Ухвала

від 02.12.2014 по справі 2а/2370/721/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/721/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної екологічної інспекції у Черкаській області про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась у суд з позовом до Державної екологічної інспекції у Черкаській області, в якому просила скасувати накази відповідача від 27.02.2012 №36 про оголошення догани, від 29.02.2012 №48 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення та наказ від 29.02.2012 №18-0 про звільнення за систематичне невиконання трудових обов'язків, поновити її на посаді начальника відділу - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції у Черкаській області, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.03.2012 по день прийняття постанови суду, моральну шкоду у сумі 20000 гривень та витрати на оплату правової допомоги у сумі 5000 гривень.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2012 року, адміністративний позов задоволено частково: в частині скасування наказів відповідача від 29.02.2012, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 1000 грн моральної шкоди. У решті вимог - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано оспорювані накази. Поновлено позивача на посаді начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами державної екологічної інспекції у Черкаській області - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області. Стягнуто з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.07.2013 по 27.05.2014 у сумі 23098,25 грн. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині задоволених вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в оскаржуваній частині.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача проведено з порушенням приписів трудового законодавства.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Враховуючи, що постанова суду першої інстанції оскаржується лише відповідачем, колегія суддів переглядає судове рішення в межах вимог апелянта.

Колегією суддів установлено, що позивач працювала на посаді начальника відділу екологічного контролю за використанням і охороною земель та надр з 21.03.2007 по 04.01.2011 та звільнена за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

16.06.2011 позивач була поновлена на вищевказаній посаді згідно ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 10.06.2011 у справі №2а/2370/4346/2011.

Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 №1085/2010 було утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України шляхом реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

На виконання зазначеного указу Президента України постановою Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію урядових органів» від 28.03.2011 №346 була ліквідована Державна екологічна інспекція, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції» від 14.09.2011 №995 були утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції, в тому числі Державна екологічна інспекція у Черкаській області.

Так, Державна екологічна інспекція у Черкаській області (ідентифікаційний код 38030602), згідно запису в ЄДРПОУ була зареєстрована 28.12.2011, а згідно повідомлення державного реєстратора виконавчого комітету Черкаської міської ради від 01.02.2013 №463 до ЄДР внесено запис про припинення у зв'язку з ліквідацією Державної екологічної інспекції в Черкаській області (ідентифікаційний код 34924240).

Із матеріалів справи вбачається, що 30.12.2011 позивач була звільнена від займаної посади на підставі п. 5 ст. 36 КзПП у зв'язку із переводом до Державної екологічної інспекції у Черкаській області Державної екологічної інспекції України.

03.01.2012 позивач призначена на посаду начальника відділу-старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами державної екологічної інспекції Держінспекції України в порядку переведення з Державної екологічної інспекції в Черкаській області Міністерства природи України.

На підставі подання прокуратури Черкаської області від 16.02.2012 №(25)/07/4-34вих12 про усунення порушень вимог Водного кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідачем проведено службове розслідування та актом від 24.02.2012 встановлено, що інспектором Горєвим В.М. півтора року не здійснювався контроль виконання припису, виданого ПП ОСОБА_3, інспекторами Некроз І.В. та Бойко В.В. не здійснювалась перевірка виконання припису, внесеного 08.04.2011 КП «Ірдинське», інспекторами Гуріною І.О. та Горєвим В.М. не здійснювався контроль виконання припису від 15.11.2010, виданого ВАТ «Золотоношам'ясо» та вказані порушення стали можливими внаслідок відсутності дієвого контролю з боку позивача, яка відповідно до п. п. 2.1, 2.4 посадової інструкції начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами зобов'язана здійснювати загальне керівництво роботою відділу, розробляти плани роботи відділу та контролювати їх виконання, у процесі виконання покладених на відділ завдань, взаємодіяти з відповідними підрозділами Державної екологічної інспекції у Черкаській області, нести персональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань та видавати в межах своєї компетенції розпорядження і доручення працівникам відділу.

На підставі вищезгаданого подання прокуратури та акта службового розслідування відповідачем був прийнятий наказ від 27.02.2012 №36, яким до ОСОБА_2 - начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами Державної екологічної інспекції у Черкаській області, за неналежне виконання службових обов'язків, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани (на підставі ст. 147 КЗпП).

Окрім того, на підставі подання прокуратури Черкаської області від 14.02.2012 №25/07/4-19вих12 про усунення порушень вимог Законів України «Про відходи», «Про охорону атмосферного повітря», Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідачем проведено службове розслідування та актом від 29.02.2012 встановлено, що складений у травні 2010 за результатами перевірки ТОВ «Мареллі» розрахунок розміру шкоди, завданої цим підприємством засміченням земельної ділянки, на суму 4494745 грн до юридичного сектору для подальшого заявлення претензійно-позовних матеріалів не переданий. Крім цього, позивач не здійснювала контроль за виконанням приписів, виданих ЗАТ «Псьол» від 26.01.2010, ТОВ «Монтаж-Сервіс» від 15.01.2009 та ПП ОСОБА_4 від 27.01.2010.

На підставі вказаного подання та акта службового розслідування відповідачем прийнято наказ від 29.02.2012 №48, згідно з яким до позивача відповідно до п. 3 ст. 40, ст. 147 КЗпП України за неналежне виконання службових обов'язків було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, на виконання якого відповідачем видано наказ від 29.02.2012 №18-0 про звільнення позивача від займаної посади за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Згідно статті 2 цього Закону посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Стаття 14 Закону передбачає особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців, відповідно до якої дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Підстави припинення державної служби передбачені статті 30 цього Закону згідно з якою державна служба припиняється в тому числі на загальних підставах, передбачених Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Таким чином, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності державного службовця є невиконання чи неналежне виконання ним своїх службових обов'язків.

Як було з'ясовано судом, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани згідно наказу від 27.02.2012 №36 було те, що позивач, усупереч приписам своєї посадової інструкції не забезпечила дієвий контроль над підлеглими інспекторами відділу Горєвим В.М. (щодо контролю за виконанням припису виданого ПП ОСОБА_3.), інспекторами Некроз І.В. та Бойко В.В. (щодо контролю за виконання припису, винесеного 08.04.2011 КП «Ірдинське»), інспекторами Гуріною І.О. та Горєвим В.М. (щодо контролю за виконання припису від 15.11.2010, виданого ВАТ «Золотоношам'ясо»).

Колегія суддів зауважує, що процедура проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення її результатів визначається Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464.

Пунктом 4.22 цього Порядку передбачено, що на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Строк виконання припису встановлює державний інспектор залежно від виявлених порушень природоохоронного законодавства, але не більше ніж 6 місяців (п. 4.25 Порядку).

У свою чергу, відповідно до п. 3.6 вказаного Порядку, перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства є підставою для проведення позапланової перевірки. Позапланова перевірка проводиться за наказом органу Держекоінспекції та направленням на проведення перевірки керівника органу Держекоінспекції або його заступника (п. 3.8 Порядку). За результатами проведеної позапланової перевірки державним інспектором складається уніфікований акт (п. 4.13 Порядку).

Отже, належним доказом, який підтверджує здійснення контролю за виконанням приписів, є акт позапланової перевірки.

Згідно п. 4.28 вказаного Порядку контроль за виконанням приписів, наданих за результатами перевірки, здійснює орган Держекоінспекції, який видав припис.

Відповідно до пункту 2 посадової інструкції начальника відділу екологічного контролю за використанням і охороною земель та надр (затверджена начальником Державної екологічної інспекції в Черкаській області 05.05.2007), яку займала позивач в період з 21.03.2007 по 30.12.2011, начальник відділу зобов'язаний здійснювати контроль за належним виконанням працівниками відділу своїх функціональних обов'язків, організовувати облік і зберігання матеріалів перевірок, проведених відділом, разом з відповідними підрозділами готувати і подавати матеріали про відшкодування збитків в господарський суд, цивільні суди, а справи, в яких присутні ознаки кримінального злочину - до правоохоронних органів, забезпечувати організаційне, методичне керівництво роботою відділу, розробляти плани роботи відділу та контролювати їх виконання.

Судом установлено та не заперечується сторонами по справі, що позапланові перевірки виконання приписів, виданих підлеглими позивачу, в період її перебування на посаді начальника відділу екологічного контролю за використанням і охороною земель та надр, інспекторами ПП ОСОБА_3, КП «Ірдинське», ВАТ «Золотоношам'ясо», не здійснені, що є порушенням вимог посадової інструкції від 05.05.2007.

Разом з тим, як свідчать обставини справи, 30.12.2011 позивач була звільнена з посади начальника відділу екологічного контролю за використанням і охороною земель та надр на підставі п. 5 ст. 36 КзПП у зв'язку із переводом до Державної екологічної інспекції у Черкаській області Державної екологічної інспекції України та з 03.01.2012 - призначена на іншу посаду - начальника відділу-старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами державної екологічної інспекції Держінспекції України.

За приписами статті 147 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути застосована лише до працівника, а згідно статті 147-1 Кодексу таке стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Враховуючи те, що фізична особа є працівником лише до моменту звільнення, притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності після звільнення та призначення на нову посаду за порушення, вчинені на попередній, - суперечить приписам трудового законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та доводами позивача про те, що вона не могла бути притягнена до дисциплінарної відповідальності за порушення, вчинені до моменту її звільнення з Державної екологічної інспекції, а саме до 30.12.2011.

Обговорюючи у зв'язку із викладеним правомірність наказу від 27.02.2012 №36, яким до позивача, за неналежне виконання службових обов'язків, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани (на підставі ст. 147 КЗпП), колегія суддів також зазначає, що це стягнення могло застосовуватись виключно за проступки, допущені позивачем в період з 03.01.2012 (день призначення позивача на новій посаді) по день винесення догани.

З огляду на наведене, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №955 територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються, є правонаступниками прав та обов'язків відповідних державних екологічних інспекцій. Тобто, новоутворені державні екологічні інспекції були наділені повноваженнями здійснювати контроль за виконанням приписів, виданих територіальними органами Державної екологічної інспекції, що була ліквідована, та виконувати всі інші її функції.

Як було встановлено судом, штатним розписом Державної екологічної інспекції у Черкаській області на 2012 рік передбачені, зокрема, відділ екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами та відділ екологічного контролю атмосферного повітря та водних ресурсів.

При цьому, згідно з п. 4.2 Положення про відділ екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами, цей відділ здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про використання та охорону земель, законодавства про поводження з відходами, законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Положеннями Посадової інструкції начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_2, затвердженого в.о. начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області у 2012 році, передбачено, зокрема, що начальник відділу зобов'язаний здійснювати загальне керівництво роботою відділу, розробляти плани роботи відділу та контролювати їх виконання, у процесі виконання покладених на відділ завдань, взаємодіяти з відповідними підрозділами Державної екологічної інспекції у Черкаській області, нести персональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань та видавати в межах своєї компетенції розпорядження і доручення працівникам відділу, організовувати облік і зберігання матеріалів перевірок, проведених відділом (п. п. 2.1, 2.4, 2.7).

Як убачається зі змісту приписів, виданих ВАТ «Золотоношам'ясо», КП «Ірдинське» та ПП ОСОБА_3, ці приписи видавались у зв'язку з невиконанням Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Кодексу України про надра та Водного кодексу України, контроль за виконанням яких з 01.01.2012 покладено на інший відділ.

Із письмових пояснень відповідача від 26.95.2014 №07-03 слідує, що допущення позивачем порушення службових обов'язків, починаючи з 01.01.2012, полягало в тому, що всі матеріали перевірок продовжували залишатись у відділі, який очолювала позивач, і нею не були вчинені дії щодо передачі цих матеріалів до інших відділів.

У той же час, судом установлено, що жодних розпоряджень чи наказів керівництва Державної екологічної інспекції в Черкаській області з приводу необхідності передачі матеріалів перевірок між відділами Інспекції не приймалось. Разом з цим, матеріали справи також не містять доказів прийняття цих матеріалів від ліквідованої Державної екологічної інспекції в Черкаській області до відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами новоутвореної установи.

Зважаючи на викладене, позивач, як начальник вищевказаного відділу, не була зобов'язана ані посадовою інструкцією, ані положенням про відділ, ані іншими жодним розпорядженням чи наказом Державної екологічної інспекції у Черкаській області здійснювати контроль за виконанням приписів, виданих ВАТ «Золотоношам'ясо», КП «Ірдинське» та ПП ОСОБА_3

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові.

Таким чином, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани згідно наказу від 27.02.2012 №36 є безпідставним. Тому, зазначений наказ є незаконним та підлягає скасуванню, що було правильно встановлено судом першої інстанції.

З огляду на викладене, обговорюючи правомірність наказів відповідача від 29.02.2012 №48 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення та від 29.02.2012 №18-0 про звільнення її за систематичне невиконання трудових обов'язків, прийнятих на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, колегія суддів зазначає, що цією нормою передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

З огляду на те, що наказом №36 від 27.02.2012 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності незаконно, систематичне невиконання позивачем покладених на неї трудових обов'язків було відсутнє. Відтак, звільнення позивача на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України є безпідставним.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про фактичну наявність підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення на підставі подання прокуратури від 14.02.2012 №25/07/4-19вих12 про усунення порушень вимог Законів України «Про відходи», «Про охорону атмосферного повітря», Кодексу України про адміністративні правопорушення та акта службового розслідування від 29.02.2012, оскільки позивач визнала те, що не здійснювала належний контроль за виконанням приписів, виданих ЗАТ «Псьол» від 26.01.2010, ТОВ «Монтаж-Сервіс» від 15.01.2009 та ПП ОСОБА_4 від 27.01.2010.

Окрім того, матеріалами справи не спростовується порушення позивачем покладених на неї обов'язків щодо передачі протягом розумного строку розрахунку розміру шкоди від засмічення твердими побутовими відходами та будівельними відходами земельної ділянки на суму 4494745,20, складеного за результатами перевірки ТОВ «Мареллі» (проведена у травні 2010 року), до юридичного відділу Державної екологічної інспекції у Черкаській області.

Судом з'ясовано, що зазначений розрахунок був переданий до юридичного відділу лише 20.02.2012, а претензія ТОВ «Мареллі» про відшкодування збитків за № 1-46,47/юр направлена 21.02.2012. Із позовом до ТОВ «Мареллі» про стягнення заподіяної шкоди відповідач не звертався, а матеріали перевірки цього підприємства направив до прокуратури Черкаської області листом від 20.02.2012 за №1-9/юр.

Згідно ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Наведені вище обставини свідчать, що на час прийняття наказів від 29.02.2012 № 48 та № 18-0 про звільнення позивача з посади за систематичне невиконання службових обов'язків, заходи з приводу відшкодування збитків встановлених в ході перевірки ТОВ «Мареллі» були вжиті.

За таких умов, посилання відповідача на заподіяння державі збитків внаслідок несвоєчасного передання позивачкою розрахунку розміру шкоди до юридичного відділу є необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивачки від займаної посади здійснено за відсутності систематичного порушення трудових обов'язків та без врахування ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяної шкоди, у зв'язку з чим накази про звільнення позивача від 29.02.2012 №48 та №18-0 є незаконними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи вимоги ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані позивачем рішення відповідача вчинені не у спосіб передбачений діючим законодавством України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції у повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, вирішено таку без порушень норм матеріального та процесуального права та прийнято правильне рішення, висновки, викладені у якому, не спростовуються доводами апелянта.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Черкаській області залишити без задоволення .

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.