Ухвала

від 20.03.2012 по справі 2-5709/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-5709/11 Головуючий у 1 інстанції:Крупінська С.С. Провадження № 22-ц/0390/582/2012 Категорія:46 Доповідач: Веремчук Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Веремчук Л. М.,

суддів - Подолюка В.А., Данилюк В.А.,

при секретарі Матюхіній О.Г.,

з участю:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 січня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

15 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що протягом тривалого періоду вона проживала з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилась дочка ОСОБА_3. Оскільки відповідач з нею поводився зухвало, ображав її брутальними словами та зухвалою лайкою, погрожував насиллям та фізичною розправою, вона змушена була залишити його і переїхати до іншого місця проживання. Їх доньку відповідач забрати не дав, погрожуючи їй смертю. Ці погрози вона сприймала як реальні. Вона планувала влаштуватись на роботу і забрати доньку до себе, але домовитись про це з відповідачем вона не змогла. Після припинення сімейних відносин, відповідач змінив місце проживання, про що нікого не повідомив, забравши з собою неповнолітню ОСОБА_3. Вважає, що їхній донечці буде краще проживати з нею, а не з батьком, який її залякує та змушує навчатись у школі для дівчаток закритого типу.

Ураховуючи викладене, позивачка просила суд визначити місце проживання дитини з нею за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 12 січня 2012 року, позов ОСОБА_1 задоволено й визначено місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 із матір»ю ОСОБА_1 в АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати ухвалене судове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області, заслухавши суддю-доповідача, сторони у справі, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 суд першої інстанції, виходив із того, що дитина повинна проживати з матір»ю, так як вона має постійне місце проживання, забезпечена житлом, у дитини буде окрема кімната для проживання. Мати дитини має постійне місце роботи, позитивно характеризується. Суд врахував також те, що дитина є однієї статі з матір»ю і в даний час потребує саме материнської уваги, піклування допомоги.

До таких висновків суд дійшов на підставі досліджених в судовому засіданні доказів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Разом з тим, Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір»ю, ОСОБА_3 зазначав, що він любить дитину, матеріально її забезпечує, надає їй освіту і передати матері, яка у квітні 2009 року покинула його з дитиною на руках і поїхала до коханця у місто Київ, відвідувала секту братства святого архистратига Михаїла і появилась лише в лютому 2010 року, вчинила скандал і заявила, що може не мати претензій до нього щодо дитини, якщо він заплатить їй 10 тисяч доларів США є неправильним. Проте будь-яких доказів про це відповідач не навів, а позивачка такі твердження заперечує.

Такі відомості батько не надав і службі у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації на їх неодноразові листи, не надав він також можливості працівникам цієї служби провести обстеження його житлово-побутових умов (а.с.71-73).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням № 9, протокол № 17 від 2 листопада 2011 року комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській райдержадміністрації Київської області (а.с. 30) вирішено: вважати за доцільне визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю - гр.ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Суд врахував положення ч. 1 ст. 161 СК України та узяв до уваги вік дитини; з огляду на визначений Декларацією прав дитини принцип не встановив передбачених ч. 2 ст. 161 СК України чи будь-яких виключних обставин, які б викликали необхідність розлучення малолітньої дитини з її матір'ю.

Крім того, суд на вимогу ст. 19 СК України та ст. 212 ЦПК України перевірив висновок органу опіки та піклування на предмет обґрунтованості й повноти; дав належну оцінку висновку комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській райдержадміністрації Київської області від 2 листопада 2011 року.

Твердження відповідача про те, що дитина повинна проживати разом із ним, оскільки він її більше любить, ніж мати, не містить під собою ніякого обґрунтування, як і те, що дитина більше прихильна до нього.

Як вбачається із висновку органу опіки і піклування при Києво-Святошинській райдержадміністрації дитина говорить стримано про свою сім»ю, про батька, про маму не згадує, на запитання стосовно батьків відповідає неохоче, однослівно, але з теплотою та любов»ю.

Покликання апелянта на ту обставину, що мати дитини проживає у квартирі своїх батьків не може бути перешкодою для визначення місця проживання дитини з матір»ю.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 12 січня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді