Рішення

від 14.07.2009 по справі 26/146

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/146

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.09                                                                                           Справа№ 26/146

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дивосвіт”, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства „Торгова компанія „Яструб”, м. Львів-Рудно

про: стягнення 28 287,68 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Янішевський Б.Я. –представник (довіреність б/н від 13.04.2009 р.)

від відповідача не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Дивосвіт”, м. Львів звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства „Торгова компанія „Яструб”, м. Львів-Рудно про стягнення 28 287,68 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2009 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.07.2009 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника у судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 15.06.2009 р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 4452013.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

23 березня 2009 року між сторонами укладено Договір № ПО-002 (далі по тексту –Договір).

За цим Договором продавець (позивач) зобов'язався продавати покупцю (відповідачу) продовольчі та непродовольчі товари, покупець в свою чергу брав на себе зобов'язання на умовах та у порядку, визначених цим договором, приймати названий товар та оплачувати його.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав. Факт отримання товару відповідачем на загальну суму 27 396,00 грн. підтверджено видатковими накладними (копії долучені до матеріалів справи).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 14 календарних днів з дати отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар не виконав. На дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем по Договору становить 27 396,00 грн.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, cплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, згідно ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 5.2. Договору за порушення умов розрахунків покупець (відповідач) зобов'язаний cплатити продавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний cплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 792,61 грн. та 3% річних в розмірі 99,08 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 11, 509,526, 530, 610,  612, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства Торгова компанія „Яструб”, м. Львів, смт. Рудно, вул. Б. Хмельницького, 9 (р/р 26000127936 у Г/в Львівської ОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805, код ЄДРПОУ 36248585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дивосвіт”, м. Львів, вул. Вербова, 39 (р/р 26005615100791 у ЛОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 325019, код ЄДРПОУ 22331743) 27 396 грн. 00 коп. основного боргу, 792 грн. 61 коп. пені, 99 грн. 08 коп. –3% річних, 282 грн. 88 коп. державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Деркач Ю.Б.