 2 115 833,00 грн., сума основного боргу). Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у вищезазначеній сумі також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2009 між ТОВ з ІІ "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." і ТОВ "Управління механізації цивільного будівництва" (копія зазначеного акту звірки знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки № 8.37Т від 11.04.2008 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки та її оплати.

           Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

         Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

         Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

         Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

         Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

         Отже, зібрані у справі докази (Акт прийому-передачі № ДК-000350 за договором продажу 8.37Т від 11.04.08 від 30 квітня 2008 року, Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2009 між ТОВ з ІІ "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." і ТОВ "Управління механізації цивільного будівництва") свідчать, що позивач передав, а відповідач прийняв Товар на суму 3 226 893,07 грн., тоді як оплата вартості поставленого Товару відповідачем була виконана лише частково у сумі 1 111 059,73 грн. (підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за 30.05.2008 р. та  за 19.12.2008 р.).

         Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

        За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2 115 833,34 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

         Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 384044,48 грн. за період з 01.11.2009 р. по 30.04.2009 р.

         Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

        Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

        У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

        Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

       Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

        Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

        Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

        Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за прострочення встановлених Договором термінів проведення платежів позивач має право нарахувати та стягнути з відповідача пеню від загальної вартості Товару, визначеної п. 3.1. Договору, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на той час за кожен день прострочення

        Як вище було встановлено, з огляду на п.п. 3.2 –3.3 Договору відповідач повинен був повністю розрахуватись за переданий йому за Договором Товар до 30.10.2008 р.

        Враховуючи наведене, позивач здійснив розрахунок пені за період з 01.11.2008 р. по 30.04.2009 р. (за 181 день), виходячи з облікової ставки НБУ з 30.04.2008 р. у розмірі 12 % та загальної вартості Товару за Договором у розмірі 3 226 893,07 грн. Загальна сума пені до стягнення за розрахунком позивача становить 384 044,48 грн.

        Здійснивши перевірку доданого позивачем до позовної заяви розрахунку розміру пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 384 044,48 грн. за період з 01.11.2008 р. по 30.04.2009 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

         Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 47310,00 грн. за період 19.04.2008 р. по 15.05.2009 р. та індекс інфляції у розмірі 275091,32 грн. за період 19.04.2008 р. по 30.04.2009 р.  

         Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

         Враховуючи вказану норму ЦК України та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох процентів річних та індексу інфляції, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 47310,00 грн. за період 19.04.2008 р. по 15.05.2009 р. та індекс інфляції у розмірі 275091,32 грн. за період 19.04.2008 р. по 30.04.2009 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

         Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 25000,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. покладаються на відповідача.

           Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 549, 611, 625, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 230, 232, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

           1. Позов задовольнити повністю.

           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації цивільного будівництва" (03045, м. Київ, шосе Чапаєвське, 10; ідентифікаційний код 35379682; п/р 2600880753 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 20-А, ідентифікаційний код 30530955; п/р № 2600515493 в ВАТ «Райффайзен Банк», м. Київ, МФО 300335)  2115833,34 грн. (два мільйони сто п'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять три гривні 34 коп.) основного боргу,  384044,48 грн. (триста вісімдесят чотири тисячі сорок чотири гривні 48 коп.) пені,  47310,00 грн. (сорок сім тисяч триста десять гривень 00 коп.) трьох процентів річних, 275091,32 грн. (двісті сімдесят пЧять тисяч дев'яносто одну гривню 32 коп.) індексу інфляції, 25500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) держмита та 312,50 грн. (триста дванадцять гривень 50 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         2. Видати наказ.

         Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

 Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 15.07.2009р.