Рішення

від 10.07.2009 по справі 53/309

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/309

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/309

10.07.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека»  

до Закритого акціонерного товариства  «Нова Лінія»

про стягнення 43 931,60 грн.

                                                                      Суддя                   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Сергєєва-Кожуховська Н.В. - представник по довіреності № 1205/09-01 від 12.05.2009р.

від відповідача:  не з'явились

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства  «Нова Лінія»заборгованості за Договором комісії № 1076К/62111 від 21.11.2006р. в розмірі 43 931,60 грн., в тому числі: 42 607,84 грн. основного боргу, 1 176,68 грн. пені, 147,08 грн. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/309, розгляд справи призначено на 22.06.2009р.

У зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2009р. розгляд справи було відкладено до 10.07.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 10.07.2009р. подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд у зв'язку з погашенням суми основного боргу стягнути з відповідача 1 176,68 грн. пені, 147,08 грн. –3% річних та покласти на відповідача судові витрати.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 10.07.2009р. не з'явився, проте через відділ діловодства суду подав відзив № 3332 від 07.07.2009р. на позовну заяву, в якому зазначив, що у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості в сумі 42 607,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 20873 від 25.06.2009р., провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору. Враховуючи викладене, відповідач просить суд винести відповідну ухвалу.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.07.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

21.11.2006р. між сторонами у справі укладено Договір комісії № 1076К/62111 відповідно до умов якого відповідач зобов'язується за дорученням позивача здійснити і інтересах останнього від свого імені угоду з продажу продукції. Умови щодо продукції, яка передається на комісію та умови щодо її ціни зазначаються в специфікаціях, які підписуються сторонами та є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 Договору комісії № 1076К/62111 від 21.11.2006р.).

На виконання умов Договору комісії № 1076К/62111 від 21.11.2006р. позивач передав відповідачу товар на суму 49 092,53 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями накладних: № 291 від 13.12.2007р., № 295 від 17.12.2007р., № 302 від 21.12.2007р., № 303 від 21.12.2007р., № 304 від 24.12.2007р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні) з відмітками відповідача про отримання та довіреностями на отримання матеріальних цінностей Серія ЯОГ № 940692 від 13.12.2007р., Серія НБЄ № 594058 від 17.12.2007р., Серія ЯОГ № 940915 від 21.12.2007р., Серія НБЄ № 594199 від 21.12.2007р., Серія ЯОО № 365947 від 24.12.2007р.

          Згідно зі ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента

          Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії; комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами; Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну, як зазначено в статті 1012  ЦК України.

          В статтею 1013 ЦК України передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

          Відповідно до п. 6.2 Договору комісії № 1076К/62111 від 21.11.2006р. грошові кошти комітенту виплачуються комісіонером протягом 10 банківських днів з моменту надходження коштів покупця на рахунок комісіонера, при умові надання комітентом всіх необхідних товаросупровідних документів на продукцію до головного офісу комісіонера в термін не більше ніж 3 календарних дні з дати доставлення продукції.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.4, 3.5 Договору комісії № 1076К/62111 від 21.11.2006р. позивач 10.03.2009р. направив відповідачу вимогу за Вих. № 09/1003-01 щодо надання інформації про залишок товару та про повернення всієї власної продукції щодо якої не укладено договори купівлі-продажу до 25.03.2009р. На доказ направлення вимоги відповідачу позивач надав суду фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист.

Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

          26.03.2009р. позивач звертався до відповідача з претензією щодо сплати відповідачем заборгованості  в сумі 42 607,84 грн. за продукцію, отриману на виконання умов Договору комісії № 1076К/62111 від 21.11.2006р. На доказ направлення вказаної вимоги відповідачу позивач надав суду опис вкладення у цінний лист з відміткою пошти про прийняття листа до пересилання.

          З метою виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі позивач звернувся до відповідача з листом Вих. № 0906/09-01 від 09.06.2009р. в якому вимагав надати інформацію щодо залишків нереалізованої продукції, переданої відповідачу в межах договору комісії № 1076К/6211 від 21.11.2006р. У разі відсутності відповіді позивач попередив відповідача, що буде вважати всю продукцію передану на виконання умов вказаного договору реалізованою. На доказ направлення вказаного листа відповідачу позивач надав належним чином завірені копії фіскального чеку та опис вкладення у цінний лист з відміткою пошти про прийняття листа до пересилання.

          Крім того, до матеріалів справи позивач долучив копію акту звірки взаємних розрахунків підписаного та погодженого сторонами у двосторонньому порядку, відповідно до якого станом на 31.10.2008р. заборгованість відповідача перед позивачем становить суму у розмірі 51 511,25 грн.  Заборгованість включає в себе і борг за спірними накладними.

          Матеріали справи свідчать що відповідач станом на 25.06.2009р. покладені на нього зобов'язання щодо оплати переданого на комісію товару виконав в повному обсязі, але не в строки передбачені умовами Договору № 1076К/62111 від 21.11.2006р., що підтверджується платіжним дорученням № 20873 від 25.06.2009р.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті  231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Як вбачається з пункту 8.3 Договору комісії № 1076К/62111 від 21.11.2006р. за порушення комісіонером терміну розрахунку, визначеного в п. 6.2 Договору, останній сплачує комітенту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той час та яка нараховується від суми, яка підлягає сплаті, за кожен день прострочки виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, чинним господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Позивач надав суду розрахунок пені на суму 1 176,68 грн., який здійснений відповідно до Договору комісії № 1076К/62111 від 21.11.2006р. та згідно з чинним законодавством України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 176,68 грн.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 147,08 грн. обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Оскільки, відповідачем було прострочено оплату прийнятого на комісію товару, і така оплата здійснена лише 25.06.2009р., тобто після порушення провадження у справі, тому витрати по сплаті державного мита в сумі 439,33 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

          2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства  «Нова Лінія»(02091, м. Київ, Харківське шосе, 168; ідентифікаційний код 30728887 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святоюріївська, 11; ідентифікаційний код 20620609) пеню в сумі 1 176 (одна тисяча сто сімдесят шість) грн.. 68 коп., 3% річних в сумі 147 (сто сорок сім) грн.. 08 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 439  (чотириста тридцять дев'ять) грн. 32 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.