Рішення

від 06.07.2009 по справі 53/346

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/346

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/346

06.07.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Балакком»  

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»

про стягнення 47 164,50 грн.

                                                                                Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Заболотна І.М. –представник по довіреності № 4 від 09.01.2009р.

від відповідача: не з'явились    

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»заборгованості за Договором поставки № 118УКР2008/А від 01.09.2008р. в розмірі 47 164,50 грн., в тому числі: 41 631,00 грн. основного боргу, 5 533,50 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2009р. порушено провадження по справі № 53/346, розгляд справи призначено на 06.07.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 06.07.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені на запит позивача Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АГ № 468728 від 18.05.2009р.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 18.06.2009р., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення  з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.07.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.09.2008р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 118УКР2008/А (далі Договір № 118УКР2008/А від 01.09.2008р.), відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язався передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні –Покупцю товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його  (п. 1.1 Договору № 118УКР2008/А від 01.09.2008р.).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 41 631,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № 351 від 10.09.2008р., № 386 від 12.09.2008р., № 1004 від 20.10.2008р. з відмітками відповідача про отримання (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до п. 9.7 Договору № 118УКР2008/А від 01.09.2008р. оплата товару здійснюється шляхом безготівкового розрахунку протягом 45 календарних днів з дня отримання товару покупцем.  

          Згідно зі ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар був прийнятий згідно з видатковими накладними уповноваженою особою покупця.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 41 631,00 грн., проти наявності якої відповідач не заперечує, про що свідчить підписаний та погоджений в двосторонньому порядку акт звірки взаємних розрахунків та що підтверджується довідкою за підписами головного бухгалтера та генерального директора позивача.

          З матеріалів справи також вбачається, що  позивач звертався до відповідача з претензією № 84 від 21.04.2009р. з вимогою погасити заборгованість. На доказ отримання вказаної претензії відповідачу позивач надав  повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою відповідача про отримання.

Однак, відповіді на вказану претензію відповідач не надав, на дату прийняття  рішення свого обов'язку щодо оплати поставленого товару в сумі 41 631,00 грн. не виконав.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо належного виконання зобов'язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  41 631,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Крім стягнення з відповідача основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 5 533,50 грн. пені.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем оплати поставленого позивачем товару.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 5 533,50 грн. за несвоєчасну оплату отриманого товару задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.                                                                                                                           

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»(04112, м. Київ, вул. Ризька, 8А; ідентифікаційний код 35531320 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Балакком»(58023, м. Чернівці, вул.. Комунальників, 4Б; ідентифікаційний код 30501814) основний борг в сумі 41 631 (сорок одна тисяча шістсот тридцять одна) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 416 (чотириста шістнадцять) грн.. 31  коп. та 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                         Грєхова О.А.