Ухвала

від 17.11.2014 по справі 2а-4258/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року Справа № 9104/140919/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Галком-Фін» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з додатковою відповідальністю «Галком-Фін» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000962302/0/11982 та №0000952301/0/11984 від 04.04.2011р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова №0000962302/0/11982 та №0000952301/0/11984 від 04.04.2011р.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом неповно з'ясовано обставин справи, а постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзДВ «Галком-Фін» з питань проведених взаємовідносин з ТзОВ «ТрейдОптТорг ЛТД» за період з 01.11.2008 р. по 31.01.2009 р. про що складено акт від 23.03.2011 р. №668/23-2/23882304 згідно якого встановлено, що в порушення п.1, п.2 ст. 215, ст. 203 ст.216, ст.. 228 Цивільного кодексу України, п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено валові витрати за період з 01.11.2008 р. по 31.01.2009 р. на суму 1302700,15 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього на 325675,03 грн., п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2 п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено податковий кредит за період з 01.11.2008 р. по 31.01.2009 р. всього на суму 260540,03 грн.

В ході перевірки встановлено, що ТзДВ «Галком-Фін» та ТзОВ «ТрейдОптТорг ЛТД» укладено договір купівлі-продажу товару № 29/10-2ДТ від 29.10.2008 р. На виконання даного договору ТзДВ «Галком-Фін» за період з 01.11.2008 р. по 31.01.2009 р. отримало видаткові накладні та податкові накладні на загальну суму 1563240,18 грн., в т.ч. ПДВ на суму 260540,03 грн. Позивач здійснив повну оплату по вище наведених податкових накладних, про що свідчать банківські виписки.

В провадженні СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві знаходиться кримінальна справа № 05-13810, порушена за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

ТзОВ «ТрейдОптТорг ЛТД» (ЄДРПОУ 36087903) зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією 27.08.2008 р. Згідно з установчими документами розташоване за адресою: м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, н/п №43. Взято на облік як платника податків в ДПІ у Печерському районі м. Києва 29.08.2008 р. В подальшому, в ході досудового слідства було встановлено, що в ході відпрацювання вище вказаного підприємства, співробітниками податкової міліції, було проведено комплекс заходів по встановленню місцезнаходження директора та засновника ТзОВ «ТрейдОптТорг ЛТД» ОСОБА_2, однак встановити місцезнаходження останнього не представилось можливим. На неодноразові виїзди за юридичною та фактичною адресою ТзОВ «ТрейдОптТорг ЛТД» було встановлено, що підприємство не знаходиться за вказаною в реєстраційних документах адресою, а також не встановлено фактичне місцезнаходження ТзОВ «ТрейдОптТорг ЛТД». На телефонні дзвінки відповідають невстановлені особи, називаючись при цьому працівниками вказаного підприємства. Звітність до ДПІ Печерського району м. Києва надходить поштою від імені громадянина ОСОБА_2

Як встановлено, відповідальним за фінансово-господарську діяльність ТзОВ «ТрейдОптТорг ЛТД» за весь період діяльності згідно з установчими документами та документами податкової звітності був директор ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: Одеська область, Миколаївський р-н, с.Насасіївка (паспорт серії НОМЕР_1 від 04.08.2000 р.).

Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не взято до уваги той факт, що згідно висновку експерта №813 від 08.10.2009 р., підписи від імені громадянина ОСОБА_2, в наданих на дослідження звітних документах ТзОВ «ТрейдОптТорг ЛТД», виконані не ОСОБА_2, а іншою особою. Встановити фактичне місцезнаходження ТзОВ «ТрейдОптТорг ЛТД» не виявляється можливим, за юридичною адресою: м. Київ, вул. М.Грушевського, 28/2, н/п № 43, підприємство не знаходиться.

Враховуючи вищенаведені факти, проведеною перевіркою встановлено, що у ТзОВ «ТрейдОптТорг ЛТД» відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями товарів(робіт, послуг).

Таким чином, ТзОВ «ТрейдОптТорг ЛТД», відобразило господарські операції, щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшого їх продажу покупцям, які фактично не відбувались, а отже є нікчемними.

Отже, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів (робіт, послуг). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 Цивільного Кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Вищезазначене підтверджує відсутність фактичного отримання ТзДВ «Галком-Фін» товарів від ТзОВ «ТрейдОптТорг ЛТД» в сумі 1563240,18 грн., в т.ч. ПДВ 260540,03 грн.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. У статті 2 цього Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704. Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону). Також, у відповідності до п.п.2.4 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.

Крім того апелянт зазначає, що відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п.7.2.1. п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як здійснення операції з придбання товарів; наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість. Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В той же час, наведена вище норма п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» крім обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У відповідності до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, апелянт вважає, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону України «Про податок на додану вартість» зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Тобто, встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою. За змістом Закону України «Про податок на додану вартість» право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, яким оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, сума такого податку вважається бюджетним фондом, який належить державі та створюється від її імені.

Отже, ТзДВ «Галком-Фін» неправомірно віднесено до валових витрат витрати, понесенні на оплату товарів, отриманих по договору купівлі - продажу товару № 29/10-2ДТ від 29.10.2008 р. на суму 1302700,15 грн. та суму податкового кредиту на суму 260540,03 грн.

Крім того апелянт зазначає. що згідно п.2 ст.215, ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст.203 ЦК України). Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Отже, несплачений позивачем податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави. Таким чином, підприємством порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Враховуючи вище викладене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзДВ «Галком-Фін» зареєстроване 12.10.1995р. виконавчим комітетом Львівської міської ради та взятий на облік платника податків у ДПІ у Залізничному районі м. Львова 31.10.1995р. за №23882304. ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзДВ «Галком-Фін» з питань проведених взаємовідносин з ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД» за період з 01.11.2008р. по 31.01.2009р., за результатами якої складено акт №668/23-2/23882304 від 23.03.2011р. на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000962302/0/11982 від 04.04.2011р. яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 325675 грн., з яких 260540 грн. - основний платіж, 65135 грн. - штрафні санкції, та податкове повідомлення-рішення №0000952301/0/11984 від 04.04.2011р. яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 407094 грн., з яких 325675грн. - основний платіж, та 81419 грн. - штрафні санкції.

Згідно акту перевірки, відповідачем встановлено, що ТзДВ «Галком-Фін» порушило п. 1.8 ст.1 п.п. 7.2.1 п. 7.2 п.п. 7.4.1, п.п. .7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 260540,03 грн., а також п. 5.1 п. п. 5.2.1 п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 325675,03 грн. Підставою для такого висновку відповідача є те, що в результаті проведеної перевірки встановлено, що підприємством відображено у бухгалтерському обліку господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД», які фактично не відбувались, а, отже, на думку відповідача, є нікчемними. При цьому, про неможливість проведення господарських операцій між вказаними суб'єктами свідчить відсутність у ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД» виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, штатних працівників у достатній кількості та фахівців, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій. Крім того, в ході досудового слідства у кримінальній справі №05-13810, порушеної за фактом фіктивного підприємництва СВ Оболонського РУ ГУМВС України у м. Києві, встановлено відсутність директора ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД» ОСОБА_2 та самого підприємства за фактичною та юридичною адресами. Крім того, згідно висновку експерта №813 від 08.10.2009р., підписи від імені ОСОБА_2 у звітних документах виконані іншою особою. Тому, як вказує відповідач, ТзДВ «Галком-Фін» відобразило в бухгалтерському обліку господарські операції щодо придбання товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД», які фактично не відбувались, а, отже, є нікчемними, у зв'язку з тим, що первинні документи, отримані від вказаного підприємства та видані покупцю є недостовірними, а, відтак, відповідач вказує на відсутність фактичного отримання товарів від ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД» в сумі 1563240,18 грн., в тому числі ПДВ на суму 260540,03 грн.

У даній спірній ситуації судом першої інстанції з'ясовано, що господарські відносини між ТзДВ «Галком-Фін» (покупець) та «Трейд Опт Торг ЛТД» ( продавець) підтверджені Договором купівлі-продажу товару № 29/10-2ДТ від 29.10.2008р., згідно якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, марка, кількість та ціна вказується в супроводжувальних документах на даний товар, а саме накладних, податкових накладних продавця та довіреностях покупця. Перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається з моменту підписання покупцем накладних на прийнятий товар. Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, виписками/особовими рахунками з банку, отриманими податковими накладними.

Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно враховано, що згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.5.2.1 ст.5 вищезгаданого Закону). Згідно п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У матеріалах справи наявний Договір купівлі-продажу №04/01-2Д від 04.01.2007р. (а.с. 74 том 2), укладений між ТзДВ «Галком-Фін» (продавець) та ТзОВ «ТТТ» (покупець), Договір №04/01-1Д від 04.01.2007р. укладений між ТзДВ «Галком-Фін» (продавець) та УДСО при УМВСУ у Львівській області (покупець). Факт виконання зобов'язань за вказаними договорами стверджують наявні в матеріалах справи довіреності, виписки/особові рахунки банку, видаткові та податкові накладні на товарно-матеріальні цінності, що підтверджують використання позивачем продукції у власній господарській діяльності.

З огляду на це суд першої інстанції підставно вважав, що відсутні підстави вважати неправомірним включення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених за відповідні товарно-матеріальні цінності, що використовувались у власній господарській діяльності.

Крім того судом правильно зазначено, що згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно 7.4.4 п.7.4 ст.7 цього ж Закону Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в . господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинний документ, за визначенням, наведеним в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом першої інстанції встановлено, що усі первинні документи по операціях ТзДВ «Галком-Фін» з контрагентом були належним чином оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З урахуванням зазначеного суд вірно вважав, що позивачем доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту податок на додану вартість (260540,03грн.), та доведено безпідставність та необґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно нарахування податку на прибуток в розмірі 325675,04 грн. При цьому суд підставно відхилив доводи відповідача про відсутність фактичного отримання позивачем товарів від ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД», бо позивачем на виконання умов договору отримано видаткові та податкові накладні на суму 1563240,18 грн., в т.ч. ПДВ на суму 260540,03 грн., позивач здійснив повну оплату по вказаних податкових накладних, про що свідчать банківські виписки в матеріалах справи. Крім того, в матеріалах справи наявний акт про результати планової виїзної перевірки ТзДВ «Галком-Фін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. № 1142/23-2/23882304 від 20.05.2009р., з висновків якого вбачається, що у перевіряючих зауважень щодо завищення податкового кредиту не було.

Крім того суд першої інстанції вказав, що відповідачем зазначено про порушення позивачем ч. 5 ст. 203. ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг, і зі змісту згаданого вище акту також встановлено і факт нікчемності таких правочинів з посиланням на ст.228 ЦК України.

При цьому суд вірно зазначив, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними» від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного правильним є висновок, що для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: наявність самого правочину; відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені; наявність умислу на вчинення такого правочину.

Відповідач при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався на положення ст.228 ЦК України. Згідно зазначеної норми ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

З огляду на це суд першої інстанції обгрунтовано вважав недостатніми для визнання правочинів нікчемними посилання відповідача на висновок експерта № 813 від 08.10.2009 року, оскільки такий здійснювався лише щодо податкових декларацій та розшифровок податкових зобов'язань ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД» та посилання на неможливість встановити місцезнаходження директора ТзОВ «Трейд Опт Торг ЛТД» ОСОБА_2 оскільки така обставина встановлена не на час виникнення спірних правовідносин. Відповідно суд правильно визнав позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року по справі № 2а-4258/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді І.В. Глушко

Н.В. Ільчишин

Повний текст ухвали виготовлений 21.11.2014 року