Рішення

від 14.07.2009 по справі 30/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

30/266

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/266

14.07.09

За позовом   Центрального аварійно-рятувального загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвестспецбуддевелепмент»

Про                стягнення 40 253,61 грн.

                                                                                                                             Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача         Мельниченко Ю.А. –представник за довіреністю № б/н від 02.07.09.

                               Сомова Л.В. –представник за довіреністб № 900 від 25.06.09.

Від відповідача     Хмельовська Н.В. - представник за довіреністю № б/н від

                               01.11.08.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Центрального аварійно-рятувального загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвестспецбуддевелепмент»про стягнення з відповідача на користь позивача 40 253,61 грн. (34 725,36 грн. борг з орендної плати, 5 528,25 грн. - пені) заборгованості за договором № 142 від 15.08.07. про надання послуг щодо тимчасового користування нежилими приміщеннями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.09. порушено провадження у справі № 30/266, розгляд справи було призначено на 02.07.09. о 14-50.

Відповідачем 02.07.09. через канцелярію суду подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Київінвестспецбуддевелепмент»проти позову заперечує та просить  відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні 02.07.09. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 14.07.09. о 10-20 для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

19.11.07. між Центральним аварійно-рятувальним загоном оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київінвестспецбуддевелепмент»(Сторона-2) було укладено договір № 142 про надання  послуг щодо тимчасового користування нежилими приміщеннями (далі - Договір).

Згідно п. 1.3. Договору Сторона-1 на час дії Договору надає 2-й поверх площею 500 кв. м. нежилої будівлі № 1, яка знаходиться за адресою м. Київ, пр-т Червонозоряний, 4 для тимчасового розміщення працівників Сторони-2 в побутових приміщеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

З п. 6.1. Договору вбачається, що цей Договір вважається укладеним з 15.08.07. та діє до моменту завершення будівництва.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 4.2.1 Договору встановлено, що сторона-2 має здійснювати оплату за надання 2-го поверху площею 500 кв. м. нежилої будівлі № 1 за адресою м. Київ, пр-т Червонозоряний, 4 для розміщення працівників Сторони-2 в нежилих побутових приміщеннях загальною площею 500 кв. м. з оплатою в сумі 6 430,62 грн. щомісячно.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що оплата проводиться згідно розрахунку даного Договору щомісячно до 20-го числа наступного місяця.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення плати у період з січня по вересень 2008 року, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 34 725,36 грн.

Твердження відповідача про те, що приміщення були звільненні ще на першу вимогу позивача в червні 2008 року не підтверджені належними засобами доказування, зокрема відсутній акт здачі-приймання приміщень.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 34 725,36 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексу визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Стаття 258 Цивільного кодексу України визначає, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Пунктом 7.4. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати за надані в тимчасове користування нежитлові побутові приміщення в будівлі № 1 в м. Києві по пр-ту Червонозоряному, 4 Сторона-2 сплачує за кожний прострочений день пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ.

Отже, при укладанні Договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати за користування приміщенням.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті плати за користування приміщенням відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.4. Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, за обґрунтованими  розрахунками позивача становить 5 528,25 грн.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача щодо стягнення 5 528,25 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, що складаються з витрат на державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  Центрального аварійно-рятувального загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України задовольнити повністю.

2.          Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвестспецбуддевелепмент»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, код ЄДРПОУ 35141168) на користь Центрального аварійно-рятувального загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України (м. Київ, вул. Вишгородська, 150, код ЄДРПОУ 33945453)  34 725 (тридцять чотири тисячі сімсот двадцять п'ять) грн. 36 коп. основного боргу, 5 528 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 25 коп. пені, 402 (чотириста дві) грн. 54 коп. витрат по сплаті державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                     Т.М. Ващенко