Рішення

від 03.12.2014 по справі 903/971/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2014 р. Справа № 903/971/14 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: - н/з

від відповідача: - Сохацький А.В. (представник за дов. б/н від 14.10.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА СТАР ІФ" до товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕРСЬКА КОМПАНІЯ "КРЕДИТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР" про стягнення 5 307,00 грн.

В судовому засіданні 03.12.2014 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА СТАР ІФ" звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ПЛЕЙС" про стягнення 5 307,00 грн.

Позов мотивувало тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА СТАР ІФ" зобов'язувалося надати рекламні послуги товариству з обмеженою відповідальністю "ФРІ ПЛЕЙС", а те в свою чергу оплатити вартість наданих послуг.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА СТАР ІФ" зобов'язання зі своєї сторони перед товариством з обмеженою відповідальністю "ФРІ ПЛЕЙС" виконало, що підтверджується актами виконаних робіт про надання послуг від 30.11.2013 р. та 31.12.2013 р. на загальну суму 5 307,00 грн.

28.01.2014 р. на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ПЛЕЙС" було надіслано претензію про оплату заборгованості на суму 9 418,00 грн., проте відповідь на дану претензію не надійшла. 12.03.2014 р. було надіслано два акти виконаних робіт за період 16.12.2013 р. - 23.02.2013 р. та 23.12.2013 р. та 27.12.2013 р., однак відповідач не підписав вказані акти, тому товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА СТАР ІФ" не може звернутись про повне повернення грошових коштів за наданні послуги, а лише ті які були підписанні відповідачем.

Оскільки, відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань, тому в останнього виникла заборгованість в сумі 5 307, 00 грн., яку просить стягнути позивач.

Ухвалою господарського суду від 06.10.2014 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

22.10.2014 р. ухвалою суду було відкладено розгляд справи у зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання.

Відповідач в свої запереченнях позовні вимоги не визнав, а також зазначив, що відповідач змінив своє найменування з товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ПЛЕЙС" на товариство з обмеженою відповідальністю "БРОКЕРСЬКА КОМПАНІЯ "КРЕДИТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР". На підтвердження чого подав копію статуту та копію виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.46-50).

Із поданої виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (станом на 15.10.2014р.), судом вбачається, що змінилось найменування відповідача.

Пунктом 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. встановлено, що за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.

Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

З огляду на зазначене, суд керуючись ст.25 ГПК України здійснив заміну найменування відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ПЛЕЙС" на товариство обмеженою відповідальністю "БРОКЕРСЬКА КОМПАНІЯ "КРЕДИТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР" у справі 903/971/14.

05.11.2014 р. у зв'язку із поданим клопотанням позивача про відкладення розгляду справи ухвалою суду було відкладено розгляд справи.

19.11.2014 р. ухвалою суду було відкладено розгляд справи у зв'язку із частковим невиконанням вимог ухвали суду від 05.11.2014 р. позивачем.

03.12.2014 р. позивач в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду 01.02.2014 р. надійшли письмові пояснення в яких позивач зазначив, що договір № 05005 було надано представнику товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІ Плейс» для підпису, а їх екземпляр не було повернуто з невідомих причин. Проте акти виконаних робіт про надання послуг підписанні уповноваженими особами та скріпленні печатками сторін, що свідчить проте, що одна із сторін (позивач) вчинила дію, а саме надала рекламні послуг, а друга сторона (відповідач) підтвердила її вчинення шляхом прийняття виконання.

Представник відповідача в судовому засіданні та в своїх поясненнях позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, однак факту надання послуг позивачем не заперечував, та зазначив, що вони надавались на безоплатній основі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА СТАР ІФ" надавало рекламні послуги товариству з обмеженою відповідальністю "ФРІ ПЛЕЙС".

Факт надання послуг підтверджується актам виконаних робіт від 30.11.2013 р. на суму 2 677,00 грн. відповідно до зазначеного акту позивач надав послуги позивачу, а саме (поклейка плакатів форматом А-5, на території м.Івано-Франківської області та м.Хмельницький в період з 18.11.13 - 22.11.13 та 09.12.2013 - 13.12.13), рекламні послуги (поклейка плакатів форматом А-5, на території Івано-Франківської області (Калуш, Брошнів-Осада, Рожнятів, Долина, Рогатин, Бурштин, Галич) в період з 18.11.13 -22.11.13), рекламні послуги (поклейка плакатів форматом А-5, на території Хмельницької області (Чемерівці, Городок, Дунаївці, Нова Ушиця, Вінківці, Камянець - Подільський, Ярмолинці) в період з 18.11.13-22.11.13) та транспортні витрати (Калуш, Брошнів-Осада, Рожнятів, Долина, Рогатин, Бурштин, Галич, Чемерівці, Городок, Дунаївці, Нова Ушиця, Вінківці, Камянець - Подільський, Ярмолинці) (а.с.7).

А також актом про надання послуг від 31.12.2013 р. на суму 2 630,00 грн. відповідно до зазначеного акту позивач надав послуги позивачу, а саме (поклейка плакатів форматом А-5, на території м.Івано-Франківської області та м.Хмельницький в період з 09.12.2013-13.12.2013), рекламні послуги (поклейка плакатів форматом А-5, на території Івано-Франківської області (Калуш, Рожнятів, Долина, Рогатин, Бурштин) в період з 09.12.2013 - 13.12.2013), рекламні послуги (поклейка плакатів форматом А-5, на території Хмельницької області (Красилів, Городок, Славутва, Дунаївці, Полонне, Камянець - Подільський в період з 09.12.2013-13.12.2013) та транспортні витрати (Красилів, Городок, Славутва, Дунаївці, Полонне, Камянець - Подільський, Калуш, Рожнятів, Долина, Рогатин, Бурштин) (а.с.8).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 144 ГК, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Правочином, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається із матеріалів справи, в даному випадку відбулося реальне настання правових наслідків, а саме позивач надав послуги відповідачу, а відповідач прийняв надані позивачем послуги, про що свідчать акти виконаних робіт, які підписанні сторонами.

Факт надання послуг не заперечується відповідачем, у поясненнях від 04.11.2014 р. (а.с.43-45) та в судовому засіданні, а саме відповідач зазначив, що позивач надав рекламні послуги, про те на безоплатній основі. Також в даних поясненнях зазначає, що акти, які були підписанні відповідачем підписанні в порушення внутрішніх нормативних документів.

Проте дані твердження відповідача судом до уваги не беруться, оскільки на актах виконаних робіт від 30.11.2013 р. та 31.12.2013 р. стоять підписи та печатки сторін.

Правочином, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Важливим елементом угоди є воля та її зовнішній вияв - волевиявлення. Наявність угоди свідчить про те, що обидва учасника бажали укласти угоду і що їхній зовнішній вияв волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі. Єдність внутрішньої волі і волевиявлення характерна для угоди, оскільки не відповідність внутрішній волі і волевиявлення означає, що справжньої волі, справжнього бажання укласти угоду немає.

Доказом наявності волевиявлення сторін при підписанні даних актів є наявність печаток сторін на вказаних актах.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, печатка згідно п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України є обов'язковим реквізитом договору та підтверджує повноваження особи на укладення угоди.

З матеріалів справи вбачається, що акти скріплені печатками товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГА СТАР ІФ» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФРІ ПЛЕЙС» (а.с7-8).

Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. (п. 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 р. № 17).

Судом засвідчується, що матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення керівника товариства - відповідача із заявами про викрадення або втрату печатки до органів внутрішніх справ України. Наведене виключає можливість того, що печатка на актах здійснена невідомою (невстановленою) особою.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Отже, за наявності печатки товариства з обмеженою відповідальністю «ФРІ ПЛЕЙС» на актах від 30.011.2013 р. та 31.12.2013 р. відповідач не може посилатися на незаконність дій щодо підписання даних актів.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення у численних судових рішеннях, зокрема, постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2011р. та постанові Вищого господарського суду України від 07.09.2011р. у справі №05/87/24-92.

Також судом не беруться до уваги заперечення відповідача від 04.11.2014 р. в яких останній зазначає, що акти підписанні факсимільним підписом, підписанні в порушення вимог закону.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3 ст.207 ЦК України).

Відповідно до п.2.5. Положенн "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

В даному випадку сторони підписали акти виконаних робіт та скріпили їх печатками, що означає їх схвалення, при невизнанні даних актів відповідач не ставив би підпис та печатку товариства.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача претензію про погашення боргу, яка на даний час не виконана (а.с. 58-59).

Отже, сума боргу за послуги становить 5 307,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення з відповідача.

В даному випадку матеріалами справи та фактичними обставинами справи підтверджується факт надання позивачем послуг, схвалення та прийняття їх останнім, вчинення дій по виконанню усної домовленості, отже суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Щодо клопотання позивача про відшкодування судових витрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката ; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за інші витрати пов'язані з розглядом справи, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат за інші витрати пов'язані з розглядом справи, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Із дослідженого в судовому засіданні договору № 11 від 26.06.2014 р. (а.с.16) та акту прийому-передачі наданих послуг (а.с.17) вартість наданих послуг становить 1 200,00 грн. Однак дана угода та акт підписанні юридичною особою (товариством з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська правнича компанія «Феміда»), а не адвокатом, що суперечить Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Оскільки правова допомога надавалась юридичною особою, а не адвокатом, суд прийшов до висновку, що в стягненні понесених витрат на правову допомогу в розмірі 1 200,00 грн. слід відмовити.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 11, 202, 207, 530, 626, 692 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕРСЬКА КОМПАНІЯ "КРЕДИТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР" (вул. 8 березня, 1/4а, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 37004000) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА СТАР ІФ" (вул. Тичини, 1, офіс 7, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 38330697) заборгованості в сумі 5 307,00 грн. (п'ять тисяч триста сім грн. 00 коп.), а також витрати по сплаті судового збору в 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень).

В стягненні 1 200,00 грн. понесених витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено

та підписано 04.12.2014 р.

Суддя І. О. Гарбар