Ухвала

від 18.11.2014 по справі 816/5879/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

18 листопада 2014 року м. Київ В/800/4801/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Цвіркуна Ю.І. - суддя-доповідач,

Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О., Юрченко В.П.,

розглянувши заяву Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 12.08.2014 року у справі №816/5879/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

встановив:

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 12.08.2014 року у справі №816/5879/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якою касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року залишено без задоволення. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» задоволено, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 року в частині відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення. Позов Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0003562202/107 від 14.06.2013 року, №0000212203/1076 від 14.06.2013 року, №0003552202/1077 від 14.06.2013 року, №0003231705/1078 від 14.06.2013 року, №0003572202/108 від 14.06.2013 року, №0003582202/109 від 14.06.2013 року

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 року встановлено заявнику строк для усунення недоліків, допущених при поданні даної заяви, шляхом додання до заяви документів, передбачених статтею 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України, або приведення її тексту у відповідність до вимог, встановлених статтею 239 Кодексу адміністративного судочинства України, до 14.11.2014 року.

Відповідні недоліки усунені заявником у межах встановленого строку шляхом додання копії рішення суду касаційної інстанції, на яке заявник посилається в обґрунтування неоднакового застосування норм матеріального права, та рішення суду апеляційної інстанції у справі №816/5879/13-а.

У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих норм матеріального права, а саме положень п. 14.1.27, п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 103.9 ст. 103, п.п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139, п. 141.1 ст. 141, п.п. 160.1, 160.2 ст. 160, п. 164.2.11, п. 164.2.17 «е», п. 164.5 ст. 164, п. 168.1.1 ст. 168, п. 170.9.1 ст.170, п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує на ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014 року у справі 2а-1670/7369/12 та від 28.01.2014 року у справі №2а-3680/10/1670, у яких, на думку заявника, названі норми права застосовані інакше.

Згідно із статтею 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»).

З огляду на зміст відповідних судових рішень, у справі, щодо якої подано заяву про перегляд, та справах, на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, колегія суддів не вбачає подібність правовідносин.

Так, при ухваленні постанови Вищого адміністративного суду України від 12.08.2014 року у справі №816/5879/13-а суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо порушень позивачем норм Податкового кодексу України, якими регулюється порядок формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки здійснені господарські операції є реальними на підставі їх відповідності діяльності позивача, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами первинного обліку.

Натомість в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014 року у справі №2а-1670/7369/12, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, суд касаційної інстанції погодився із висновком останнього, що обставини, на які посилається податковий орган на підтвердження правомірності податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а також про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та визначення суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість, знайшли своє документальне підтвердження, враховуючи недостовірність відомостей у представлених платником первинних документах, на підставі яких сформовано дані податкового обліку за спірними операціями, та про отримання необґрунтованої податкової вимоги шляхом завищення суми податкового кредиту та витрат. Разом з тим, відносини, які регулюються п.103.9 ст. 103, п. 141.1 ст. 141 , п.п. 160.1, 160.2 ст.160, пп. 164.2.11, пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не були предметом розгляду у даній справі.

З тексту ухвали ВАСУ від 28.01.2014 року у справі №2а-3680/10/1670, на яку заявник також посилається в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, вбачається, що правовідносини у даній справі виникли з приводу порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, суд касаційної інстанції направив цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції, що свідчить про неповноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи для правильного вирішення спору та про недослідження всіх доказів.

Тож у судових рішеннях, на які посилається заявник, відсутнє різне правозастосування в подібних правовідносинах, яке відповідно до статті 237 КАС України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.

Оскільки чинне законодавство підставою для подання заяви про перегляд судових рішень та допуску адміністративної справи для перегляду Верховним Судом України визначає різне застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску даної справи до провадження.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області у допуску до перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 12.08.2014 року у справі №816/5879/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.

Судді Ю.І.Цвіркун

Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров

В.П.Юрченко